Методична робота

Застосування інноваційних технологій як засіб формування загальнотрудових умінь у різних дидактичних системах трудового навчання

Актуальність досвіду

Навчай так, щоб учні усвідомлювали необхідність знань для життя! Збільшення розумового навантаження на уроках в школі змушує мене замислитися над тим, як підтримати в учнів інтерес до уроків трудового навчання. Адже не секрет, що багато дітей пасують перед труднощами, а іноді і не хочуть докласти певних зусиль для здобуття знань. Сьогодні час диктує, щоб випускники школи були в майбутньому конкурентоспроможними на ринку праці. Для цього школі необхідно не просто озброїти випускника набором знань, а й сформувати такі якості особистості як ініціативність, здатність творчо мислити і знаходити нестандартні рішення. Які ж практичні знання повинні давати уроки трудового навчання? Цілком очевидно, що на уроках трудового навчання учні мають отримати підготовку до трудової діяльності в різних сферах виробництва та домашнього господарювання, отримати загальні відомості про основи виробництва, сучасну техніку, технології, процеси управління, основні групи професій та вимоги професій до людини, залучитися до творчо-інтелектуальних і технологічних робіт, сформувати навички розв’язання творчих практичних завдань.

          Таким чином, однією з актуальних проблем сьогодення є: «Використання інноваційних технологій на уроках трудового навчання, як засіб формування компетентної особистості».

Мета:

-         шляхом використання інноваційних технологій формувати та розвивати інтелектуальні та творчі якості учнів;

-         залучення  учнів до систематичної  творчої, пошукової, експериментальної роботи;

-         формування активної, компетентної, креативної особистості.

Розвиток пізнавальної активності.

В основі всіх перерахованих дій і процесів лежить мислення учнів, яке розуміється як форма розумової діяльності, заснована на глибокому осмисленні, аналізі, синтезі, асоціативному порівнянні, узагальненні та системному конструюванні знань про навколишній світ, спрямована на вирішення поставлених проблем і досягненні істини. Тому в сучасних умовах, в освітній діяльності важливі орієнтація на розвиток пізнавальної активності, самостійності учнів, формування умінь проблемно-пошукової, дослідницької діяльності. Вирішити цю проблему старими традиційними методами неможливо. Як підтримати в учнів інтерес до навчального матеріалу і активізувати їх протягом всього уроку, щоб роль учителя полягала не в тому, як ясніше і яскравіше, ніж у підручнику повідомити необхідну інформацію, а в тому, щоб стати організатором пізнавальної діяльності, де головна дійова особа учень. Вчитель при цьому організовує і управляє навчальною діяльністю. Все це спонукає мене до пошуку адекватних їм педагогічних технологій та використання їх у своїй практиці. Я постійно шукаю шляхи підвищення ефективності навчання, використовую різноманітні способи передачі знань, нестандартні форми впливу на особистість, здатні зацікавити учнів, стимулювати і мотивувати процес пізнання.

Введення нових технологій вносить радикальні зміни в систему освіти: раніше її центром був учитель, а тепер - учень. Це дає можливість кожному учневі навчатися в зручному для нього темпі і на тому рівні, який відповідає його здібностям. Робота учнів стає цікавою та ефективною при використанні дослідницьких, проблемних, проектних методів. Такий підхід сприяє розвитку мислення, дозволяє виробити навички управління інформаційними потоками, отримати необхідну інформацію. Адже дослідницька діяльність у процесі засвоєння нового матеріалу викликає в учнів певний інтерес до його вивчення і сприяє збудженню розумової активності. Результатам навчання є «відкриття для себе».

Проблемність базується на протиріччях, що виникають в процесі вивчення навколишніх предметів. Найкращим засобом навчання служить завдання, яке викликає в учнів теоретичне або практичне утруднення, пов’язане з певним протиріччям. Таке завдання можна назвати проблемним. Воно може бути у формі запитання, задачі або практичного завдання. Відомо, що інноваційний процес – це комплексна діяльність по створенню, освоєнню, використанню та розповсюдженню нововведень. Для того, щоб викликати інтерес в учнів до уроків трудового навчання, я, як вчитель , маю шукати нові, цікаві і результативні форми і методи навчання. Під час навчання потрібно використовувати такі методи, при яких:

 • в учнів виникає бажання до творчої, результативної роботи;

 • учні стають активними, розкутими, намагаються досягти успіху, при цьому не порушують поведінку у класі.

Відомо, що одним з основних методичних інновацій є інтерактивні методи навчання, яке основане на діалогічному мовленні, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя і учня, при цьому вони - рівноправні, рівнозначні суб’єкти навчання і не відчувається домінування одного учасника навчального процесу над іншим, однієї думки над іншою. В таких умовах, учні швидше привчаються бути демократичними, сміливо спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати обґрунтовані самостійні рішення. На мою думку, мета сучасної школи полягає в тому, щоб виховувати дитину, яка вміє самостійно та творчо працювати і жити.

Висвітлення змісту досвіду як системи в дії

Плідними виявились у моїй роботі такі види діяльності :

-         інтелектуальні , дидактичні ігри;

-         диференційне навчання ;

-         інтегровані завдання, уроки ;

-         інтерактивні методи, а саме: "Мозковий штурм” (робота в групах або фронтально зі всім класом)

Крок 1. Об’єднайте учнів у групи по 5-7 осіб.

Крок 2. Чітко визначте проблему або тему для «Мозкового штурму».

Крок 3. Працюйте в колі.

Крок 4. Оберіть головуючого (спікера групи), який веде обговорення і заохочує появу нових ідей. Головуючий повинен заохочувати кількість, а не якість ідей.

Крок 5. Дайте дітям час на роздуми для того, щоб збільшити появу нових ідей.

Використання педагогічних прийомів та методів

 Методичні прийоми які впливають на формування мотивації при використанні активних методів навчання:

 - Здивування – початкова фаза розвитку пізнавального інтересу (Чи знаєте ви , що ….).

 - Фантастична добавка – доповнюється реальна ситуація елементами фантастики. - Відстрочена загадки – загадка відгадується під час роботи над новим матеріалом.

 - Джерело інформації – використовуються друковані видання, де розміщена інформація щодо теми уроку.

 - Мозкова атака – колективна творча робота в розв’язанні певної складної проблеми.

Методичні прийоми, які використовую при вивченні нового матеріалу:

-у ході пояснення нового матеріалу учні не конспектують, а записують питання, що виникають;

 - у процесі пояснення нового матеріалу учні виписують всі нові поняття;

- у процесі пояснення пропоную скласти опорний конспект;

-у процесі пояснення нового матеріалу через декілька хвилин задаю цікаві задачі або завдання на розуміння, пояснення та застосування отриманих знань;

- до пояснення учні списують з дошки таблицю, яку вони повинні заповнити в процесі пояснення.

Методичні прийоми, які використовую для закріплення вивченого матеріалу та перевірки домашнього завдання -«Вірю – не вірю» - Кожне питання починається словами «Чи знаєте ви, що?» - «Так – ні». Загадую, наприклад, назву предмета, учні намагаються знайти відповідь, ставлячи питання. На ці питання відповідаю тільки «так» чи «ні». - Бліц опитування по ланцюжку - учень ставить коротке запитання другому, другий – третьому і т.д.

Розвиток якості творчої особистості здійснюють у психологічно повноцінній творчій діяльності та соціальній поведінці. Домінуючі інформаційні види навчальної діяльності, пов'язані з механічною передачею та засвоєнням знань, повинні бути підпорядковані і включені у більш соціальні та особистісно значущі продуктивні творчі види діяльності. До продуктивних творчих видів діяльності можна віднести проектування на уроках трудового навчання, як один із ефективних методів трудового виховання і політехнічної освіти.

Метод проектів ― це система навчання, за якої учні здобувають знання в процесі планування і виконання завдань, які поступово ускладнюються. Дієвість цього методу обумовлена тим, що він дозволяє учням вибрати діяльність за своїми інтересами і через справу, яка відповідає їх здібностям, формує ключові компетенції. Виконуючи проекти, школярі освоюють методи творчої діяльності, вчаться самостійно знаходити і аналізувати інформацію, отримувати і використовувати знання з різних галузей, набувати вміння і навички практичної роботи, досвід вирішення реальних завдань. Однією з найважливіших вимог щодо відбору проектів є його творча спрямованість. Під час добору творчих проектів слід враховувати індивідуальні особливості школярів, ступінь їхньої підготовки, вікові та фізіологічні особливості. Важливою вимогою при відборі творчих проектів є їх суспільно корисна чи особиста значущість.

 Основними критеріями вибору проектів є:

 - оригінальність

 - доступність

 - надійність

 - технічна досконалість

 -естетичні перспективи

 -безпечність

 -відповідність суспільним потребам

 - зручність експлуатації

 -технологічність

 - матеріаломісткість, вартість та ін.

Висновки

 Отже, розробка та виконання творчих проектів школярами сприяє технологічному навчанню, формуванню технологічної культури кожної підростаючої особистості, що допоможе їй по-іншому дивитися на середовище проживання, більш раціонально використовувати ресурси, примножувати природні скарби і людський потенціал. Відроджуючи проектний метод навчання, при його вмілому використанні можна по-справжньому виявити і розвинути здібності особистості, її потенційні можливості. Необхідність урахування сучасної інноваційної ситуації та майбутніх змін в освітньому середовищі вимагає, на мою думку, переорієнтації дисциплін всіх циклів професійної підготовки (гуманітарного та соціально-економічного, природничо-наукового, професійної і практичної підготовки) на формування випускника вищої школи як суб’єкта інноваційної діяльності.

При виконанні проектів учні оформляють пояснювальну записку, одним з розділів якої є дослідницький розділ. Наприклад, учні 6 класу в ході виконання проекту можуть проводити екологічне дослідження, в ході якого роблять висновок про те, чи не принесе експлуатація проектного вироби шкоди навколишньому середовищу. У 7-8 класах учні вибирають різнорівневі математичні, хімічні, фізичні, соціологічні дослідження залежно від теми проекту. А також виконують розрахунок собівартості виробу, що виготовляють. Знання та вміння, набуті учнями на уроках технології, дуже різноманітні і тісно пов'язані з іншими загальноосвітніми предметами - фізикою, хімією, біологією, математикою, історією, літературою та ін . Тому, організовуючи дослідницьку роботу учнів, я використовую міжпредметні зв'язки, враховуючи знання, отримані учнями з інших предметів і спираючись на ці знання.

 Учні охоче беруть участь у тренінгах за елементами публічного захисту проектів і досліджень, користування експертними анкетами, розробкою критеріїв оцінки. Включення прийомів дослідницької роботи в урок сприяє розвитку творчих здібностей учнів, їх самостійності на всіх етапах пізнавального процесу від постановки цілей і завдань виконання навчального завдання до застосування і використання знань на практиці. На уроках технології така діяльність полягає у формулюванні цілей і завдань майбутнього дослідження, знаходження необхідних знань.  На сьогоднішній день інформаційно - комунікаційні технології займають все більше і більше місце в освітньому процесі. Головною перевагою цих технологій є наочність, оскільки велика частка інформації засвоюється за допомогою зорової пам'яті, і вплив на неї дуже важливий в навчанні. Інформаційні технології допомагають зробити процес навчання творчим і орієнтованим на учня. ІКТ використовую на уроках, застосовуючи освітні та навчальні програми, створюю до уроків презентації, використовую мультимедійне обладнання для показу відео з різних тем розділів курсу трудового навчання.

Використання ІКТ на уроках трудового навчання мені дозволяє: зробити процес навчання більш цікавим, яскравим, захоплюючим за рахунок багатства мультимедійних можливостей; ефективно вирішувати проблему наочності навчання; розширити можливості візуалізації навчального матеріалу, роблячи його більш зрозумілим і доступним для учнів . Помічено, що учні виявляють великий інтерес до теми, коли при поясненні нового матеріалу застосовуються презентації. Навіть пасивні учні з величезним бажанням включаються в роботу. Використовую ІКТ на різних етапах уроку:при актуалізації знань учнів, при поясненні нового матеріалу; при закріпленні, повторенні. Системна робота по використанню мною сучасних педагогічних технологій та їх елементів в освітньому процесі призводить до того, що успішність з трудового навчання в класах 100%, учні беруть активну участь у предметних тижнях, беруть участь в олімпіадах, конкурсах, науково-практичних конференціях з предмета, у слабких учнів знижується поріг тривожності

Методичні рекомендації

АНАЛІЗ ЗАНЯТТЯ У НЗ

І.  Загальні відомості про заняття

Дата проведення, ДНЗ, група, прізвище, ім'я та по батькові вихователя, предмет, кількість дітей за списком, кількість присутніх, порядковий номер заняття за планом, де проводиться (у групі; актовій, спортивній залі; логопедичному кабінеті тощо).

Обстановка в групі: чистота, освітленість, провітреність, готовність дітей до заняття. Організація уваги і готовності дітей до роботи. Тривалість організаційного етапу. Тема і мета заняття.

II. Тип і структура заняття
Доцільність вибору типу і структури стосовно теми і дидактичної мети заняття. Послідовність окремих етапів заняття. Усвідомлення дітьми виконаних завдань. Ліквідація виявлених недоліків. Оцінювання знань, умінь і навичок дітей. Розподіл часу на занятті. Підбиття підсумків і завершення заняття. Своєчасність застосування ігрових моментів, фізпауз.

III.  Зміст заняття

Тема заняття та його відповідність змісту навчальної програми. Актуалізація і корекція опорних понять. Зв'язок із попереднім матеріалом, життям і досвідом дітей. Ефективність використання наочності і ТЗН; проблемність навчання; організація активного мислення. Ефективність методів і прийомів закріплення знань, організація колективних та індивідуальних форм роботи, у тому числі з дітьми із високим і низьким рівнем навчальної мотивації. Актуалізація почуттів і опорних знань.

Ефективність сприйняття й усвідомленості, рівень засвоєння нового матеріалу дітьми.

IV.  Принципи, методи і прийоми навчання на занятті

Які принципи, методи і прийоми застосовував вихователь на занятті? (Можна принципи в таблиці: загальнодидактичні, загальнометодичні, частковометодичні, спеціальні)

Чи відповідали вони змісту навчального матеріалу, меті і завданням заняття та віковим особливостям дітей?

Як дотримувався вихователь головних вимог до заняття (виховних, дидактичних, психологічних, санітарно-гігієнічних)? Як здійснювались на занятті дидактичні принципи?

Взаємозв'язок репродуктивної і творчої активності й пізнавальної самостійності дітей на занятті. Як розвивалися на уроці спостережливість і логічне мислення дітей? Чи використовувалися прийоми порівняння, протиставлення, узагальнення й систематизації? Як формувалися в дітей уміння вчитися, використовувати наукову інформацію? Прийоми забезпечення зворотного зв'язку для керування процесом засвоєння. Формування в дітей пізнавального інтересу, оцінно-контрольних суджень, навичок самоконтролю.

Оцінювання знань дітей. Чи було здійснено індивідуалізацію та диференціацію навчальних завдань?

V. Поведінка дітей на занятті

Якою мірою діти залучені до активної розумово-пізнавальної праці? Спрямованість і сконцентрованість їхньої уваги. Дисципліна дітей на різних етапах заняття й методи та прийоми реагування вихователя на випадки порушення її. Ставлення дітей до вихователя. Прояви організаційної й пізнавальної самостійності дітей.

VI.  Поведінка вихователя на занятті

Уміння володіти увагою дітей, організовувати їхню роботу, підвищувати активність, інтерес, увагу, тримати дисципліну, враховувати індивідуальні особливості кожного вихованця.

Стиль і тон у роботі (жвавий, рішучий, повільний, байдужий). Педагогічний такт. Спостережливість, вдумливість, витримка, винахідливість, емоційність.
Зовнішній вигляд. Культура мовлення, поза, міміка, жестикуляція, охайність. Чи користується авторитетом у дітей?

VII. Висновки і пропозиції
Досягнення мети. Виконання плану заняття. Обсяг і якість знань дітей. Виховне, освітнє і розвивальне значення заняття. Що цінного із цього заняття можна взяти для себе або рекомендувати для впровадження в практику інших колег? Поради вихователеві, як закріпити й удосконалити позитивні моменти заняття чи подолати недоліки.

              ОРІЄНТОВНА СХЕМА САМОАНАЛІЗУ заняття

І. Чи відповідає моє заняття програмі?

2. Чи правильно мною були визначені і розв'язані на занятті на­вчальні, виховні і

розвиваючі завдання?

3. Чи оптимально було визначено зміст заняття, чи відповідає він завданням?

4. Що було основним, найсуттєвішим на занятті?

Чи зуміла я акцен­тувати увагу дітей на його вивченні?

5. Чи вдало визначена структура заняття? Чи була організована на занятті робота із

формування основних умінь, навичок, інтересів дітей?

Як здійснювались внутріпредметний і міжпредметний зв'язки?

6. Які принципи, методи і засоби навчання були використані на занятті?

Чи були вдалими вибір і поєднання?

7. Які форми навчання (фронтальні, групові, індивідуальні) домінували на занятті?

Чи були вдалими їх вибір і поєднання?

8. Чи об'єктивно і коректно оцінені мною знання дітей?

9. Чи правильно здійснювався на занятті інструктаж, визначалися об­сяг і складність

завдань?

Чи було воно диференційованим?

10. Що було зайвим у моїй діяльності і в діях дітей?

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИХОВАТЕЛЮ ЩОДО

САМОАНАЛІЗУ ЗАНЯТТЯ

В основних нормативних документах дошкільної галузі освіти зазначається, що людина повинна виховуватись у нас непросто носієм певної суми знань, а насамперед, як громадянин су­спільства, з притаманними йому переконаннями, мораллю, інтере­сами, високою культурою праці і поведінки.

У ДНЗ заняття - організаційна форма навчання, де реалізуються його глобальні мета, цілі й завдання ­ всебічного розвитку особистості, формування її інтелектуальних можливостей, здійснення виховання.

Заняття можна вважати ефективним, якщо на ньому забезпечується оптимальний зв'язок усього комплексу навчально-виховних цілей, якщо увага і мислення дітей концентруються на основних, провідних ідеях і поняттях теми, що вивчається, пробуджуються і розвивають­ся навчальні процеси, формуються потреби дітей у знаннях.

Усі ці вимоги до сучасного заняття мотивовані науковою сучас­ною педагогікою. Але всі вони не можуть бути здійснені без творчого ставлення вихователя до організації навчання, без його майстерності. Майстерність педагога багато в чому залежить від уміння аналізувати свої та чужі помилки.

Аналізувати заняття потрібно під кутом зору певної педагогічної концепції.

З точки зору оптимізації навчально-виховного процесу можна

здійснювати самоаналіз за такою схемою:

1. Які види змісту освіти передбачені навчальним планом заняття?

2. Чи відповідали принципи, методи і прийоми навчання видам змісту і на­вчальному матеріалу?

3. Рівні знань дітей перед заняттям (чи реалізовано наступність, неперевантажені діти).

4. Якого рівня знань досягнуто в результаті заняття (чи відповідає програмовому змісту)?

5. Ступінь усвідомлення знань дітьми.

6. Доцільність використання наочності і технічних засобів навчання.

7. Чи був на занятті необхідний емоційний клімат.

8. Чи була на занятті внутрішня логічна єдність.

9. Як реалізована виховна мета заняття.

Рівні засвоєння знань:

1. Рівень усвідомленого сприймання і запам' ятовування. Він про­являється у відтворенні засвоєного.

2. Рівень застосування знань і вмінь за засвоєним зразком, тобто у знайомій ситуації. 3. Рівень застосування знань і вмінь у новій ситуації. Тобто їх творче застосування.

Необхідно прагнути того, щоб діти досягли засвоєння основних знань і вмінь на третьому, тобто творчому рівні.

Вихователям слід пам'ятати, що методи навчання не можуть бути поганими чи хорошими, сучасними чи застарілими, вони можуть лише відповідати тим цілям, для досягнення яких вони застосовувалися.

ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ЗАНЯТТЯ

1. Загальна психологічна спрямованість заняття:

- мотивація діяльності педагога й дітей на занятті (за обов'язком, за інтересом, за

традицією спільної діяльності);

- інтерес вихователя й дітей (до змісту, методів і форм).

2. Реалізація ідей розвиваючого навчання:

- як здійснювалась робота щодо формування активності, само­стійності й творчості;

- які засоби використовував педагог для постійного переходу від навчання до

самонавчання.

3. Організація пізнавальної діяльності на занятті:

- чи були установки на сприймання, запам'ятовування і розду­ми (що сприйняти, що

завчити, що обговорити);

- як вихователь домагався цілісного й свідомого, осмисленого сприйняття навчального матеріалу (поставив мету, спрямував усві­домленість в одне русло, застосував цілісний підхід, наочність, об­разність тощо);

- як організував увагу (як спрямовував, як переключав, що робив під час відволікання, як домагався стійкості);

- як розвивав пам'ять дітей (які види діяльності організовував, як націлював на запам'ятовування, збереження і відтворення, як добирав інформацію для запам'ятовування, скільки і як повторю­вав, як перевіряв);

- як розвивав мислення дітей, використовуючи порівняння, зіставлення, аналіз, синтез, класифікацію, систематизацію, генера­лізацію;

- як працював із поняттями, аргументами;

- як розвивав творчу уяву.

4. Формування вмінь і навичок дітей:

- як формував загально навчальні вміння й навички;

- як вироблялися спеціальні вміння й навички;

- які практикував види вправ і як вони сприяли тренуванню умінь і навичок;

- яку роль відіграють вказівки, інструкції, алгоритми, зразки під час формування

вмінь і навичок;

- чи раціонально використав час для формування вмінь і навичок

5. Розвиток емоційно-вольової сфери дітей:

- які емоції дітей переважають на занятті;

- які засоби корекції емоцій використав вихователь на занятті;

- чи враховує педагог на занятті індивідуальні особливості й стан дитини;

- що робить для активізації вольової сфери у дітей;

- чи помічає дітей з агресивним і депресивним станом.

5. Психологічна саморегуляція вихователя на занятті:

- яке творче самопочуття вихователя на занятті;

- який контакт з дітьми;

- як реагує вихователь на аналіз заняття.

СОЦІОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ЗАНЯТТЯ 

1. Які форми співпраці педагог використовує на занятті.

2. Які стосунки між педагогом і дітьми на занятті (доброзичливі, натягнуті, напружені, врівноважені, штучні, стримані, непевні, аг­ресивні, депресивні тощо);

3. Як виконують діти доручення або вказівки вихователя (нервово, спокійно, щиро, насильно, байдуже, ввічливо-коректно);

4. Як спілкуються діти між собою на занятті. Чи допомагають один одному.

Чи захищають один одного.

5. Хто з дітей займається випереджувальним навчанням. Що ви­вчив наперед. Яку мету під час цього прагне досягти.

6. Що особливо сподобалось дітям на занятті.

7. Чи дістали діти задоволення від заняття. А від чого вони із задо­воленням відмовилися б.

8. Який педагогічний такт вихователя. Чи завжди педагог на занятті ввічливий, тактовний, доброзичливий. Якщо не завжди, то чому.

9. Як інакше хотіли б діти побудувати стосунки з вихователем.

10. Які скарги має вихователь на дітей. Що хотів би змінити у сто­сунках із дітьми.

АНАЛІЗ ВИХОВНИХ АСПЕКТІВ ЗАНЯТТЯ

Світоглядний напрямок

Особистість вихователя (приклад), оптимізм, стосунки з людьми, ставлення до речей, до довкілля.

Навчальна праця на занятті.

Робоче місце, планування, активність, самостійність, повага до істини, старанність.

Виховання дисципліни.

Виховання дітей, дотримання порядку, відповідальність, уміння слухати, вимоги на занятті, тактовність, аргументованість. Вимоги, які ґрунтуються на: довірі, успіхові, інтересах.

Особистісний підхід на занятті.

Педагогічна любов, розуміння дітей, допомога дітей, оцінюван­ня дітей.

 Батьківські збори «Першочергова потреба учня — знання»

Мета: активізація батьків щодо участі у вихованні та навчанні учнів; демонстрація батькам значення навчальної домашньої роботи; обговорення проблеми підготовки учнями класу домашніх завдань; визначення можливих шляхів уникнення проблем.

Обладнання: учнівські твори з теми «Знання — це життя: так чи ні?», висловлювання видатних людей із зазначеної теми, анкети для батьків, анкети для учнів; виставка учнівських зошитів.
          Перебіг зборів
Батьки сідають за столи, вибираючи зображення геометричних фігур: квадрат, трикутник, коло, зиґзаґ чи прямокутник.
I. Налаштування на роботу. Мотивація
          Ми почнемо нашу сьогоднішню зустріч із того, що пошлемо один одному добрі думки й добрі почуття. Потрібно мовчки, тільки очима, виразити всім присутнім тут свої побажання.
            Ми всі хочемо, щоб наша дитина добре вчилася. Але чи може вона це? Чи не є наші вимоги завищеними? Від чого це залежить? Чи не занадто багато питань одразу? Давайте разом поміркуємо. Адже ми передаємо дитині в генах не тільки колір волосся і форму очей, але й природні задатки, на базі яких розвиваються здібності до якихось видів діяльності, до навчальних предметів зокрема. Виявляється, низькі успіхи в якомусь предметі є не провиною дитини, а її лихом, спадково переданим. То що ж виходить? Цілком можливо, що дитина теж буде одержувати у школі низькі бали, якщо їх одержували батьки. Але тільки задатками її можливості не визначаються. Проблема дитини сягає корінням у дошкільний період. Уже в 3–4-тижневому віці у череві матері можна навчати дитину рахувати й говорити. Багато батьків не знають, що половина прижиттєвого розвитку закінчується до чотирьох років, ще третина — до восьми, і тільки 20 % залишається на все життя. «Втрачений той час, який ти не використав на навчання»,— говорив Григорій Сковорода. Одна із головних турбот батьків — це турбота про те, щоб діти вчилися, здобували широкі й різноманітні знання, а також уміння та навички, необхідні для життя і для майбутнього фаху. Діти вчаться у школі, але їхні успіхи багато в чому залежать від батьків, від того, як вони організували підготовку дитини до школи, від їхньої допомоги в перші дні навчання.

ІІ. Засвоєння нових знань
1. Ознайомлення з інформацією
       Інтерес до шкільного життя. Батьки повинні проявляти інтерес до всіх деталей шкільного дня, до розповіді дитини про те, що відбувалося у класі, що пояснювали вчителі на уроках, що задали додому, як оцінили роботу учня. Під час таких бесід батьки бачать, які предмети добре засвоюються, а які викликають труднощі у їхньої дитини, і можуть разом із учителями знайти вихід і допомогти їй. Батьки бачать, як діти ставляться до навчання. Дитяча лінь, нестаранність і необов’язковість одразу ж впадають в око, і, якщо вчасно не звернути уваги на систематичні недоробки під час виконання домашніх завдань, це може призвести до відставання.
        Батьки повинні помітити ослаблення активності дитини у навчанні й вчасно допомогти їй.
Виконання домашніх завдань. Син або дочка мають добре засвоїти, що година відпочинку і розваги приходить тільки тоді, коли підготовлені уроки. Інакше дитина може витрачати час на комп’ютер, телепередачі, музику й т. ін., а уроки залишати на потім. Іноді дитина потребує не тільки контролю, але й допомоги з виконання домашнього завдання. Батьки мають показати практичні прийоми його виконання: розібрати з дитиною умову завдання або вправи, допомогти в роботі над картою, підказати, як вивчити вірш, підбадьорити учня, зміцнити його віру у свої сили, послухати його переказ тексту підручника, допомогти знайти відповіді на запитання. Така робота ніколи не буде зайвою, і в остаточному підсумку дитина опанує навички навчальної праці.
        Іноді навчання дається занадто легко. Тоді в дітей з’являється поверхневе ставлення до уроків, вони не докладають до їх виконання багато зусиль. Важливо вчасно помітити такі явища й виробляти у школяра працьовитість.
        Не можна допускати, щоб учень виконував завдання тільки «від» і «до». Треба спонукати його розширювати свої знання, шукати відповіді не тільки в підручнику, але і в іншій літературі: довідниках, енциклопедіях, журналах тощо. Умови для занять. Дитині також необхідні нормальні умови для занять. Вона повинна мати своє робоче місце, де може готувати уроки, читати без перешкод. Підручники й письмове приладдя повинні мати своє місце. Крім того, учня не слід звільняти від обов’язків самообслуговування і роботи по дому. Для цього теж має бути час у режимі дня.
           Молодші школярі повинні займатися уроками 1,5–2 години, старші —2–3 години на день. Час готування уроків для тих, хто вчиться у першу зміну,— 16–19 годин. Вільний від навчальних занять час — це час для читання, спорту, музики, конструювання, малювання, допомоги родині, суспільно-корисних справ.
        Акуратність — це риса особистості, що виражається в любові до порядку, в ретельності, точності та старанності у справах, а також у зовнішній охайності.
         Батьки повинні вимагати від дітей дбайливого ставлення до навчальних посібників, устаткування, інструментів. Школярі вже самі можуть чистити одяг і взуття, пришивати ґудзики й вішалки, тримати в порядку свої книжки й навчальне приладдя. Ці правила треба постійно нагадувати дітям, доки у них не виробляться стійкі навички й звички. Треба стежити, щоб діти не робили в підручниках позначок, щоб записи в зошиті й щоденнику були акуратними. Треба доводити дітям, що акуратна людина успішно впорається зі своїми обов’язками, з-під її рук вийдуть добротні речі, з такою людиною приємно оточуючим, від неї віє чистотою та охайністю.
       Увага буває мимовільною й довільною. Мимовільна увага привертається до яких-небудь предметів або явищ самих по собі, незалежно від зусиль з нашого боку. Зазвичай це щось яскраве, незвичайне, цікаве.
       2. Тестування батьків «Наскільки ти уважний і кмітливий»
       Учитель ставить батькам жартівливі запитання на кмітливість. Батьки записують свої варіанти відповідей на аркуші паперу.
       Після тестування вчитель оголошує правильні відповіді, а батьки перевіряють свої записи: напроти правильних варіантів ставлять «+», напроти неправильних — «–».
      1. Професор лягає спати о двадцятій годині. Маленьку стрілку будильника він ставить на дев’яту годину. Скільки спав професор? (Одну годину.)
2. Чи є у календарі Марокко 24 серпня? (Є.)
3. У вівчаря було 10 овець. Усі, крім дев’яти, померли. Скільки залишилось? (Дев’ять.)
4. Ви — пілот літака від Парижа до Москви з посадкою в Берліні. Скільки років пілотові? (Стільки, скільки мені зараз.)
5. Кожен місяць закінчується 30 або 31 числа. У якому місяці є число 28? (У кожному.) 6. Ви заходите до незнайомої кімнати, де є дві лампи — газова і гасова. Що ви засвітите спочатку? (Сірник.)
7. Один потяг їде з Києва, другий — з Одеси назустріч йому. У першого потяга швидкість втричі більша, ніж у другого. Який із потягів буде далі від Києва, коли вони зустрінуться? (Обидва будуть від Києва на однаковій відстані.)
8. Батько і син потрапили в автокатастрофу. Батько помер, син — у лікарні. До палати заходить хірург і каже: «Це мій син». Чи може таке бути? (Так, хірург — мати хлопця.)
9. Палицю треба розпиляти на 12 частин. Скільки буде розпилів? (Одинадцять.)
10. На руках десять пальців. Скільки пальців на десяти руках? (П’ятдесят.)
11. Лікар призначає хворому три уколи через кожні півгодини. Протягом якого терміну буде зроблено всі уколи? (Протягом години.)
Батьки рахують кількість «–» у своїх записах і визначають результат:
0–2 мінуси — дуже кмітливий і уважний;
3–4 мінуси — вміє логічно мислити, проте йому не завжди вистачає уваги;
5–6 мінусів — уважний, але логічні завдання викликають у нього труднощі;
7–11 мінусів — дуже неуважний. Не вміє зосереджуватись, йому важко побудувати ланцюжок логічних міркувань.
3. Вчитися на повну силу
       Відповідно до слів видатного українського письменника і вченого І. Я. Франка, наші діти зараз у тій «чвертині життя», коли їм час здобувати знання у наполегливій напруженій праці. І це їхній обов’язок, без виконання якого повною мірою вони не стануть такими повноцінними людьми, якими могли б і мали б стати. Лінуючись учитися, вони не розвинуть у собі всіх можливостей, закладених творцем людини.
     «Лінощі, недбалість, бажання швидше звільнитися від тягаря навчання — це небезпечні близнюки, матір’ю яких є вузькість, обмеженість духовного життя в роки дитинства, отроцтва і ранньої юності»,— пише Василь Сухомлинський.

Придивіться і подумайте, чи працюють ваші діти в силу своїх природних задатків та можливостей? Деякі батьки припускаються помилки, потураючи дітям ще й у виборі улюблених і неулюблених предметів. Мовляв, тобі, сину, майбутньому лікарю чи податківцю, не обов’язково захоплюватися історією чи літературою.
        До знань не можна ставитися так прагматично: стануть вони у нагоді чи ні у майбутній роботі. Знання потрібні ще й для багатого, всебічного, щасливого духовного життя, не пов’язаного безпосередньо з працею. Не бійтесь того, що вашим дітям важко навчатися. Адже небезпечніше, коли їм занадто легко. 4. Оголошення підсумків тестування «Урок очима учнів»

                              Анкета

1. Чи подобається вам школа, у якій ви навчаєтеся? Зазначте причину.
2. На які уроки вам іти не хочеться? Зазначте детально причину.
3. На які уроки ви йдете із задоволенням?
4. Чи любите ви читати? Яку останню книжку прочитали (поза шкільною програмою)?
5. Що подобається на уроці найбільше?
6. Чи подобається вам відповідати біля дошки або з місця на запитання вчителя?
7. Чи часто вас запитують?
8. Якби сьогодні дозволили вільне відвідування уроків, для чого б ви використали час, що звільняється?
9. Чи добре ви поводитеся на уроках? Оцініть себе за дванадцятибальною системою.
5. Навчання — важливий спосіб тренування й розвитку уваги у дітей
       Кожен батько бажає виростити свою дитину щасливою, здоровою, розумною, щоб вона вибрала правильний шлях у житті, зуміла самореалізуватися, створити щасливу родину й гідно виховувати дітей. Про це думають усі батьки. Незалежно від того, в якій країні вони живуть, якою мовою говорять, які економічний і політичний лад, кожен батько для своєї дитини бажає кращої долі. Ну а ми з вами знаємо, що діти завжди йдуть далі своїх батьків.
      Молодшим дітям і підліткам властиві нестійкість інтересів, імпульсивність вчинків, схильність відволікатися і відходити від важливих справ. Лише в юнацькому віці, коли визначаються інтереси і прагнення, накопичується досвід зосередженої роботи, увага досягає високого рівня. Важливе завдання батьків — учити дитину бути уважною. Пам’ять можна тренувати в грі, у виконанні обов’язків перед батьками, у дотриманні режиму дня, у спільних заняттях дітей і батьків: прогулянках на природі, догляді за тваринами і рослинами, під час обговорення книжок і телепередач. Батьки повинні в усіх цих справах спонукати дитину відповідати на питання: що? де? коли? скільки? що запам’яталося в передачі, кіно, книзі?
       У школі дитина потрапляє в колектив, і тут вона повинна дотримуватися правил, виконувати різні вимоги, усвідомлювати, що таке «я» і «ми». Це теж служить вихованню волі, умінню жити серед людей.
        Самообслуговування і праця також тренують волю. Дитині доводиться приймати самостійні рішення, долати різні труднощі — і на кожному кроці здобувати перемогу над собою, зневажати спокуси, поводитися не так, як хочеться, а так, як необхідно. Пам’ять — це унікальна здатність людського мозку накопичувати величезну кількість вражень, відомостей, знань. Усе випадкове і непотрібне забувається, інакше б пам’ять була дуже перевантажена. Але й важливі відомості можуть забуватися, якщо не тренувати пам’ять. Пам’ять не дана людині від народження, вона разом із нею зростає й розвивається. Розвивати пам’ять дитини — дуже важливе завдання батьків. Іноді батьки дивуються, чому їхня дитина, ставши школярем, погано запам’ятовує й швидко забуває. А справа тут у тому, що з раннього віку дитина не тренує свою пам’ять. Ще до школи треба готувати дітей розширювати їхній кругозір: переказувати казки й дитячі книжки, учити вірші й пісеньки, запам’ятовувати правила гри, прийоми виконання тієї чи іншої роботи, тобто розвивати в них пам’ять.
6. Гра на увагу (практикум для батьків)
       Перед вами таблиця, у якій довільно розташовані числа від 1 до 40. Усього в таблиці 25 чисел, отже, 15 пропущено. Вам необхідно знайти по черзі ці числа (пошук проводити тільки очима), відповіді записати на аркуші. Відповіді: 2, 6, 7, 10, 15, 16, 18, 20, 22, 28, 30, 34, 36, 37, 39.
     Для того щоб добре запам’ятати формулу, треба розв’язати багато завдань, зробити безліч математичних розрахунків.  

    Щоб відтворити текст вірша, треба заучувати його по частинах, а потім кілька разів повторювати вже повністю.
     Дітям часто здається, що вони запам’ятали урок одразу і що вчити його не треба. У таких дітей немає посидючості, вони не привчені напружувати свою пам’ять.
7. Аналіз анкет учнів
Тестування учнів «Ваше ставлення до навчання»
(Проводиться напередодні бесіди.)
1. Чи легко вам учитися?
а) Так; б) ні;
в) не дуже.
2. Чи цікавий для вас процес навчання?
а) Так;
б) ні;
в) вчуся без емоцій.
3. Якою була ваша успішність у молодших класах?
а Високою;
б) середньою;
в) низькою.
4. Як змінився рівень вашої успішності порівняно з молодшими класами?
а) Не змінився;
б) підвищився;
в) знизився.
5. Чи допомагали вам батьки у молодших класах готувати домашні завдання? А тепер?
а) Я завжди навчався самостійно;
б) у молодших класах допомагали, тепер — ні;

в) інколи;
г) допомагали і допомагають.
6. Чи багато зусиль докладаєте ви для навчання?
а) Так;
б) ні.
7. Як часто ви готуєте домашні завдання?
а) Систематично;
б) час від часу;
в) не готую.
8. Чи охоче ви виконуєте домашні завдання? Якби було введено вільне виконання домашніх завдань, чи виконували б ви їх?
а) Так;
б) неохоче, з обов’язку;
в) ні; може, інколи.
9. Що, на вашу думку, є причиною небажання окремих учнів навчатися?
а) Зависокі вимоги;
б) поява інших інтересів;
в) неусвідомлення мети; г) особистість учителя;
г) звичайна лінь.
10. Чи пов’язуєте ви мрію про своє майбутнє з рівнем освіченості?
а) Так;
б) ні;
в) не задумувався над цим.
11. Чи відчуваєте ви потребу в допомозі?
а) Так;
б) ні.
12. Чи любите ви читати книги?
а) Так;
б) ні.
13. Чи мрієте ви прославитись завдяки своєму розуму?
а) Так;
б) це нереально;
в) ніколи про це не думав;
г) ні.
Від родини багато в чому залежить, чи навчиться дитина думати й осмислювати все те, що набуто на уроці, із книг і власних вражень. Це тісно пов’язано з терпінням, посидючістю та уважністю.
    Ми проводимо багато часу на роботі. Здається, головне для нас — дитину нагодувати, одягти, створити певні умови, а часу для того, щоб поговорити з дитиною про те, що робиться в дитячій душі, у нас немає. Або робимо це на бігу, поспіхом. І дитина, щоб не засмучувати нас, на питання «Як справи?» відповідає: «Нормально». А що таке нормально? Нормально для кого? Для нас? Для неї?                     Відкладіть справи вбік, притисніть до себе дитину, обніміть її. 

Психологи cтверджують, що для того щоб дитина почувала себе щасливою, потрібно сім разів протягом дня погладити її по голівці, обійняти, поплескати по плечу, підбадьорити, тобто через тілесний дотик підтвердити «Я люблю тебе».
8. Обговорення ситуацій
Завдання для батьків (у ролі дітей)
1. Ви одержали двійку, вам треба пояснити батькам, за що і чому. Вони будуть лаятися.
2. Ви йдете додому без змінного взуття, у школі забули, а мамі говорите: «Не буду, завтра знайду». 3. Вас мама попросила помити посуд, а прийшов друг із цікавим диском і ви загралися. Як пояснити мамі або батькові, що ви не виконали завдання?
4. Вам треба пояснити, чому ви почали палити і якомога делікатніше пояснити це батькам.
5. Ваш учитель подзвонив і розповів мамі (татові), що ви нецензурно висловлюєтеся. Вам іти додому.
Завдання для дітей (у ролі суворих батьків)
1. У щоденнику відкрили і побачили, що у вашої дитини «двійка». Вам треба з’ясувати причину і прийняти рішення:
• поговорю з нею;
 піду до школи і запитаю вчителя, а дитині скажу, щоб цього більше не повторювалось;
• подзвоню вчителеві і вивчу з дитиною цю тему;
• запитаю в дитини, чому так сталося, поясню матеріал;
• спитаю, за що вона отримана і прийму відповідні рішення;
• так, з’ясую, на перший раз вибачу.
2. Дитина прийшла додому без змінного взуття, загубила його в школі. Якою буде ваша реакція?
• Скажу кілька слів і додам: «Загубив, то загубив»;
• з’ясую, як воно зникло;
• відправлю шукати; якщо не знайде, то куплю нове;
• не дозволю дивитися телевізор, грати на комп’ютері;
• відправлю до школи шукати;
• куплю нове.
3. Ви доручили дитині прибратися і помити посуд, а вона програла у комп’ютер, роботу не виконала. Ваша реакція?
• Зроблю сам;
• позбавлю на два тижні комп’ютера і телевізора;
• проведу бесіду та примушу прибратися знову;
• відключу комп’ютер і скажу, що отримає морозиво, якщо прибере у хаті, і поясню що комп’ютер шкодить зору;
• сваритимусь, але потім все одно ми разом приберемо в домі й помиємо посуд. 4. Ваша дитина пробувала палити, і вам сказали про це сусіди. Якою буде ваша реакція?
• Заспокою сусідів і посварю дитину, потім вона у мене ніколи не закурить;
• я не можу собі цього уявити, я буду виховувати дитину, щоб її не тягнуло до цього;
• розповім про шкоду паління, про захворювання легень і т. ін.;
• забороню прогулянки і телевізор на місяць;
• скажу, що це погана звичка;
• скажу, щоб він курив тільки з 18 років.
5. Ваша дитина нецензурно висловлюється. Що робитимете?
• Покараю, залишу на тиждень без комп’ютера;
• покараю і скажу, щоб такого не робила;
• поясню, що це погано і цього не потрібно робити;
• коли почую це, буду бити по губах;
• проведу бесіду і вдома почитаю з ним цікаву книжку.
9. Обговорення рекомендацій. Значення домашнього завдання у навчальній діяльності
Заняття в школі може лише надати обмеженому розуму й ніби вдовбати в нього правила, добуті чужим розумінням, але здатність правильно користуватися ними розвиває виключно домашня самостійна праця (І. Кант).
Педагоги, психологи й батьки прагнуть зробити все можливе, щоб навчання школярів було успішним, щоб кожна дитина у своїй навчальній діяльності досягала більш високих результатів.
Як визначити реальні можливості кожного учня і створити саме такі умови, за яких навчання ставало б більш успішним?
Дуже часто розв’язання подібної проблеми бачать у проведенні додаткових занять, репетиторстві, що насправді спрямоване лише на ліквідацію прогалин у знаннях. Однак недостатність знань, незадовільне засвоєння того чи іншого матеріалу часто є наслідком негативного ставлення дитини до навчання, низького рівня пізнавальних процесів. Тому часом додаткові заняття є малоефективними, оскільки вони спрямовані на усунення наслідків, а не причин.
Зараз ми присвятимо увагу Його Величності домашньому завданню. Чому так гостро постає питання виконання домашнього завдання?
1. Діти навчаються у різних учителів. Кожен предмет має свої специфічні вимоги до підготовки домашніх завдань. Якщо учень не знає чи не засвоїв їх, то стикнеться зі значними труднощами, які позначаться і на його навчальних результатах, і на його фізичному та емоційному стані.
2. Змінюється ситуація спілкування учня й учителя. Якщо в початковій школі дитина пристосовується до спілкування з одним учителем, то на середньому ступені навчання її завдання ускладнюються, оскільки вона вступає в контакт із великою кількістю дорослих, який не завжди і не відразу буває позитивним. Усе це призводить до зниження успішності, погіршення результатів навчальної діяльності.
3. Порівняно з початковою школою змінюється сам зміст домашнього завдання. У початковій школі воно більшою мірою було спрямоване на відпрацювання репродуктивних умінь учнів — писати, читати, рахувати. На середньому етапі навчання домашнє завдання має на меті сприяти розвиненню здатності міркувати, аналізувати, робити самостійні висновки.
Під час виконання домашніх завдань у деяких родинах більшу частину роботи батьки беруть на себе. Вони намагаються відгородити сина або доньку від напруження сил і від переживань. Дітям це завдає великої шкоди, затримує їхній розвиток. Величезної шкоди завдають батьки, купуючи різні книжки з відповідями домашніх завдань, з готовими творами з літератури.
Виконання домашніх завдань — це серйозна праця пам’яті, волі, уваги і дитина повинна через це пройти сама, хоча і за допомогою батьків. У чому вона може полягати?
• В організації робочого місця.
• У дотриманні режиму дня школяра.
• У порадах, як правильно готувати уроки.
Наприклад:
• не слід підряд виконувати спочатку всі усні завдання, а потім — усі письмові, або спочатку — всі легкі, а потім — усі складні; завдання треба чергувати.
• розпочинати слід із вивчення правила, закону, теореми, а потім уже виконувати вправи або розв’язувати задачі;
• через кожні 30–40 хвилин робити перерви на 5–10 хвилин;
• не треба одразу після школи братися за уроки. Спочатку слід пообідати, відпочити на свіжому повітрі, розважитися;
• складні завдання слід повторити перед початком уроку;
• сідати за уроки треба кожного разу в той же самий час. І якщо цих правил дотримуватися регулярно, учень звикне до обов’язку вчити уроки й у школі буде почувати себе спокійно та впевнено.
10. Інтерпретація результатів психогеометрії
«Квадрати» — люди, працьовиті, завзяті, витримані та терплячі, цінують порядок, схильні до аналізу, емоційно стримані.
«Зиґзаґи» — люди із розвинутою інтуїцією, спрямовані в майбутнє й більше цікавляться можливостями, ніж дійсністю.
«Прямокутник» — символ невизначеності, перехідна форма, яку можуть «носити» інші фігури. Характерні риси — непослідовність і непередбачуваність, низька самооцінка.
«Трикутники» — люди, породжені бути лідерами, вони енергійні, честолюбні, ставлять перед собою мету, якої, як правило, досягають.
«Кола» — люди доброзичливі, зацікавлені в гарних міжособистісних відносинах, вища цінність для них — благополуччя близьких людей.
ІІІ. Підбиття підсумків
1. Вплив родинної атмосфери на успішність учнів
1. Чи знаєте ви, від чого залежить психологічний настрій дитини на весь день?
а) Так;
б) ні.
2. Яке запитання ви ставите дитині, коли вона повертається зі школи?
а) Які оцінки ти сьогодні отримав?
б) Що було цікавого в школі?
в) Чи не накоїв ти сьогодні чого-небудь?
3. Що ви знаєте про те, як слід реагувати на успіхи та невдачі дитини у школі?
а) Знаю багато, бо багато читав про це;
б) я мало читав про це;
в) нічого не знаю.
4. Чи знаєте ви, що створює в родині атмосферу неспокою, що є перевантаженням для нервової системи дитини?
а) Так, знаю;
б) знаю, проте хотілося б дізнатись більше;
в) не знаю нічого. 5. Чи потрібна вам порада щодо здійснення контролю за роботою дитини вдома і щодо надання їй розумної допомоги?
а) Так, необхідна;
б) ні.
6. Чи вважаєте ви, що підвищені й агресивні інтонації є невід’ємною частиною виховного процесу в родині?
а) Так, це єдиний засіб впливу на дитину;
б) так, але я уникаю цього;
в) ні, це неприпустимо.
Батьки по черзі говорять, що позитивного вони дізналися під час зборів, визначають для себе термін власної участі в тематичній консультації з обговорюваної проблеми. У ході бесіди визначають необхідність участі окремих дітей у стимулюючих і додаткових заняттях з окремих предметів.
Аналіз зустрічі з батьками: «З яким настроєм ви йдете додому?».
2. Рецепт щастя
Візьміть чашу терпіння, влийте в неї повне серце любові, дві пригорщі щедрості, посипте добротою, плесніть трішки гумору і додайте якомога більше віри. Усе це добре перемішайте. Намастіть на шматок відпущеного вам життя і запропонуйте кожному, кого зустрінете на своєму шляху.
3. Пам’ятка «Як готувати домашні завдання»
• Активно працюй на уроці: уважно слухай та відповідай на запитання.
• Коли щось незрозуміло, не соромся запитувати.
• Уважно і докладно записуй завдання з кожного предмета.
• Учись користуватися довідниками та словниками, щоб з’ясовувати значення незнайомих слів і висловів.
• Навчись знаходити необхідну інформацію за допомогою комп’ютера.
• Складний матеріал уроку повторюй того ж дня, щоб одразу закріпити його та запам’ятати.
• Виконуючи домашнє завдання, не лише думай, що треба зробити, а ще й з’ясовуй, за допомогою яких засобів і прийомів цього можна досягти.
• Не соромся звертатися за допомогою до дорослого та однокласників.
• Перед виконанням домашньої роботи переконайся в тому, що у щоденнику записані всі завдання. Визнач послідовність виконання завдань і час, потрібний для виконання кожного з них.
• На письмовому столі має лежати тільки все необхідне для виконання одного завдання, після чого зі столу прибираються вже використані матеріали та готується навчальне приладдя, необхідне для виконання наступного завдання.
• У процесі підготовки домашнього завдання роби перерви.
• Вивчаючи заданий матеріал, спочатку його зрозумій, а вже потім запам’ятовуй.
• Перед виконанням письмової роботи вивчи всі правила, які можуть стати у нагоді.
• Читаючи підручник, став собі запитання за текстом.
• Дізнаючись про нові поняття і явища, пов’язуй їх за змістом із уже відомими.
• Велике завдання розділяй на частини та працюй над кожним з них окремо.
• Готуйся до творів і доповідей заздалегідь, рівномірно розподіляючи навантаження, не залишай таку відповідальну роботу на останній день.

• Учись користуватися картами й схемами та використовувати їх під час підготовки усних уроків, складати план усної відповіді й перевіряй себе за ними.
4. На замітку батькам
• Не перетворюйте виконання дитиною домашніх завдань на засіб катування чи покарання.
• Формуйте позитивну мотивацію виконання домашнього завдання, його далекі перспективи.
• Заохочуйте дитину за добре виконане домашнє завдання, радійте її досягненням, пов’язаним із позитивною оцінкою.
• Допомагайте дитині у виконанні домашнього завдання тільки у надзвичайній ситуації.
• Не намагайтеся виконувати завдання за свою дитину.
• Формуйте в дитині культуру розумової праці, цікавтеся, яку додаткову літературу можна використати для якісного виконання домашніх завдань.
• Використовуйте можливість додаткових і стимулюючих занять у школі, аби знизити навчальне навантаження вдома.
• Консультуйтеся із учителями-предметниками у випадку, якщо ваша дитина зазнає труднощів з підготовкою домашніх завдань.
5. Рекомендації батькам учнів середніх класів
1. Намагайтеся створити умови, які полегшують навчання дитини:
1.1. побутові (повноцінне харчування, режим, спокійний сон, затишна атмосфера, зручне місце для занять тощо); емоційні (демонструйте віру в можливості дитини, не втрачайте надії на успіх, радійте найменшим досягненням, чекаючи на успіх, виявляйте любов і терпіння, не ображайте її у разі невдачі тощо);
1.2. культурні (забезпечте дитину довідниками, словниками, посібниками, атласами, книгами зі шкільної програми, касетами; використовуйте магнітофон для навчальних занять, разом дивіться навчально-пізнавальні програми по телевізору, обговорюйте побачене тощо).
2. Слухайте свою дитину: нехай вона переказує те, що треба заучувати, запам’ятовувати, періодично диктуйте тексти для записування, перевіряйте знання за запитаннями підручника і т. ін.
3. Регулярно ознайомлюйтеся із розкладом уроків, факультативів, гуртків, додаткових занять для контролю і надання можливої допомоги.
4. Діліться з дітьми знаннями в галузі, у якій ви маєте успіх.
5. Пам’ятайте, що в центрі уваги батьків має бути не оцінка, а знання, навіть якщо сьогодні ними скористатися неможливо. Тому думайте про майбутнє і пояснюйте дітям, де й коли ці знання стануть у нагоді.
Не залишайте поза увагою вільний час дитини. Не порівнюйте її успіхи із успіхами інших, краще порівняйте її із собою — це дає надію.
6. У середніх класах підлітки можуть виконувати домашні завдання спільно: це підвищує відповідальність, адже завдання виконують не тільки для себе, але й для інших. Наберіться терпіння, коли діти займаються навіть по телефону: уточнюють, обговорюють, сперечаються.
7. Намагаючись пояснити різні способи виконання завдання, не відмовляйтеся від свого рішення. Це стимулює активність школяра.
8. Дайте відчути дитині, що любите її незалежно від успішності, помічаєте пізнавальну активність навіть за окремими результатами.
9. Пам’ятайте, що за науково обґрунтованими нормами над виконанням усіх домашніх завдань учні 5–6-х класів повинні працювати до 2,5 годин, 7–8-х — до 3 годин, 8–9-х — до 4 годин. Порівняйте, наскільки близькі ці норми до кількості годин, які витрачає ваша дитина на виконання домашніх завдань. Допомагайте дотримуватися рекомендацій: це важливо для здоров’я, психічної рівноваги та хорошого ставлення дитини до навчання.
     Створюйте традиції й ритуали родини, які стимулюватимуть навчальну активність дітей. Використовуйте позитивний досвід ваших батьків і знайомих. 6. Принципи відносин батьків із дітьми
• Я хочу, щоб мене любили. Тому я буду відкритий моїм дітям.
• Я так мало знаю про складні лабіринти дитинства, тому я буду із задоволенням учитися в дітей.
• Я найкраще засвоюю знання, отримані в результаті власних зусиль, тому я об’єднаю свої зусилля із зусиллями дитини.
• Я люблю, щоб мене приймали таким, який я є, тому я буду прагнути співпереживати дитині й цінувати її.
• Я — єдиний, хто може прожити моє життя, тому я не буду прагнути до того, щоб управляти життям дитини.
• Я черпаю надію і волю до життя всередині себе, тому я буду визнавати й підтверджувати почуття самостійності дитини.
• Я почуваю страх, коли я беззахисний, тому я буду торкатися внутрішнього світу дитини із добротою, ніжністю.
• Я не можу повністю відгородити дитину від страху, болю, розчарування й стресів, тому я буду намагатися пом’якшувати удари.
7. Правила спілкування
• Можна виражати своє невдоволення окремими діями дитини, але не самою дитиною.
• Можна засуджувати дії дитини, але не її почуття, якими б небажаними або неприпустимими вони не були.

 • Невдоволення діями дитини не повинно бути систематичним, інакше воно перейде у неприйняття її.
• Покажіть дитині, що ви її поважаєте. Допомагають тільки висловлені вголос компліменти, а не те, що ви, можливо, думаєте, але не говорите.
• Зберігайте дружелюбний тон!
• Визнайте дитину тут і зараз, на основі реальних подій.

ДПА - 2016 з української мови

Державна підсумкова атестація (ДПА) з української мови у 9 класі проводиться у формі текстового диктанту. Перевірці підлягають уміння правильно писати слова на вивчені орфографічні правила, ставити розділові знаки відповідно до опрацьованих правил пунктуації, належним чином оформляти роботу. На проведення атестації відводиться 1 астрономічна година. Відлік часу ведеться від початку читання вчителем тексту. Варто враховувати тематику текстів, орієнтовно визначених в соціокультурній змістовій лінії навчальної програми. За обсягом тексти диктантів повинні містити 160 -170 слів. Визначаючи кількість слів у диктанті, враховують як самостійні, так і службові частини мови. Вид роботи й назву тексту необхідно записати на дошці. Методика проведення диктанту є традиційною, однак проведення державної підсумкової атестації у формі диктанту має певні особливості. Спочатку вчитель читає весь текст, після чого не дає ніяких пояснень щодо його змісту, лексичного значення слів, правописних особливостей. Після прочитання всього тексту вчитель читає перше речення, учні уважно слухають. Далі це речення диктується для запису частинами, як правило, один раз. Після того, як учні запишуть речення, вчитель читає його повністю з метою перевірки. Таким чином диктується кожне речення тексту. Учитель обов’язково вказує місце поділу тексту на абзаци. Після запису всього тексту він читає його ще раз, роблячи більш тривалі паузи між реченнями і надаючи змогу учням ретельно перевірити написане й виправити допущені помилки. Текст потрібно диктувати виразно, відповідно до норм літературної вимови в такому темпі, щоб учні встигли вільно його записати. Диктант оцінюється однією оцінкою на основі таких критеріїв: ·         орфографічні та пунктуаційні помилки оцінюються однаково; ·         повторювані помилки (в одному і тому ж слові, яке повторюється в диктанті кілька разів) вважаються однією помилкою; однотипні помилки (на одне й те саме правило), але у різних словах вважаються різними помилками; ·         розрізняють грубі помилки й негрубі (винятки з усіх правил; написання великої букви в складних власних назвах; правопис прислівників, утворених від іменника з прийменниками; заміна одного розділового знака іншим; заміна українських букв російськими, випадки, коли замість одного знака поставлений інший; випадки, шо вимагають розрізнення не і ні - у сполученнях не хто інший, як...; не що інше, як...; ніхто інший не..., ніщо інше не ...; пропуск одного зі сполучуваних розділових знаків або порушенні їх послідовності); ·         орфографічні та пунктуаційні помилки на правила, що не включено до шкільної програми, виправляють, але не враховують. Також не вважають за помилку неправильну передачу так званої авторської пунктуації; ·         за наявності в диктанті більше п’яти виправлень оцінка знижується на один бал. Нормативи оцінювання диктанту Бали Кількість помилок Бали Кількість помилок 1 15-16 і більше 7 4 2 13-14 8 3 3 11-12 9 1+1(негруба) 4 9-10 10 1 5 7-8 11 1(негруба) 6 5-6 12 - Складено на підставі Орієнтовних вимог до проведення Державної підсумкової атестації учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти у 2015/2016 навчальному році, затверджених Наказом МОН № 94 від 08 лютого 2016 року.

---

13:55 ДПА - 2016 з математики

Для проведення державної підсумкової атестації готують декілька варіантів атестаційних робіт. Для учнів загальноосвітніх класів пропонується поділити роботу на 3 частини. Перша частина - 10-12 завдань у тестовій формі з однією правильною відповіддю на кожне завдання. Для кожного тестового завдання рекомендується подати 4-5 варіантів відповіді. Наприклад: Частина перша (завдання 1 - 10) Виконуючи завдання першої частини, учень не повинен наводити будь-які міркування. Завдання з вибором відповіді вважається виконаним правильно, якщо в роботі указана тільки одна літера, якою позначена правильна відповідь. Друга частина атестаційної роботи може складатися із 4-6 завдань відкритої форми з короткою відповіддю. Наприклад: Частина друга (завдання 11-16) Розв’яжіть завдання і подайте до кожного відповідь. 19. Вишиванки для хлопчика і дівчинки коштували разом 750 грн. Після того, як вишиванка для хлопчиків подешевшала на 20%, а для дівчаток подорожчала на 20%, вони стали коштувати 660 грн. Знайдіть початкову ціну кожної вишиванки. 20. Довжини сторін трикутника дорівнюють 5 см, 6 см, 10 см. Знайти довжину медіани, проведеної до більшої сторони трикутника. Завдання третьої частини вважаються виконаними правильно, якщо учень навів розгорнутий запис розв’язування завдання з обґрунтуванням кожного етапу розв'язання та надав правильну відповідь. Правильність виконання завдань третьої частини оцінює вчитель відповідно до критеріїв і схеми оцінювання завдань, з якими учні завчасно ознайомлені. Для класів з поглибленим вивченням математики пропонується додати четверту частину роботи. Її рекомендується скласти із з завдань, що відповідають програмі поглибленого вивчення математики. Наприклад: Частина четверта (завдання 21 - 23) Розв’яжіть завдання: 21. Розв’яжіть рівняння

---

13:48 ДПА -2016 з біології

Атестаційна робота ДПА з біології укладається вчителем із завдань, що відповідають змісту і державним вимогам до рівня загальноосвітньої підготовки учнів з таких розділів програми з біології для 7 - 9 класів: «Людина», «Біологічні основи поведінки людини» - 70 % завдань; «Рослини», «Гриби та лишайники», «Бактерії», «Тварини», «Організми i середовища існування» - 30 % завдань. Елементи змісту атестаційної роботи: роль біології в практичній Діяльності людини; методи вивчення живих об’єктів (спостереження, опис, вимірювання, експеримент); ознаки організмів; особливості рослин, грибів, бактерій, тварин, їх значення у природі та використання у практичній діяльності людини; взаємодія різних видів в природі, правила поведінки в природі; будова рослинних і тваринних клітин; особливості організму людини, його будови та процесів життєдіяльності (тканини, органи і системи органів, процеси життєдіяльності, внутрішнє середовище, імунітет, нейрогуморальна регуляція процесів життєдіяльності, профілактика захворювань, правила здорового способу життя, надання першої допомоги). До атестаційної роботи включаються завдання різних рівнів складності: завдання на відтворення знань, які передбачають уміння розпізнавати типові біологічні об’єкти, процеси, явища; давати визначення основних біологічних понять; користуватися біологічними термінами і поняттями тощо; завдання на застосування знань, які передбачають використання уміння описувати, характеризувати, порівнювати біологічні об’єкти, явища, процеси; описувати і пояснювати результати експерименту, дані таблиць, графіків; встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, узагальнювати, робити висновки; використовувати знання у практичній діяльності. Атестаційна робота має включати 75 % завдань на відтворення і 25 % завдань на застосування знань. До атестаційної роботи включаються завдання різних типів: тестові завдання закритої форми (з однією правильною відповіддю, з кількома правильними відповідями, на встановлення відповідності); обов’язково включаються завдання відкритої форми (з короткою та розгорнутою відповіддю); пропонуємо, насамперед у класах з поглибленим вивченням біології, включати завдання, які передбачають здійснення аналізу діаграм, графіків, таблиць та завдання, в яких учням пропонується прочитати текст і використовуючи його зміст виконати завдання. Приклад завдання з однією правильною відповіддю: Діяльність дощових червив в екосистемах призводить до: А пошкодження коренів рослин; Б пригнічення розвитку ґрунтових організмів; В підвищенню родючості ґрунту; Г зменшенню кількості кисню в ґрунті. Приклади завдань з кількома правильними відповідями: Укажіть ознаки, які характеризують підшлункову залозу: 1) виробляє гормон інсулін; 2) виробляє підшлунковий сік; 3) виробляє гормон тироксин; 4) виробляє шлунковий сік; 5) залоза змішаної секреції; 6) травна залоза. Впишіть у текст пропущенні терміни із переліку, що зазначений нижче. Запишіть у текст цифри обраних відповідей. Кров переносить від травної системи до клітини тіла . Від легень до тканин і органів кров транспортує ____. Кров переносить також _____ - речовини, які виділяються залозами внутрішньої секреції і забезпечують регуляцію діяльності організму. Перелік термінів: 1) кисень; 2) імунна; 3) ферменти; 4) поживні речовини; 5) гормони; 6) вуглекислий газ. Приклад завдання з короткою відповіддю: Запишіть три складові частини аналізатора. Приклади завдань з розгорнутою відповіддю: При підвищенні температури середовища організм людини збільшує тепловіддачу. В який спосіб це здійснюється? Поясніть чому шкідливо носити тісне взуття, а в підлітковому віці - і взуття на високих підборах. Час, який відводиться на виконання атестаційної роботи, типи завдань та їх кількість в атестаційній роботі, кількість варіантів атестаційних робіт визначає вчитель. Для укладання атестаційних робіт учитель може використовувати збірники завдань для проведення державної підсумкової атестації 3 біології, або інші збірники завдань з біології, що мають відповідний гриф, з урахуванням вимог, що зазначені вище.

ЄДИНІ ВИМОГИ ДО УСНОГО І ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ УЧНІВ

ТА ПРОВЕДЕННЯ ПИСЬМОВИХ РОБІТ І ПЕРЕВІРКИ ЗОШИТІВ

у 5 - 11 класах

І. Вимоги до мовлення учнів

Будь-яке висловлювання учнів в усній і письмовій формі (розгорнуту відповідь на певну тему, доповідь, опис фізичного або хімічного досліду, рецензію на відповідь товариша і т. ін.) слід оцінювати, враховуючи його зміст, логічну побудову і мовне оформлення.

Учні повинні вміти:

·        говорити або писати на задану тему;

·        добирати найсуттєвіші факти і відомості для розкриття теми й основної ідеї висловлювання;

·        викладати матеріал логічно й послідовно (встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між фактами і явищами, робити необхідні узагальнення і висновки);

·        правильно й точно користуватися мовними засобами для оформлення висловлювання;

·        будувати висловлювання у певному стилі (розмовному, науковому, публіцистичному та ін.) залежно від мети та ситуації спілкування (на уроці, зборах, екскурсії, в поході і т. ін.);

·        відповідати чітко, з додержанням логічних наголосів, пауз і правильної інтонації;

·        оформляти будь-які письмові висловлювання акуратно додержанням орфографічних та пунктуаційних норм.

Грамотно оформленим слід вважати висловлювання, в якому учень додержується:

·        правил вимови і наголосу;

·        правил вживання слів відповідно до їх значення й особливостей використання в різних стилях мови;

·        правил утворення і зміни слів, а також утворення словосполучень і речень відповідно до вимог граматики;

·        правил орфографії і пунктуації.

Мова учнів має бути виразною, що досягається, зокрема, багатством словника, різноманітністю граматичних форм і конструкцій. Будь-який текст, що звучить у класі (і цілі уривки, і окремі речення), повинен бути прочитаний виразно. Для мовної культури учнів важливі й такі уміння, як слухання та розуміння мови вчителя і товариша, уважне вислуховування інших, уміння ставити запитання, брати участь в обговоренні проблем і т. д.

II. Робота педагогічного колективу над здійсненням єдиних вимог до усного і писемного мовлення учнів

Виховання мовної культури школярів може успішно здійснюватися тільки завдяки цілеспрямованим і кваліфікованим діям усього педагогічного колективу.

З цією метою рекомендується:

1. Кожному вчителеві при підготовці до уроку старанно продумувати хід викладу матеріалу, правильність і точність усіх формулювань; грамотно і чітко оформляти всі види записів (на класній дошці, у шкільному журналі, в щоденниках учнів, у робочих планах і т. ін.). Не допускати в своєму мовленні неправильно побудованих речень і зворотів, порушення норм вимови, недбалості у виборі слів і неточностей у формулюваннях визначень.

2. Учителям з  предмету:

Більше уваги приділяти формуванню в учнів умінь аналізувати, порівнювати, зіставляти вивчений матеріал, аргументувати відповідь, робити висновки й узагальнення.

На уроках проводити змістовну роботу, спрямовану на повноцінне сприймання учнями навчального тексту і слова вчителя, які є не лише основними джерелами навчальної інформації, а й зразками правильно оформленого мовлення. Під час цієї роботи доцільно пропонувати учням такі завдання, як: сформулювати тему і основну думку повідомлення вчителя, скласти план.

Ширше використовувати читання вголос як один з важливих прийомів формування культури усного мовлення учнів, як засіб емоційного і логічного осмислення тексту.

Наполегливо вчити школярів працювати з книгою, користуватися різноманітною довідковою літературою з предмета, каталогом і картотекою, добирати літературу з відповідної теми, правильно оформляти результати самостійної роботи, складати тези, конспекти, бібліографічні списки тощо.

Систематично проводити роботу над збагаченням словникового запасу учнів, ознайомлювати їх з термінологією предмета, який вивчається. Під час пояснення такі слова вимовляти чітко, записувати на дошці і в зошитах, постійно перевіряти засвоєння їх значення і правильне вживання в мовленні. Використовувати таблиці з важкими для написання і вимови словами, які стосуються даної навчальної дисципліни. Зміст таких таблиць поновлювати в міру необхідності.

Стежити за грамотністю, культурою записів у зошитах.

3. Члени педагогічного колективу повинні:

·        домагатися підвищення культури усного мовлення учнів, боротися з уживанням жаргонних, вульгарних, а також діалектних слів і висловів як на уроці, так і в позаурочний час;

·        ширше використовувати різноманітні форми позакласної роботи (олімпіади, конкурси, факультативні і гурткові заняття, диспути, збори і т. п.) для удосконалення мовної культури учнів;

·        ретельно перевіряти грамотність плакатів, стінних газет, оголошень, а також шкільної документації;

·        плануючи загально шкільні заходи і роботу класного керівника, передбачати бесіди з батьками про виконання єдиних вимог до мовлення учнів у школі і вдома.

ПРО ПИСЬМОВІ РОБОТИ УЧНІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКІЛ

Організація і контроль за всіма видами письмових робіт здійснюється на основі єдиних вимог до усного і писемного мовлення учнів.

1. Види письмових робіт учнів

1.1. Основними видами класних і домашніх письмових робіт учнів є навчальні роботи, до яких належать:

·        вправи з української, російської та іноземних мов, математики, фізики, хімії;

·        конспекти першоджерел, реферати з історії, суспільствознавства, літератури у класах, плани і конспекти лекцій учителів з різних предметів на уроках у старших класах, плани статей та інших матеріалів;

·        твори і письмові завдання з української, російської мов і літератур;

·        складання аналітичних і узагальнюючих таблиць, схем і т. ін. (без копіювання готових таблиць і схем підручників);

·        записи спостережень за природою, що здійснюються в процесі вивчення природознавства у класі, біології, географії;

·        різні види робочих записів і зарисовок у ході і результатах лабораторних (практичних) робіт з природознавства, біології, географії, математики, фізики, хімії, трудового навчання у класах (без копіювання в зошиті відповідних малюнків, схем з підручника).

·

1.2. З української, російської, іноземних мов, літератур, математики, фізики і хімії проводяться підсумкові письмові контрольні роботи. Поточні контрольні роботи мають на меті перевірку засвоєння програмового матеріалу, який вивчається і перевіряється; їх зміст і частота визначаються вчителем з урахуванням специфіки предмета, ступеня складності матеріалу, що вивчається, а також особливостей учнів кожного класу. Для проведення тематичних контрольних робіт учитель може відводити увесь урок або тільки частину його.

Підсумкові контрольні роботи проводяться:

в кінці навчальної чверті, півріччя;

Час проведення підсумкових контрольних робіт з метою попередження перевантаження учнів визначається загально шкільним графіком, складеним керівниками шкіл у погодженні з учителями. В один ро6очий день, слід давати в класі тільки одну підсумкову контрольну роботу, а протягом тижня - не більше двох. При плануванні контрольних робіт у кожному класі необхідно передбачити рівномірний їх розподіл протягом усієї чверті, не

допускаючи нагромадження письмових контрольних робіт до кінця чверті, півріччя. Не рекомендується проводити контрольні роботи в перший день чверті, в перший день після свята, в понеділок.

2. Кількість і призначення учнівських зошитів

2.1. Для виконання всіх видів навчальних робіт учні повинні мати таку кількість зошитів: з української, російської мов - по 3 зошити, у тому числі один зошит для робіт з розвитку зв’язного мовлення (творчих робіт та переказів); з літератур - 1 зошит;

з математики - у 4-5 класах - по 2 зошити, у 6-8 класах - по 3 зошити (2 з алгебри і 1 з геометрії), у 9-11 класах - 2 зошити, з них 1 з алгебри і початків аналізу і 1 - з геометрії;

з іноземних мов - по 2 зошити у 5-9 класах і 1- у 10-11 класах, по 1-му зошиту-словнику для запису іноземних слів у 5-10 класах;

з фізики і хімії - 2 зошити, один - для виконання класних і домашніх навчальних робіт, розв’язування задач, другий - для оформлення лабораторних, практичних, експериментальних робіт, робіт практикуму (він зберігається у кабінеті протягом року);

з біології, географії, природознавства, історії, суспільствознавства, астрономії, факультативів, трудового навчання і ЗВ - по 1 зошиту;

з образотворчого мистецтва - 1 зошит, альбом.

з музики - 1 нотний зошит.

2.2 Для контрольних робіт з української, російської мов, літератур, математики, фізики, хімії виділяються спеціальні зошити, які протягом усього навчального року зберігаються в школі. У зошитах з української, російської мов і літератур записуються види робіт і рядком нижче - їх назва.

Диктант Переказ

Золота осінь Тарасові стежки

Те саме стосується короткочасних робіт, які виконуються в зошитах для класних і домашніх робіт.

3. ПОРЯДОК ВЕДЕННЯ ЗОШИТІВ УЧНЯМИ

Усі записи в зошитах учні повинні проводити з дотриманням таких вимог:

3.1 Писати акуратним, розбірливим почерком.

3.2 Однаково виконувати написи на обкладинці зошита: вказувати, для чого призначається зошит (для робіт з української мови, для контрольних робіт з української мови і літератури, для лабораторних робіт з фізики і т. п.), клас, номер і назву школи, місце знаходження школи, прізвище, ім’я учня.

3.3 Зошити учнів 4-11 класів рекомендується підписувати за таким зразком:

Зошит

для робіт з української мови

для контрольних робіт (математики) з української мови і літератури

учня 5 класу __________ загальноосвітньої

школи І-ІІІ ступенів

Шевченка Миколи

Зошити з іноземної мови підписуються мовою, що вивчається, наприклад:

English Deutsch Francais Espanol

Galina Sedova Olga Karpowa Helene Popova Galina Popova

Form 5-А Klasse 5-B Classe 5-D Grado 5-Е

School 167 Schule 167 Ecole 167 Escuela 167

3.3 Залишати поля із зовнішнього боку.

3.4 При виконанні письмової роботи в 5-9 класах потрібно писати дату і назву місяця словами, наприклад, п’яте лютого, десяте травня, у 10-11 класах - цифрами на полях.

У зошитах з іноземної мови записується словами назва дня тижня, число і місяць. Наприклад:

Wendesday, the tenth of December; Donnerstag, den zehnten Dezember; Jeudi, le dix septembre; Primero de septiembre, jueves.

3.5. В окремому рядку вказати класна чи домашня робота, назву теми уроку, вид роботи (диктант, переказ, твір, вправа, задача тощо), назву зв’язного тексту. Наприклад:

Десяте вересня.

Класна робота.

Вправа 126 (задача 202).

3.6. Дотримуватись абзаців.

Між датою і заголовком, назвою виду роботи і заголовком, а також між заголовком і текстом у зошитах з української, російської і іноземної мов рядок не пропускати. У зошитах з математики у всіх цих випадках пропускати тільки 1 клітинку.

Між заключним рядком тексту однієї письмової роботи і датою або заголовком (назвою виду) наступної роботи у зошитах з української, російської і іноземної мов пропустити 2 лінійки, а у зошитах з математики - 4 клітинки (для відокремлення однієї роботи від іншої і для виставлення оцінки за роботу).

3.7. Акуратно виконувати підкреслювання, креслення, умовні позначення олівцем або ручкою, в разі необхідності - із застосуванням лінійки або циркуля.

3.8. Виправляти помилки так: неправильно написану літеру або пунктуаційний знак закреслювати косою лінією;

частину слова, речення - тонкою горизонтальною лінією;

замість закресленого надписувати потрібні літери, слова, речення; не брати неправильні написання в дужки.

4. Порядок перевірки письмових робіт учителями

4.1. Зошити учнів, у яких виконуються навчальні класні і домашні роботи, перевіряються:

з української, російської мов і математики у 5 класі після кожного уроку в усіх учнів; у 6-9 класах - після кожного уроку тільки в слабких учнів, у решти - не всі роботи, а лише найбільш значущі за своєю важливістю, але з таким розрахунком, щоб раз на тиждень зошити всіх учнів перевірялись (з геометрії у 6-8 класах один раз на два тижні);

у 10-11 класах з математики - після кожного уроку у слабких учнів, а у решти перевіряються не всі роботи, а найбільш значущі за своєю важливістю, але з таким розрахунком, щоб 2 рази на місяць учителем перевірялись зошити всіх учнів; учителі не обмежуються лише власною перевіркою виконання учнівських робіт, але й використовують самоперевірку, взаємоперевірку, привчаючи таким чином школярів, критично ставитись до власних помилок і помилок своїх товаришів;

з іноземних мов у 5-6 класах - після кожного уроку;

у 7-10 класах - після кожного уроку тільки у слабких учнів, а у сильних - не всі роботи, а лише найбільш значущі за своєю важливістю, але з таким розрахунком, щоб раз

у два тижні перевірялись зошити учнів 6-8 класів і не рідше одного разу за навчальну чверть - зошити учнів 9-10 класів, а зошити-словники - не рідше одного разу на місяць; з літератури у 5-9 класах - не рідше 2-х разів на місяць; у 10-11 класах - не рідше одного разу на місяць; з історії, суспільствознавства, географії, біології, фізики, хімії, трудового навчання і початкової військової підготовки, астрономії - вибірково, однак кожний зошит повинен перевірятись не рідше 1-2 рази за навчальну чверть.

4.2 Перекази і твори з української, російської мов і літератур, а також усі види контрольних робіт з предметів перевіряються у всіх учнів.

4.3 Перевірка контрольних робіт учителями здійснюється в такі строки:

контрольні диктанти і контрольні роботи з математики у 5-9 класах перевіряються і повертаються учням до наступного уроку;

перекази і твори у 5-9 класах перевіряються і повертаються учням не пізніше як через тиждень;

твори у 10-11 класах перевіряються не більше 10 днів;

контрольні роботи з математики у 10-11 класах, фізики, хімії і іноземної мови у 5-11 класах перевіряються, як правило, до наступного уроку, а при значній кількості робіт (більше 70) - через один-два уроки.

4.4. У роботах, які перевіряються, вчитель робить помітки і виправляє допущені помилки, керуючись таким принципом:

при перевірці зошитів та контрольних робіт учнів 5-11 класів з української, російської мов помилки на вивчені правила вчитель тільки підкреслює і відмічає на полях, а виправляє їх сам учень, помилки на правила, які не вивчались, виправляє учитель; на полях зошита вчитель позначає орфографічні (І), пунктуаційні (V) помилки;

при перевірці переказів і творів у 5-11 класах (як контрольних, так і навчальних) позначаються (а в необхідних випадках і виправляються) не тільки орфографічні і пунктуаційні, але і мовні помилки та недоліки у змісті;

недоліки щодо змісту та мовні помилки підкреслюються хвилястою лінією, орфографічні та пунктуаційні помилки - прямою; на полях зошита вчитель позначає недоліки у змісті знаком 3, мовні помилки - знаком М; для конкретнішого виділення недоліків у змісті можна використовувати додаткові позначення: фактичні помилки - знаком Ф, логічні - знаком Л;

підкреслення і виправлення помилок проводиться вчителем тільки червоною пастою (червоним чорнилом, червоним олівцем);

перевіривши диктант, переказ або твір, учитель підраховує і записує кількість помилок, у диктантах через дріб вказується кількість орфографічних (чисельник) і пунктуаційних (знаменник) помилок. У переказах і творах вказується кількість мовних, орфографічних і пунктуаційних помилок;

після підрахунку помилок у встановленому порядку виставляється оцінка роботи (диктант: 1/0 -«5», твір і переказ: 0 - «5»; 0-1-0-«5»; у творі на літературну тему оцінка за зміст вважається оцінкою за літературу);

з іноземної мови у 5-11 класах помилку, допущену учнем, виправляє вчитель.

За ведення зошитів з української, російської мов і літератури оцінка виставляється в класний журнал кожного місяця.

4.5. Усі контрольні роботи обов’язково оцінюються вчителем із занесенням оцінок до класного журналу.

Самостійні навчальні письмові роботи також оцінюються. Оцінки в журнал за ці роботи можуть бути виставлені на розсуд учителя.

З іноземних мов у 5-6 класах оцінюються всі робота, в журнал виставляються оцінки за найбільш значущі. У 7-11 класах оцінюються всі роботи, що перевіряються, в тому числі і роботи в зошитах-словниках, у журналах виставляються оцінки за найбільш значущі.

З решти предметів усі роботи, що перевіряються, на розсуд учителя оцінюються, оцінки можуть бути виставлені у журнал.

Допущені мовні, орфографічні і пунктуаційні помилки слід ураховувати при виставленні оцінок з будь-якого предмета.

При оцінці письмових робіт учнів учителі керуються відповідними нормами оцінки знань, умінь і навичок школярів.

4.6. Після перевірки письмових робіт учням дається завдання виправити помилки або виконати вправи, які попереджають повторення аналогічних помилок. Робота над попередженням помилок здійснюється у тих же зошитах, у яких виконувались відповідні письмові роботи.

«Інноваційні технології навчання й виховання

як засіб розвитку творчої активності учнів»


Учитель повинен свідомо йти в ногу з сучасністю,

пройматися й надихатися силами,

які пробудилися в ній.

А. Дістервег


Кожен учитель замислюється над проблемою: яким має бути сучасний урок, як організувати і провести його, щоб отримати максимальну віддачу? Тим часом ще наприкінці 50-х років академік О. Несмєянов висловив думку, яка й дотепер залишається надзвичайно актуальною: «Мені здається, що загальним недоліком нашої загальної й вищої освіти є прагнення дати учневі якомога більший обсяг знань без на­лежної турботи про якість цих знань. Тим часом обсяг цих знань має нульову цінність. Головне значення і в житті, і в науці має вміння застосовувати свої знання. Ми ж переважно дбаємо про обсяг знань, а не про вміння їх застосовувати. Будь-яку освіту — середню чи вищу — слід розглядати не як певний науко-накопичувач, що дає змогу збирати знання, а як тренування мозку».

У Національній доктрині розвитку освіти України у XXI ст. читаємо, що пріоритетним напрямом у роз­витку освіти є підготовка людей високої освіченості, кваліфікованих спеціалістів, здатних до творчої праці, професійного розвитку, освоєння і впровадження наукоємних та інформаційних технологій. У зв'язку із змі­ною соціальних вимог відбувається переосмислення ролі вчителя в процесі модернізації системи освіти, під­вищуються вимоги до нього.

Перехід до 12-річної школи об'єктивно зумовлює переведення освітнього процесу на технологічний рі­вень. При цьому можна і слід використовувати особистісно зорієнтовані інноваційні педагогічні технології. Ефективність їх використання значною мірою залежить від того, як реалізується творчий потенціал особис­тості учня. Тому мають змінитися пріоритети в діяльності вчителя. Від пояснювально-ілюстративного методу трансляції готового навчального змісту, від просвітительства учнів учитель мусить перейти до нових осо­бистісно зорієнтованих методів, у яких посилено творчо-діяльнісний компонент. Це зумовлює появу освітніх інновацій, покликаних істотно змінити освітній процес.

Поняття «інновація» в перекладі з грецької означає «оновлення», «новизна», «зміна», з'явилося вперше в зарубіжних дослідженнях XIX ст., в техніці. В Україні на початку 90-х років XX ст. взято курс на розвиток інновацій.

Інновація в освіті — це:

• 
  результат творчого пошуку оригінальних, нестандартних рішень різноманітних педагогічних проблем;
• 
  процес оновлення чи вдосконалення теорії й практики освіти, який оптимізує досягнення її мети.

У масовій педагогічній практиці нові педагогічні технології застосовують обмежено. Причини цього такі:

1. 
   часто ту чи іншу авторську педагогічну технологію і вчені, і практики подають описово, без чіткого по­яснення всіх етапів і взаємозв'язків, що ускладнює її застосування для вчителя;

1. 
   у вчителя досі існує психологічний бар'єр до всього нового, інноваційного;

2. 
   недостатня, поверхова обізнаність учителів з новими педагогічними технологіями і, зокрема, з їх різно­манітністю;

2. 
   невміння вчителя проектувати свою діяльність;

3. 
   запровадження нової для вчителя технології навчання потребує, особливо на рівні проектування, додат­кового часу для підготовки.

Нині існує безліч педагогічних технологій. ^ Хотілося б зупинитися на декількох технологіях інновацій­ного навчання:

I — нестандартні уроки;

II—інтерактивні технології;

III—технологія організації групової навчальної діяльності;

IV—проектна технологія;

V— комп'ютерно-інформаційна технологія.
Розпочнемо з найпростішого.

І. Нестандартні уроки

Актуалізація проблеми нестандартних уроків та їх­нього впливу на всебічний розвиток дитини пов'язана насамперед із загальновизнаним фактом низького рівня об'єктивної та суб'єктивної готовності дітей до життя за межами школи. Необхідно спрямовувати роботу вчителів на розвиток соціально-психологічної готовності дитини до життя, що передбачає вміння:

• 
  приймати рішення та робити вибір;
• 
  бути свідомим громадянином своєї держави;
• 
  почуватися громадянином цілого світу;
• 
  співпрацювати з іншими людьми;
• 
  завжди працювати якісно;
  » виявляти ініціативу;

• працювати з великим обсягом різноманітної ін­формації, самостійно здійснювати її пошук, обробку,
аналіз і зберігання;

• бути свідомим того, що існують різні цінності.
Цих якостей майбутнім громадянам можна набути

шляхом використання та запровадження в школі не­традиційних уроків.

Зазначимо, що й досі не існує загальноприйнятої типології нестандартних уроків. Усі наявні класифі­кації можна назвати умовними. Однією з найдосконаліших, на думку фахівців, є така класифікація нестан­дартних уроків (див. схему 1).

^ Незважаючи на велике розмаїття, для більшос­ті нестандартних уроків, як правило, характерні:

• 
  відсутність послідовності елементів уроку, передбаченої загальноприйнятою типологією уроків;
• 
  колективні способи роботи;
• 
  цікавість до навчального матеріалу;
• 
  значна творча складова;
• 
  активізація пізнавальної діяльності;
• 
  партнерські взаємини;
• 
  зміна ролі вчителя;
• 
  нестандартні підходи до оцінювання.

До нестандартних уроків готуємося заздалегідь. Такий урок є одним з останніх етапів навчального циклу, так би мовити, верхівкою айсберга, оскільки основна навчальна діяльність відбувається на стадії підготовки до нього.

^ II. Інтерактивні технології

Конфуцій писав: «Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу й чую, я трохи пам'ятаю. Те, що я чую, бачу й обговорюю — я починаю розуміти. Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю — я набуваю знань. Коли я пере­даю знання іншим, я стаю майстром».

Нинішні педагогічні інновації пов'язані із застосуванням інтерактивних методів навчання. Суть інтерак­тивних технологій у тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх, хто навчається. Це співнавчання, в якому і вчитель, і учні є суб'єктами. Учитель виступає лише в ролі організатора навчання, координатора роботи груп, фасилітатора дискусії. Інтерактивні технології навчання найбільше відповідають особистісно зорієнтованому підходу в навчально-виховному процесі. Під час застосування інтерактивних технологій, як правило, моделюють реальні життєві ситуації, пропонують проблеми для спільного розв'язання, застосову­ють рольові ігри.

В основі інтерактивного навчання лежать принципи:

• безпосередньої участі кожного учасника занять, що зобов'язує вчителя (організатора навчального проце­су) зробити кожного учасника занять активним шукачем шляхів і засобів розв'язання тієї чи іншої проблеми;

• взаємного інформаційного, духовного збагачення (при цьому навчальний процес слід організовувати таким чином, щоб учасники його могли обмінятися життєвим досвідом, отриманою інформацією);

• особистісно зорієнтоване навчання.

Застосування інтерактивних технологій потребує старанної підготовки вчителя та учнів. Вони мають на­вчитися успішно спілкуватися, використовувати навички активного слухання, висловлювати особисті думки, вміти ставити запитання й відповідати на них.

^ Ефективність інтерактивних технологій залежить від уміння вчителя:

• 
  давати завдання учням для попередньої підготовки: прочитати, обміркувати, виконати самостійні під­готовчі завдання;
• 
  відбирати для уроку або заняття такі інтерактивні вправи, які дали б учням «ключ» до освоєння теми;
• 
  під час інтерактивних вправ давати учням час подумати над завданням, щоб вони сприйняли його сер­йозно, а не механічно або «граючись» виконали його;
• 
  на одному занятті використовувати одну-дві) інтерактивні вправи, а не їх калейдоскоп;
• 
  здійснювати спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи, зокрема акцентуючи
  увагу й на іншому матеріалі теми, прямо не порушеному в інтерактивній вправі;
• 
  п роводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, не пов'язаних з інтерактивними завданнями.

Залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів розрізняють (див. схему 2).


^ Основні переваги інтерактивних технологій навчання:

• 
  Інтерактивні технології допомагають забезпечити глибину вивчення змісту. Учні освоюють усі рівні піз­нання (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінка).
• 
  Учитель отримує можливість диференційованого підходу до учнів із спеціальними потребами — особистісними та інтелектуальними.
• 
  Змінюється роль учнів: вони приймають важливі рішення щодо процесу навчання, розвивають комуніка­тивні вміння й навички, організаційні здібності.
• 
  Основним джерелом мотивації навчання стає інтерес самого учня (відбувається перехід від зовнішньої мотивації (оцінки) до внутрішньої (потреба знань).
• 
  Значно підвищується роль особистості педагога: він менше часу витрачає на розв'язання проблем з дис­ципліною, педагог більше розкривається перед учнями як лідер, організатор.
• 
  Учні, які отримують особистий досвід учителювання, з нової точки зору дивляться на навчально-виховний процес, на роль учителя та учня в ньому.

Основні недоліки інтерактивних технологій:

• 
  Засвоєння незначного обсягу інформації потребує значного часу.
• 
  Складно налагодити взаємонавчання як постійний механізм.
• 
  Кожна інтерактивна технологія потребує попереднього розгляду і навчання учнів процедури.
• 
  Викладач має менший контроль над обсягом і глибиною вивчення, часом і ходом навчання.
• 
  Результати роботи учнів менш передбачувані.
• 
  Дисципліна учнів на інтерактивному уроці може бути проблемою для вчителя.
• 
  За невдалого навчання необхідно перенавчати учня та школяра-вчителя, що потребує додаткового часу.

^ III. Технологія організації групової навчальної діяльності

Групове навчання як специфічна форма його організації зародилось у надрах белл-ланкастерської системи та Дальтон-плану. Малі групи створювалися за особистим бажанням учнів для спільного виконання постав­леного завдання, учням надавали ініціативу щодо постановки мети, розробки плану, вибору засобів і методів діяльності.

^ Групова навчальна діяльність — це форма організації навчання в малих групах, об'єднаних загальною навчальною метою за опосередкованого керівництва вчителя та співпраці з учнями. Завдяки їй зміцнюється соціальний контакт між членами групи, формуються такі цінності, як суспільний досвід, задоволення резуль­татами особистої й сукупної роботи, взаємодопомога, взаємозбагачення, взаємоконтроль, змагальність; істот­но зростає індивідуальна допомога з боку вчителя та товаришів у групі тим, хто її потребує. Зазначені цінності особистісно зорієнтованої спрямованості досить обмежено формуються й розвиваються в умовах фронтальної та індивідуальної форм навчальної діяльності.

Функції вчителя:

1. 
   забезпечення учням позиції активного суб'єкта особистого учіння;
2. 
   налагоджування та підтримка діяльності окремих малих груп і всього класу;
3. 
   контроль за діяльністю груп;
4. 
   регулювання дискусій, які виникають під час виконання групового завдання;
5. 
   відповіді на запитання учнів.

Учитель має звертати увагу на такі моменти:

• 
  раціональність правильних розв'язків;
• 
  виправлення допущених помилок після обговорення в групі;
• 
  наявність типових помилок.

Детальніше про технологію групової навчальної діяльності, а також про умови успішного функціонування груп ви можете дізнатися, опрацювавши відповідну літературу, яку розташовують у куточку педмайстерності.

^ IV. Проектна технологія

Проектну систему навчання розробили в 20-ті рр. XX ст. американський педагог Дж. Дьюї та його по­слідовник В. Кілпатрик. Проектна технологія потребує використання педагогом сукупності дослідницьких, пошукових, творчих методів, прийомів, засобів. Отже, суть проектної технології — стимулювати інтерес учнів до певних проблем, які передбачають володіння певною сумою знань через проектну діяльність, а саме: розв'язання однієї або цілої низки проблем; показати практичне застосування надбаних знань — від теорії до практики.

Отже, проект — це цільовий акт діяльності, в основі якого лежать інтереси учня.

^ Основні вимоги, які висуває проектна технологія:

1. 
   Наявність значущої в дослідницькому, творчому плані проблеми, що потребує інтегрованих знань, до­слідницького пошуку для її розв'язання.
2. 
   Практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних результатів.
3. 
   Структурування діяльності відповідно до класичних стадій проектування.
4. 
   Використання дослідницьких методів.
5. 
   Моделювання умов для виявлення учнями навчальної проблеми: її постановка, дослідження, пошук
   шляхів розв'язання, експертиза та апробація версій, конструювання підсумкового проекту, його захист, корек­ція та впровадження.
6. 
   Самодіяльний характер творчої активності учнів.

Результати проектів мають бути матеріальними, тобто відповідно оформленими — відеофільм, альбом, газета, посібник, альманах тощо.

Ефективність проектної технології залежить від підготовчої діяльності вчителя, який повинен:

1) заохочувати учнів до такої діяльності на основі вільного вибору кожного;

2. 
   створити умови для розвитку теоретичних, дослідницьких, пошукових, креативних здібностей учнів;
3. 
   створити «поле» для розкриття обдарованості кожного учня.

Педагогічна література подає кілька типів проектів, які використовують у шкільному навчанні (див. схему 3).

Проект може бути монопредметним, міжпредметним і надпредметним.

За кількістю учасників проекти поділяються на особистісні, парні, групові.




Ця педагогічна технологія зорієнтована на застосування фактичних знань та набуття нових (часто шляхом самоосвіти) і є прикладом поєднання урочної та позаурочної діяльності. Тема проекту завжди є чимось біль­шим, ніж навчальні завдання.

^ V. Комп'ютерно-інформаційна технологія

Бурхливий розвиток засобів інформатизації (комп'ютерів, комп'ютерних комунікацій, усяких електронних пристроїв), а отже, поява нових технологій обробки, передачі, отримання та зберігання інформації відкриває нові можливості для застосування комп'ютерів у навчальному процесі. Інформатизація освіти — це процес забезпечення сфери освіти теорією й практикою розробки і використання сучасних нових інформаційних тех­нологій, орієнтованих на реалізацію психолого-педагогічної мети навчання й виховання.

Нові інформаційні технології відкривають учням доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищу­ють ефективність самостійної роботи, дають цілком нові можливості для творчості, знаходження й закріплен­ня всіляких професійних навичок, допомагають реалізувати принципово нові форми і методи навчання.

Комп'ютер виконує в навчанні такі функції:

1. 
   техніко-педагогічні (навчальні програми та спрямовані на управління, діагностику, моделювання, екс­пертизу, діалог, консультацію...);
2. 
   дидактичні (комп'ютер як тренажер, репетитор, асистент, як пристрій, що моделює певні ситуації, як засіб інтенсифікації навчальної діяльності, оптимізації діяльності викладача, як засіб корекції, контролю та оцінки діяльності учнів, їх активізації й стимулювання).

Завдання педагогіки полягає в тому, щоб визначити і забезпечити ті умови, за яких реалізуються всі зазначені функції:

• 
  взаємозв'язок використання комп'ютера і мети, змісту, форм і методів навчання;
• 
  поєднання слова викладача і використання комп'ютера;
• 
  дидактична структура комп'ютерного заняття;
• 
  мотиваційне забезпечення роботи на комп'ютері;
• 
  поєднання комп'ютера та інших засобів ТЗН.

Комп'ютер на будь-якому уроці допомагає створити високий рівень особистої зацікавленості учнів за до­помогою інформації, виведеної на екран. Структура уроку з використанням комп'ютера є багатоваріантною, однак такий урок має бути поліфункціональним: не тільки формувати знання, а й розвивати учнів, вводити їх у сферу психічної діяльності.


Навчально-методичне забезпечення з використанням комп'ютера

^ 1. Урок засвоєння нових знань

Під час проведення уроків цього типу в комп'ютерному класі учні розпо­діляються на 3 групи.

Урок має таку структуру:

1. Актуалізація й корекція опорних знань учнів перевіряється за допо­могою комп'ютера (перша група), решта дітей працює з учителем за питаннями,"картками (5—7 хв.).

2. Пізнання учнями матеріалу: група учнів з відповідним рівнем підго­товки вивчає матеріал за комп'ю­тером, інші слухають пояснення

вчителя чи працюють над постав­леною проблемою за підручни­ком (10 хв.)

3. Систематизація знань: учні з високим рівнем підготовки вико­нують самостійні завдання; інші учні працюють з учителем; визна­-

чені учні перевіряють рівень за­своєння матеріалу за допомогою комп'ютера (15 хв.)


^ II. Комбінований урок

Методика проведення комбіновано­го уроку з використанням комп'юте­рів дає можливість використовувати їх на будь-якому етапі.

1. Учням оголошується тема, яка роз­глядатиметься на уроці, але під­креслюється, що для її вивчення необхідно перевірити засвоєн­ня

попереднього матеріалу. Одна частина учнів працює за комп'ю­тером над завданням, а інша — з учителем, причому форми ро­боти

можуть бути різними (фронтальна бесіда, самостійна робота, диктант, перфокарти тощо).

2. Учитель переходить до наступного етапу уроку — пояснення нового матеріалу, певна група учнів вивчає матеріал самостійно за

комп'ю­тером, а решта — працює з учи­телем.

3. Опрацювавши новий матеріал, учитель і учні переходять до закріплен­ня вивченого. Одна із груп учнів ви­конує диференційовані завдання,

складені за новим, щойно вивче­ним матеріалом, працюючи само­стійно за комп'ютером, інша — з учителем або самостійно.

В кінці уроку підбивається підсумок, визначається обсяг домашнього за­вдання.

Для ефективного проведення ком­бінованого уроку в комп'ютерному класі потрібно поділити учнів на три групи, які по черзі

працюватимуть за комп'ютерами. Поділ класу на групи проводиться диференційовано.


^ III. Урок узагальнення й систематизації знань

Виділимо такі складові:

1. 
   Постановка мети уроку й мотива­ція навчальної діяльності учнів — 3 хв.
2. 
   Відтворення й корекція опорних знань — 6 хв.
3. 
   Повторення й аналіз основних фактів, подій і явищ — 6 хв.
4. 
   Узагальнення й систематизація по­нять, засвоєння системи знань і їх застосування для пояснення но­вих фактів і виконання практич­них завдань — 20 хв.

Поділ класу на групи:

а) перша група працює з комп'юте­рами 5—7 хв;

б) друга група дітей самостійно працює з картками 5-7 хв. (завдання твор­чого характеру на розвиток логіч­ного мислення). Після виконан­ня поставлених завдань учні міняються місцями;

в) третя група учнів працює з учи­телем, виконує завдання творчо­го характеру.

Перша група після виконання за­вдань на комп'ютерах працює разом з учителем або отримує індивідуаль­не завдання.

Учитель ставить проблемні запитан­ня, на які учні дають відповіді.

5. Підведення підсумку уроку — 10 хв.


Учитель підводить підсумки роботи учнів, виставляє оцінки, мотивую­чи кожну з них, дає домашнє завдан­ня і пояснює його. Використання розроблених навчальних або тесто­вих програм дає можливість зберег­ти час у процесі узагальнення та по­вторення.

Проведення уроків з використанням комп'ютерів суттєво відрізняється від традиційних.

По-перше, ускладнюється діяльність вчителя з підготовки до проведення уроку в комп'ютерному класі. Від пе­дагога вимагається наявність спеці­альних навичок, прийомів педагогіч­ної діяльності.

По-друге, особливість сучасного комп'ютерно-зорієнтованого уроку полягає в тому, що центр уваги по­ступово переноситься на учня, який активно вибудовує свій навчальний процес, самостійно вибираючи певну траєкторію отримання знань.

Важливим завданням вчителя є: підтримка пізнавальної діяльності учня, сприяння його успішному руху в інформаційний простір, допомога у вирішенні проблем освоєння різ­ної інформації.

По-третє, проведення комп'ютерно-зорієнтованих уроків більш активно посилює взаємодію між учителем та учнем, що вимагає від педагога додат­кових зусиль; учитель виступає коор­динатором творчої діяльності учнів.


Підсумовуючи, можна зробити ви­сновок, що основні зміни в педаго­гічній діяльності вчителя під час про­ведення комп'ютерно-зорієнтованих уроків у порівнянні з традиційними уроками такі:

1. 
   Наявність комп'ютерних навчаль­них програм.
2. 
   Створення та впровадження ме­тодики різних типів комп'ютер­но-зорієнтованих уроків.
3. 
   Посилення функцій підтримки учня, допомоги йому в організа­ції індивідуального навчального процесу.
4. 
   Наявність зворотного зв'язку між учителем та кожним учнем.

^ 

Національно-патріотичне виховання

       Виховання, як важливе явище суспільного життя, здавна стало провідною функцією людського суспільства. Включившись до процесу відродження національної системи виховання, головною метою колективу  є передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його соціального досвіду, його національної ментальності, своєрідності, світобачення і на цій основі – формування особистих рис громадянина України: духовності, моральна, правова, трудова, екологічна, художньо – естетична та релігійна культура, розвиток індивідуальних здібностей і талантів учня. Сьогодні виховання громадянина – патріота – цілеспрямований, систематичний, регульований процес, мета якого – утвердження свідомості нації, народу, етнічної культури, мовної єдності, кращих рис характеру громадянина України.

      В основі виховного процесу школи лежить система виховних відносин, що забезпечує взаємодію педагогів, батьків та учнів згідно з суспільно заданими цілями виховання – розквіт духовної сутності людини, яка має стати висококваліфікованим спеціалістом, займати чіткі національні, загальногосподарські позиції, бути активною у громадському житті, відповідальною за моральне становлення себе як особистості. Реалізуючи концепцію освіти, як процес розвитку творчої особистості, педагогічний колектив постійно веде пошук нових педагогічних технологій, що сприяють формуванню середовища, яке розвиває, навчає та виховує. Анкетування, соціологічні опитування, індивідуальні бесіди дають змогу вивчати рівень вихованності, потреб, інтересів кожного учня.

      Пріоритетним напрямком організаційно-педагогічної діяльності є індивідуальний підхід у вихованні особистості учнів, стимулювання їхніх внутрішніх сил до саморозвитку і самовиховання, що знайшло своє відображення в планах організаційно-виховної роботи всіх структурних підрозділів школи. Значна увага педагогічним колективом приділяється виконанню Національної програми патріотичного виховання молоді, розвитку життєво-активної позиції громадянина України. Головне завдання виховної діяльності - створення умов для активної життєвої позиції учнів, громадянського самовираження і самореалізації, максимального задоволення потреб учнів в інтелектуальному, культурному і моральному розвитку.

Напрями роботи навчального закладу з патріотичного виховання учнів

·                      формування патріотизму, відповідальності за долю нації, держави;

·                     виховання розуміння високої цінності українського громадянства, внутрішньої потреби бути громадянином України;

·                     формування поваги до Конституції України, державної символіки: Герба, прапора, Гімну України.

·                     збереження і продовження українських культурно-історичних традицій;

·                     виховання шанобливого ставлення до рідних святинь, української мови, історії;

·                      формування національної свідомості, людської гідності, любові до рідної землі, родини, народу;

·                     формування соціальної активності;

·                     виховання правової культури особистості;

·                     формування й розвиток духовно-моральних і загальнолюдських цінностей;

·                     формування в учнів потреби до праці як першої життєвої необхідності, високої цінності й головного способу досягнення життєвого успіху

·                     сприяння розвитку фізичного, психічного та духовного здоров’я, задоволення естетичних та культурних потреб особистості;

·                     виховання здатності протидіяти проявам аморальності, правопорушень, бездуховності, антигромадській діяльності.

Організаційно-методична діяльність з національно-патріотичного виховання учнів

1.Розробка заходів щодо впровадження Концепції національно-патріотичного виховання учнів у школі.

2.Розгляд стану реалізації заходів національно-патріотичного виховання учнів на засіданнях педагогічної ради, нарадах при директорові.

3.Забезпечення використання державної символіки України під час проведення масових заходів.

4.Забезпечення висвітлення заходів національно-патріотичної спрямованості, які реалізуються закладом, в засобах масової інформації.

Заходи національно-патріотичної спрямованості

1. АКЦІЇ ПАМ’ЯТІ (УРОЧИСТІ ЛІНІЙКИ, ПОКЛАДАННЯ КВІТІВ, ВШАНУВАННЯ ВЕТЕРАНІВ, УРОКИ МУЖНОСТІ, УРОЧИСТІ ВЕЧОРИ, ЗУСТРІЧІ)

·                     до Дня Перемоги ("Пам'ять", "Ветеран живе поруч","Наша турбота пам'ятним місцям")

·                     до Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав;

·                     до Дня захисника Вітчизни;

·                     до Дня Чорнобильської трагедії ("Дзвони Чорнобиля")

·                     до Дня пам’яті жертв політичних репресій;

·                     до Дня партизанської слави;

·                     до Дня пам’яті жертв голодомору ("Запали свічку")

2. ПРОЕКТНА ДІЯЛЬНІСТЬ

·                     "Наш край у роки Великої Вітчизняної війни" "Школа - наш рідний дім"

·                     "Вишивана моя Україна"

·                     "Сім'я і школа - єдина родина"

3. ШЕВЧЕНКІВСЬКІ ЛІТЕРАТУРНІ СВЯТА

·                     конкурс презентацій "Мій Шевченко"

·                     конкурс читців поезії Т. Шевченка

·                     випуск буклетів, брошур, газет по творчості Кобзаря

·                     літературно-мистецькі вечори, зустрічі, поетичні кав'ярні, присвячені творчості Т. Шевченка.

4. ВОЛОНТЕРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ

·                     допомога воїнам у зоні бойових дій,

·                     упорядкування братської могили загиблих односельчан у роки Великої Вітчизняної війни

·                     відвідування ветеранів ВВв та воїнів із зони АТО;

·                     відвідування дітей з фізичними вадами у мікрорайоні школи;

·                     співпраця з дитячим будинком сімейного типу родини Бурдюженків.

5.ПРОВЕДЕННЯ ЗАХОДІВ З ВІДЗНАЧЕННЯ ДАТ УКРАЇНСЬКОГО ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКОГО ЖИТТЯ

·                     декада української мови та літератури;

·                     цикл заходів, присвячених відзначенню Міжнародного дня рідної мови;

·                     свято врожаю

·                     виховні години до річниць видатних діячів історії та культури

6. ШКІЛЬНІ ВИСТАВКИ ОБРАЗОТВОРЧОГО ТА ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНОГО МИСТЕЦТВА

·                     "Моя барвиста Україна"

·                     "Таланти нашої родини"

·                     “Моя сім’я- моя фортеця”

·                     "Знай і люби свій край"

7. ЗАГАЛЬНОШКІЛЬНІ ЗАХОДИ ТА СВЯТА

·                     народознавче свято «Андріївські вечорниці»

·                     Всеукраїнський суботник

·                     день Землі

·                     день зустрічі птахів

·                     екскурсії та походи місцями бойової слави

             Методичні рекомендації до творчого проекту                               

                                               Вступ

Одним з основних структурних елементів закладених у практикум в навчальних майстернях – є метод проектів. Ефективність формування проектно-технологічних знань та умінь учнів залежить від активного залучення їх до проектної діяльності та вірного підбору суспільно корисних виробів, що проектуються та виготовляються.

Метод проектів не єдиний метод, який використовують на заняттях з практикуму. Він виступає як елемент, що об’єднує інші методи в єдине ціле – навчальний процес. На відповідних етапах виконання проекту необхідно використовувати такі методи як метод розв’язування технічних задач, методи конструювання і моделювання, словесні методи, методи демонстрації (зокрема, демонстрація прийомів роботи), методи практичної роботи (зокрема, тренувальні вправи, пробне виконання роботи) і ін. При цьому можливе дублювання ряду прийомів і операцій, що вже частково засвоєні учнем.

При виготовленні спроектованих виробів необхідно прищеплювати учням звичку планувати свою роботу, підбирати потрібні пристрої і інструменти, раціонально організовувати робоче місце, тощо. Для розвитку творчих здібностей учнів доцільно, щоб вони займались проектно-технологічною діяльністю, розв’язували технічні задачі, розробляли конструкції виробів, відпрацьовували технологію їх виготовлення, знайомилися з сучасними досягненнями техніки та технології. Важливо навчити учнів самостійно розробляти проекти, виконувати технологічну документацію та виготовляти вироби.

У процесі виготовлення виробів і засвоєння прийомів роботи варто звертати увагу учнів на правильність робочої пози і хватки інструменту, а також на відпрацювання техніки виконання технологічних операцій. Цьому сприяє використання у навчальному процесі тренажерів, та інших технічних засобів навчання. На заняттях з практикуму в навчальних майстернях з художньою обробкою матеріалів у майбутніх учителів повинні бути сформовані уміння самоаналізу, самоконтролю, колективного аналізу типових помилок.

Під час занять у навчальних майстернях необхідно вимагати від учнів знань та дотримання правил безпеки праці і виконання санітарно-гігієнічних вимог. Загальні положення з правил безпеки праці слід вивчати у кожній майстерні на вступному занятті, а техніку безпеки при виконанні технологічних операцій – безпосередньо перед їх виконанням.

Кожен з етапів проекту оцінюється викладачем. Вцілому за проект учень отримує оцінку після його захисту.

Виробами, які проектуються і виготовляються можуть бути пристрої, моделі або будь-які вироби, що будуть використані чи реалізовані.

Підготовка учнями проекту передбачає відпрацювання ними відповідних етапів і стадій виконання проекту. Вважають, що виконання проекту складається із таких етапів: організаційно-підготовчого; конструкторського; технологічного; заключного.

Організаційно-підготовчий етап охоплює такі стадії виконання проекту: формування завдання (пошук проблеми, усвідомлення проблемної сфери); дизайн-аналіз (аналіз аналогів, вироблення ідей та варіантів); аналіз виробу (формування параметрів і граничних вимог, вибір оптимального варіанту, прогнозування результатів).

Конструкторський етап – розробка початкових ідей (генерування ідей, складання їх замальовок, рисунків, ескізів); оцінка ідей для вибору найбільш досконалої (оцінка ідей за розробленими критеріями, вибір найбільш вдалої за найбільшою кількістю позитивних якостей); детальне відпрацювання кращої ідеї (розробка детального ескізу, робочого креслення або опису виробу); вибір матеріалів, інструментів та обладнання; складання технологічної карти (вибирається технологія обробки деталей); визначення затрат часу; організація робочого місця; економічне обґрунтування вартості виробу; визначення безпечних умов праці.

Технологічний етап – виготовлення виробу (виконання технологічних операцій, дотримання технології, самоконтроль своєї діяльності, трудова дисципліна, культура праці); контроль розмірів виробу; його випробування.

Заключний етап – усунення виявлених недоліків; розробка товарного знаку виробу; оформлення проекту; самооцінка; захист проекту.

Лише після того, як учні сформували необхідні знання і практичні уміння вони починають працювати над відповідним етапом власного проекту на занятті і завершують його після занять під час самостійної індивідуальної роботи.

Для формування теоретичних знань і початкових практичних умінь викладач добирає необхідний теоретичний матеріал та ознайомлює з ним учнів, розробляє, готує доцільні тренувальні вправи та організовує відпрацювання студентами прийомів виконання технологічних операцій. Під час роботи учнів над власним проектом викладачу відводиться роль консультанта та критичного оцінювача.

По кожній з тем виконують від одного до чотирьох проектів, в залежності від їх складності та підготовленості учнів.

На одному занятті (в залежності від його тривалості) можна проводити декілька стадій виконання проекту, спланувавши їх відповідним чином.

При виконанні творчого проекту необхідно враховувати комплекс знань, умінь і навиків з загально-технічних дисциплін, креслення та ін. Отож основну увагу необхідно приділяти закріпленню, розвитку й вдосконаленню раніше здобутих учнями вмінь і навичок, якісному засвоєнню знань з наукової організації праці, зв’язкам з сучасними промисловими підприємствами, народними промислами.

При виборі видів обробки матеріалів необхідно враховувати індивідуальні особливості й інтереси учнів, наявність навчального персоналу й матеріально-технічної бази.

Творчий проект передбачає розробку, виконання, оформлення та захист проекту.

Під проектом розуміється обґрунтована, спланована і усвідомлена діяльність, спрямована на формування в учнів певної системи творчо-інтелектуальних і предметно-перетворювальних знань і вмінь.

Проекти учні можуть розробляти індивідуально, у складі груп-бригад або колективно цілою групою або підгрупою з розподілом певних частин проекту (технічна, технологічна, економічна, маркетингова). Після завершення проекту здійснюється його захист в формі організації творчої виставки або учнівської наукової конференції, демонстрації моделей та ін.

Етапи виконання творчого проект

1. Формулювання завдання (Учні визначаються з напрямком і темою проектної діяльності, з виробом який будуть проектувати та виготовляти, описують його, встановлюють хто буде ним користуватись, і чому в ньому виникла потреба).

Техніко-технологічні відомості: ознайомити учнів з проблематикою проектної діяльності; запропонувати орієнтовний перелік об’єктів проектування; ознайомити з вимогами, яким повинні відповідати проекти; критерії оцінки проектів.

Самостійна розробка учнями даної стадії власного проекту.

2. Дизайн-аналіз аналогів (В ході виконання цього елементу проекту учні повинні провести ряд досліджень. Перший тип дослідження вивчити подібні вироби і подивитись, як вони виготовлені, які матеріали використані для їх виготовлення і чому, де вони виготовляються. Встановити які проектні рішення були прийняті конструктором, спробувати прослідкувати хід його думки. Знаходять зв’язок між формою і функціями виробу. В міру того, як студент рухається від простого розуміння проблеми до конкретного рішення, яке буде апробоване в реальному житті, постійно проходить процес аналізу, оцінки і синтезу).

Техніко-технологічні відомості: поняття аналогу; проведення дизайн-аналізу; взаємозв’язок між призначенням виробу і матеріалом з якого він виготовлений; аналіз форми виробу; зв’язок між формою і функціональним призначенням виробу; способи ручної обробки дроту, листового металу, сортового прокату; кінцева обробка та оздоблення виробів з дроту, листового металу та сортового прокату.

Тренувальні вправи: провести дизайн-аналіз виробів запропонованих викладачем; провести дослідження першого типу для запропонованого викладачем виробу.

Самостійна розробка учнями даної стадії власного проекту.

3. Аналіз виробу (На цій стадії виконання проекту учень повинен продумати, яким критеріям повинен відповідати кінцевий виріб, щоб він вийшов вдалим. Це список вимог що враховують інтереси споживача, мету, суть виробу, його розмір, матеріал, ціну, а також вимоги, які відносяться до ергономіки, способів виробництва, оформлення і т.п. Самий простий випадок це просто список, перелік пунктів, які необхідно врахувати; в ідеалі розробляють проектну специфікацію).

Техніко-технологічні відомості: критерії, що враховують інтереси споживача; критерії вибору матеріалу, розмірів виробу; критерії визначення технологічності виробу; екологічні, ергономічні критерії; критерії вибору способу виробництва та оформлення виробу.

Тренувальні вправи: колективно визначити критерії для аналізу виробу, запропонованого викладачем (записати їх у вигляді списку), та провести його аналіз.

Самостійна розробка учнями даної стадії власного проекту.

4. Розробка початкових ідей (В основу будь-якого творчого проекту закладено відпрацювання певної кількості можливих ідей або рішень, їх називають початковими ідеями. Учні виконують їх у вигляді замальовок, рисунків, ескізів. Необхідно заохочувати до того, щоб вони робили це швидко. Вони можуть по експериментувати з картоном або папером і подивитись, що може вийти з тієї чи іншої ідеї. Розробка початкових ідей розвиває творче дивергентне мислення).

Техніко-технологічні відомості: елементи графічної грамоти; загальні поняття про конструювання і моделювання; методи розв’язування конструкторських задач; виготовлення моделей з паперу і картону.

Тренувальні вправи: розв’язування різних типів конструкторських задач та оформлення їх у вигляді рисунків або ескізів; виготовлення моделей з паперу (при потребі).

Самостійна розробка учнями даної стадії власного проекту.

5. Оцінка ідей для вибору найбільш досконалої (Хороший набір критеріїв допоможе студентам в цьому). Оцінка ідей за розробленими критеріями, вибір найбільш вдалої за найбільшою кількістю позитивних якостей.

Техніко-технологічні відомості: критерії оцінки конструкторської розробки.

Тренувальні вправи: оцінка проектних рішень запропонованих викладачем, за попередньо розробленими критеріями; вибір найбільш вдалої ідеї за найбільшою кількістю позитивних якостей.

Самостійна розробка учнями даної стадії власного проекту.

6. Детальне відпрацювання ідеї (Знову можуть знадобитись деякі дослідження, щоб зрозуміти, що реально можна виготовити. Прийняттю правильного рішення можуть допомогти макети. На цьому етапі необхідні детальний ескіз або робоче креслення, опис            виробу).

Техніко-технологічні відомості: елементи графічної грамоти (робоче креслення, деталювання); макетування; опис виробу.

Тренувальні вправи: детальне відпрацювання проекту запропонованого викладачем; визначення необхідної технічної документації для виготовлення спроектованого виробу; розробка ескізу; опис виробу.

Самостійна розробка учнями даної стадії власного проекту.

7. Вибір матеріалів, інструментів та обладнання (Може подаватись учнями у вигляді списку).

Техніко-технологічні відомості (подається на прикладі ручної обробки металу): дріт, листовий метал, сортовий прокат - їх види і властивості; технологічні операції з ручної обробки дроту, листового металу та сортового прокату; слюсарний інструмент та обладнання, що використовують при обробці дроту, листового металу та сортового прокату.

Тренувальні вправи: вибір матеріалів, інструментів та обладнання необхідних для виготовлення запропонованого викладачем виробу (оформлюється у вигляді списку).

Самостійна розробка учнями даної стадії власного проекту.

8. Складання технологічної карти (Студенти розробляють технологічну карту на виготовлення виробу).

Техніко-технологічні відомості: ескіз; креслення; технологічна операція; технологічний перехід; технологічний процес; технологічна карта; основні відомості про технічну та технологічну документацію; технологічні процеси виготовлення виробів.

Тренувальні вправи: розробка технологічної карти для виготовлення запропонованого викладачем виробу.

Самостійна розробка учнями даної стадії власного проекту.

9. Визначення затрат часу на виготовлення розробленого виробу (Учні  проводять визначення норм часу на кожну технологічну операцію і загального часу на виготовлення виробу).

Техніко-технологічні відомості (подається на прикладі ручної обробки металу): визначення норм часу на виконання ручних слюсарних операцій; визначення норми часу на виготовлення виробу.

Тренувальні вправи: визначення норм часу на запропонований викладачем виріб а також на виконання окремих операцій (оформляють у вигляді таблиці).

Самостійна розробка учнями даної стадії власного проекту.

10. Організація робочого місця (Учні виконують опис робочого місця при виконанні відповідних робіт).

Техніко-технологічні відомості (подається на прикладі ручної обробки металу): організація робочого місця слюсаря; організація робочого місця при роботі з ручним електрифікованим інструментом; організація робочого місця при роботі на свердлильному та заточному верстатах.

Тренувальні вправи: колективно скласти опис запропонованого викладачем робочого місця.

Самостійна розробка учнями даної стадії власного проекту.

11. Економічне обґрунтування вартості виробу (Учні визначають вартість матеріалів, вартість робіт і ін.).

Техніко-технологічні відомості: визначення вартості виробу.

Тренувальні вправи: визначення вартості виробу запропонованого викладачем (оформляється у вигляді таблиці).

Самостійна розробка учнями даної стадії власного проекту.

12. Визначення безпечних умов праці (Учні готують перелік правил техніки безпеки яких необхідно дотримуватись при виконанні технологічних операцій по виготовленню виробу).

Техніко-технологічні відомості (подається на прикладі ручної обробки металу): техніка безпеки при виконанні слюсарних операцій, роботі з ручним електрифікованим інструментом, та роботі на свердлильному та заточному верстатах.

Тренувальні вправи (подається на прикладі ручної обробки металу): розробка інструкції з техніки безпеки при виконанні однієї або декількох ручних слюсарних операцій запропонованих викладачем.

Самостійна розробка учнями даної стадії власного проекту.

13. Виготовлення виробу (виконання технологічних операцій) (Учні, спершу, виконують тренувальні вправи а потім працюють над виготовленням виробу).

Техніко-технологічні відомості (подається на прикладі ручної обробки металу): характеристика прийомів виконання слюсарних операцій та їх демонстрація: слюсарні операції, що виконуються при обробці дроту (випрямляння, лінійне розмічання, рубання, згинання, загострення напилком і на заточному верстаті, шліфування і полірування); слюсарні операції, що виконуються при обробці тонкого листового металу (випрямляння, площинне розмічання, гнуття, фальцювання, відбортовка, різання ножицями, пробивання отворів, лудіння, паяння м'якими припоями, свердління, з’єднання фальцьовим швом, заклепками, з’єднання дротяних деталей і деталей з листового металу за допомогою гнуття); слюсарні операції при обробці листового та сортового прокату (рубання, різання слюсарною ножівкою, обпилювання, свердління, зенкерування і розвертання отворів, нарізання зовнішньої і внутрішньої різьб); роботи на заточному і свердлильному верстатах; виконання вимірювань лінійкою, слюсарним кутником та штангенциркулем; м’які припої, флюси, протрави, розчини, що наносять на металеві поверхні для білішої чіткості ліній при розмічанні; види фальцьових з’єднань; види з’єднань за допомогою заклепок, види заклепок, розрахунок довжини стержня заклепок; допуски та посадки (основні поняття про характер з’єднання деталей, про номінальні і граничні розміри, поле допуску), припуск на обробку.

Тренувальні вправи (подається на прикладі ручної обробки металу): виконання розмічання, слюсарних та контрольно-вимірювальних операцій; пробну виконання робіт з ручним електрифікованим слюсарним інструментом, на заточному та свердлильному верстатах.

Самостійна розробка учнями даної стадії власного проекту.

14. Контроль розмірів виробу, його випробування (Учні проводять контроль розмірів виготовленого виробу та його випробування. Результати вимірювань подають у вигляді таблиць).

Техніко-технологічні відомості: засоби контролю і вимірювання розмірів, характеристика основних видів контрольно-вимірювальних інструментів і правила їх використання; випробування виробу.

Тренувальні вправи: використанню різних видів контрольно-вимірювальних інструментів; проведення випробування виробу.

Самостійна розробка учнями даної стадії власного проекту.

15. Усунення недоліків (Після контролю розмірів і проведених випробувань студенти усувають виявлені недоліки).

Техніко-технологічні відомості: усунення недоліків; удосконалення виробу.

Самостійна розробка учнями даної стадії власного проекту.

16. Розробка товарного знаку виробу (Учні розробляють товарний знак виробу).

Техніко-технологічні відомості: товарний знак виробу; принципи його розробки.

Тренувальні вправи: розробка товарного знаку запропонованого викладачем виробу.

Самостійна розробка учнями даної стадії власного проекту.

17. Захист проекту (учень проводить самооцінку діяльності на всіх етапах роботи над проектом та підводить підсумки роботи, вцілому, над проектом. Звичайно студент проводить дві оцінки. В першому випадку він сам проводить оцінку виробу і пропонує шляхи його удосконалення. У другому – він через проект аналізує процес проектування і виготовлення виробу. На цій стадії проходить потужне накопичення знань, коли студент розуміє, що і як можнабуло зробити краще).

Методичні рекомендації до виконання творчого проекту

При вивченні 13-16 модулів студенти повинні розробити та виконати творчий проект для засвоєння та вдосконалення знань і навиків з ПНМзХОМ. Їм пропонується орієнтовний перелік об’єктів проектування таблиця №1

№ п/п	Тема роботи	Назва виробу
1.	Виготовлення сувеніру з дерева (струганого або точеного) оздобленого різьбою або розписом.	Шкатулка, підсвічник, кухонна дошка, цукерниця, кухоль, булава, пірнач, тростина, люлька, карниз, підвазонник, ніж для паперу, письмовий набір, підрамник, тарілка, кухонний набір, набір для спецій, картина панно.
2.	Виготовлення сувеніру в техніці „гарячий батик”.	Краватка, шалик, хустка, хустинка, панно, картина, сумочка, кухонний набір серветок, декоративні серветки.
3.	Народна глиняна іграшка та посуд.	Свистуль, пищаль, декоративна фігура на зооморфну тему, декоративна фігура людини, посуд різного призначення, декоративне панно, пепельничка.
4.	Виготовлення сувеніру в техніці „витинанки”.	Силует, лиштва, фіранка, серветка, листівка, буклет, екслібрис, сюжетна композиція, розетка, іграшка, плакат,
5	Виготовлення сувеніру в техніці „аплікація соломкою”.	Шкатулка, підсвічник, кухонна дошка, карниз, підвазонник, ніж для паперу, письмовий набір, підрамник, тарілка, кухонний набір, набір для спецій, картина панно.

Таблиця №1

Орієнтовний перелік виробів до виконання творчого проекту з художньої обробки матеріалів

Починаючи будь-яку розробку, передусім необхідно з’ясувати призначення об’єкту або його функцію. Потім визначити матеріали, з яких буде виконано виріб. Це дуже важливий момент: завдяки вдалому підбору матеріалів забезпечується міцність та безпека використання, а також створюється форма предмету. І наприкінці проектант замислюється про привабливість об’єкту. Саме це питання грає важливу роль при оцінюванні результатів його творчості споживачами.

Наскільки пов’язані ці поняття, з’ясуємо на прикладах. Як ви гадаєте, хтось купує взуття більшого розміру тільки тому, що воно гарне? У Вашій шафі є одяг з паперу? Наведіть приклади звичайних речей з неочікуваних матеріалів. (До речі, один японський модельєр сконструював сукню нареченої... з туалетного паперу! В основі його творчої концепції – функціональне призначення об’єкту, одноразовість використання.)

Загальні вимоги до об'єкту проектування:

1. Корисність (призначення).

2. Надійність.

3. Краса.

Зовсім не обов'язково діяти точно за схемою, визначеною цими загальними вимогами, під час проектування. Це процес творчий, і художній образ може скластися раніше, ніж форма чи навіть призначення розробки.

Виходячи з загальних вимог до об’єкту проектування нами розроблено критерії оцінювання таблиця №2

Таблиця №2

Схема етапів виконання та критерії оцінювання творчого проекту

Теоретична частина
№ п/п	Виконувана робота	критерії оцінювання	максималь-на кількість балів
1	Організаційно-підготовчий етап: 1. Формування завдання: пошук проблеми; усвідомлення проблемної сфери. (визначитись з напрямком і темою проектної діяльності, з виробом який потрібно проектувати та виготовляти, описати його, встановити хто буде ним користуватись, і чому в ньому виникла потреба) 2. Дизайн-аналіз: виконання аналізу аналогів в письмовій та графічній формі (зразок дод.1); вироблення ідей та варіантів. (проведення дизайн-аналізу; взаємозв’язок між призначенням виробу і матеріалом з якого він виготовлений; аналіз форми виробу; зв’язок між формою і функціональним призначенням виробу; способи ручної обробки дроту, листового металу, сортового прокату; кінцева обробка та оздоблення виробів з дроту, листового металу та сортового прокату.) 3. Аналіз виробу: формування параметрів і граничних вимог; вибір оптимального варіанту; прогнозування результатів. (сформувати критерії, що враховують інтереси споживача; критерії вибору матеріалу, розмірів виробу; критерії визначення технологічності виробу; екологічні, ергономічні критерії; критерії вибору способу виробництва та оформлення виробу.)	5 (п’ятьма) балами оцінюється повний, правильний, ґрунтовний виклад матеріалу з використанням графічних матеріалів, що передбачає логічність і послідовність викладу матеріалу, володіння термінологією, вміння застосовувати правила, методи, принципи, закони у конкретних ситуаціях. 4 (чотирма) балами оцінюється правильний і обґрунтований виклад матеріалу з використанням графічних матеріалів, з якого видно, що студент знає і розуміє теоретичний матеріал, володіє необхідними навичками, але допускає при цьому деякі несуттєві неточності. 3 (три) бали виставляють за неповний виклад матеріалу або такий, що не містить аналізу фактичного матеріалу і свідчить про те, що знання студента мають фрагментарний, поверховий характер. 2 (два) бали виставляються за неправильний виклад матеріалу, який не відповідає змісту програмного матеріалу і свідчить про нерозуміння його основних положень.	5- 4- 3- 2- 2-
2	Конструкторський етап: 1. Розробка початкових ідей: генерування ідей, розробка ескізів, зарисовок (зразок дод.2). (виконання ескізів, рисунків, моделей з паперу чи пластичних матеріалів таких як: пластилін, глина, гіпс та ін.) 2. Оцінка ідей для вибору найбільш досконалої: оцінка ідей за розробленими критеріями, вибір найбільш вдалої за найбільшою кількістю позитивних якостей. (аналіз ідей, ескізів, рисунків за сформованими критеріями, що враховують інтереси споживача; критерії вибору матеріалу, розмірів виробу; критерії визначення технологічності виробу; екологічні, ергономічні критерії; критерії вибору способу виробництва та оформлення виробу.) 3. Детальне відпрацювання кращої ідеї: розробка детального ескізу; опис виробу; (детальне відпрацювання проекту запропонованого викладачем; визначення необхідної технічної документації для виготовлення спроектованого виробу; розробка ескізу;виконання креслень; опис виробу.) 4. Вибір матеріалів, інструментів та обладнання вибір матеріалів; вибір інструментів та матеріалів; визначення затрат часу; організація робочого місця; економічне обґрунтування вартості виробу; визначення безпечних умов праці. (опис технології виготовлення виробу та розробка технологічної картки) зразок тех. картки дод.3
3	Технологічний етап: 1. Результати виготовлення та випробування об’єкту. (засоби контролю і вимірювання розмірів, характеристика основних видів контрольно-вимірювальних інструментів і правила їх використання; випробування виробу) 2. Усунення недоліків. (після контролю розмірів і проведених випробувань усувають виявлені недоліки)
4	Заключний етап: 1. Розробка товарного знаку виробу зразок дод 4 2. Оформлення проекту, самооцінка (виконання титульної сторінки зразок дод.5, змісту, висновків та списку використаної літератури) 3. Захист проекту (студент проводить самооцінку діяльності на всіх етапах роботи над проектом та підводить підсумки роботи, вцілому, над проектом. Звичайно студент проводить дві оцінки. В першому випадку він сам проводить оцінку виробу і пропонує шляхи його удосконалення. У другому – він через проект аналізує процес проектування і виготовлення виробу. На цій стадії проходить потужне накопичення знань, коли студент розуміє, що і як оригінальніше зробити краще.)
Практична робота
1	Якість виконання: відповідність розмірів та форм об’єкту до креслення; якість та надійність виконання конструктивних елементів та з’єднань.	5- 4- 3- 2- 2-
2	Комбінованість та технологічність: кількість операцій використаних при виготовлені об’єкту; доцільність використання матеріалів, технік, технологій виконання згідно структури виробу (монолітна, каркасна, оболонкова).	5- 4- 3- 2- 2-
3	Естетичність: форма об’єкту її характеристика та доцільність; доцільність поєднання форми об’єкту з декором; якість та доцільність опорядження, оздоблення та захисту виробу (шліфування, лакування, фарбування, просмолювання та ін.); якість виконання декору.	5- 4- 3- 2- 2-
4	Конструктивність: кількість елементів виробу та доцільність їх використання.	5- 4- 3- 2- 2-
5	Ергономічність: кількість часу затраченого на виготовлення об’єкту; доцільність та кількість затраченого матеріалу на виготовлення об’єкту; відповідність виробу до зазначених функцій об’єкту.	5- 4- 3- 2- 2-
Загальна сума балів за творчий проект

На початку роботи над проектом, необхідно ретельно вивчити ситуацію. У цьому вам не завадить заповнення наступної таблиці (№3).

Таблиця №3

Технічні умови проектування:

1.      Назва об’єкту дизайну
2.      Функція, призначення
3.      Габаритні розміри
4.      Аналіз існуючих аналогів (матеріал, форма, вимоги техніки безпеки і санітарної гігієни, естетика тощо)
5.      Вимоги до об’єкту дизайну
6.      Потенційний користувач
7.      Побажання замовника (завіряються його під­писом)
8.      Фінансові можливості замовника
9.      Виконавець проекту
10.  Приблизний кошторис дизайнерської розробки

Технічні умови не тільки конкретизують роботу дизайнера, але й документально підтверджують відповідальність замовника за кінцевий результат. Запропонована форма документа дозволить вам не тільки впорядкувати власні дії, а також запобігти багатьом непорозумінням у реальному проектуванні.

Після виконання розробки об’єкту, його ескізу або макету, складається пояснювальна записка, що має назву Технічне обґрунтування проекту:

1.      Назва об’єкту дизайну –

2.      Функція, призначення –

3.      Габаритні розміри –

4.      Вимоги, яким відповідає розробка:

5.      Потенційний користувач –

6.      Обґрунтування власної дизайн-пропозиції (коротка характеристика вашої розробки: форма, матеріали, техніка безпеки, естетика тощо) –

7.      Ескіз або макет у масштабі –

8.      Робочі креслення –

9.      Кошторис –

Професія дизайнера належить до галузі обслуговування, тому треба досконало оволодіти мистецтвом подобатися людям. Дизайнер повинен не тільки уважно вислухати замовника, але й вміти вірно визначити його побажання. Взагалі, вміння спілкуватися з людьми завжди стане вам у пригоді.

Складовими творчості є знання, практика і художня інтуїція. Практика без знань, так само як і знання без художньої інтуїції, приречені на невдачу. Ці нерозривні частини цілого важливо постійно розвивати.

Сформовано загальні вимоги до об’єкту дизайну:

1.        Функціональність (призначення).

2.        Надійність.

3.        Краса.

«Функція. Форма. Гармонія» — це головне правило дизайну, якому підкорюється творчий процес. Щоб навчитися працювати на професійному рівні, не забувайте використовувати «Технічні умови проектування». Це допоможе вам краще зрозуміти тему проекту, зорієнтуватися в існуючій ситуації. При захисті вашої розробки стане в пригоді складене заздалегідь «Технічне обґрунтування проекту». Повірте, ваша праця ще здобуде високої оцінки!

За зразок на визначення технічних умов взято „підставку під гаряче”.

Ця корисна річ знайдеться в кожній оселі. Заповніть Технічні умови проектування (зразок див. далі), ознайомтеся з існуючими аналогами, включаючи й ті, що є в продажу. Ви будете здивовані розмаїттям конструкцій та матеріалів, запропонованих для цього об’єкту колегами-дизайнерами! Проте досконалість не має межі: раджу вам поміркувати про використання природних матеріалів, а також підручних засобів (картон, дріт, пінопласт тощо) таблиця №4.

Таблиця №4

Технічні умови проектування (зразок):

1.        Назва об’єкту дизайну — підставка під гаряче.

2.        Функція, призначення — термоізолювач.

3.        Габаритні розміри — не більше за 200 мм.

4.        Аналіз існуючих аналогів (матеріал, форма, вимоги техніки безпеки і санітарної гігієни, естетика тощо): виконати ескізні замальовки та опис 2 — 5 підставок.

5.        Вимоги до об’єкту дизайну — стійкість до дії температури, вологи, міцність до удару.

6.        Потенційний користувач — дорослі та діти віком від 7 років.

7.        Побажання замовника: надійність у використанні, наявність ригінального художнього оформлення, бажано з національним колоритом або елементами жарту.

8.        Фінансові можливості замовника — середні.

9.        Виконавець проекту – Петренко О. А.

10.    Приблизний кошторис дизайнерської розробки — у межах цін на аналоги.

Вигадавши та виготовивши власну розробку, виконайте в повному обсязі Технічне обґрунтування проекту.

Давайте проведемо аналіз кухонних дощок приблизно однакової площі та масштабу.

1-а дошка виконана на основі прямокутної форми, що спрощує технологію обробки і дає можливість використання більшої робочої площі та економії матеріалу. Оздоблення в основному виражається формою ручки та елементами декору і тонування фону. Негативом є погана ергономічність ручки та створення форми приблизної до квадрату;

2-га дошка виконана у формі риби, продовгуватої форми з оригінальним декором та достатньою робочою площею. Для виготовлення даного варіанту необхідно використати більше технологічних операцій на виготовлення форми по відношенню до 1-ї. Можна відмітити в негатив не ергономічну ручку та не ергономічне використання матеріалу так, як значна частина обрізатиметься для того щоб показати оригінальну форму риби;

3-тя дошка має цікаву форми пташиної тушки, хоча вона складно проглядається, має достатню площу для обробки харчових матеріалів, різьблені заставки та оснащена ергономічною ручкою. Негативом є складна нестандартна форма трапецевидного виду та об’ємність технолгічної обробки її;

4-та дошка має продовгувату форму нерозкритого бутона квітки, різьблені заставки, спрощеною ергономічною ручкою, володіє достатньою робочою площею, що виконана з невеликими затратами матеріалу. Негативом є спрощений варіант ручки та зміщення центру декору;

5-та дошка має продовгувату трапецевидну форму з різьбленою заставкою в центрі виробу, достатню робочу площу, оснащена ергономічною ручкою. Негативом даного виробу є зменшена площа блище до ручки, та не ергономічне використання матеріалу, технологічність виконання;

6-та дошка має прямокутну форму що зменшує витрати матеріалу, достатню робочу площу, декоровані заставки. Негативом являється складна та не ергономічна декоративна ручка складний технологічний орнамент.

Виконавши аналіз на нашу думку найоптимальнішим варіантом було б поєднати ручку 5-тої дошки з основою 6-тої, найхарактернішою являється 2-га, і оригінальним було 3-тє рішення.

Додаток 1

Дизайн-аналіз однотипних виробів

                               1                                              2                                                 3

                          4                                                 5                                             6

Додаток 2

Зразок виконання початкових ескізів

Додаток 3

Технологічна картка

на виготовлення кухонної дошки

декоративного та утилітарного призначення

Виконав			Терещук О.А.		Виріб	кухонна дошка
Перевірив			Герасименко О. А.		Габаритні розміри	325x150x15
					Матеріал	дерево (бук)
№	Зміст операції			Поопераційний ескіз	Обладнання	Робочі інструменти, матеріали	Вимірюваль-ні інструменти		Час
1	2			3	4	5	6		7
1. 2. 3. 4. 5. 6.	Підібрати заготовку (1) для виготовлення кухонної дошки Випиляти заготовку Виконати шліфувальні операції Розмітити заготовку за шаблоном Випиляти виріб із заготовки та просвердлити отвір для вішака Виконати операції по формуванню фасонних елементів по краях заготовки				Підкладна дошка (2), верстак Верстак Стіл Столик або пристрій для випилювання лобзиком, верстак Верстак	Ножівка Шліфувальний папір Лобзик, шило, свердло (ø 14мм) Ручний фрезер	Рулетка, кутник, олівець Шаблон, олівець		2хв 2хв 8хв 5хв 15хв 6хв
7. 8. 9. 10.		Виконати операції по ґрунтуванню заготовки Виконати декоративний розпис на поверхні виробу Провести лакування виробу в декілька етапів Просушування виробу			Верстак Верстак Верстак з витяжним пристроєм Камера для просушуван-ня	Пензель, клей ПВА Пензлі, олійна чи гуашева фарби Лак, пензель	Олівець	6 хв 40хв 30хв 24г

Додаток 4

Орієнтовні зразки товарних знаків

Додаток 5

                                                 

  

(анкети, тестування)

Рівень вихованості учнів

1.   Чи  старанний   ти і послідовний   ти   в   своїх  ділах?

а)   завжди  старанний   та   послідовний; 

б)   інколи  не  старанний та не  послідовний;

в)   часто  не  старанний   і  не   послідовний;           

г)   постійно  не   старанний   і   не   послідовний.          

2. На скільки ти бережливий, як ставишся до книг, особистих ре­чей?                             

а)  завжди  бережливий;

б)  інколи - бережливий;                 

в)  часто  не   бережливий;                       

г)  зовсім   не   бережливий.                                      

3.  Чи   охайний   ти?                                                

а)  завжди охайний;

б)  інколи;

в)  часто   не   охайний;                                                           

г)   зовсім   не   охайний.                 

4.   Як   поводишся   ти   в   навчальному закладі?         

а)   добре;                                         

б)  інколи   добре;

в)  часто   погано;                         

г)  постійно   погано.                        

5. На скільки чуйний і уважний ти до батьків, вчителів, близьких

а)  завжди;

б)  інколи;

в)  часто  не  чуйний  та неуважний;

г)  постійно  не  чуйний і не уважний.

6. На  скільки   працелюбний ти?                               

а)   люблю  працювати;

б)   роблю  те,  що  доручають;

в)   ухиляюсь від  роботи;

г)   не  люблю  працювати.

7. На  скільки  скромний  ти?

а)  завжди;                           

б)  не завжди;       

в)  дуже рідко,  часом  зазнаюсь?                    

г)  чванливий.

8) Як проявляється критичність у твоїх діях по відношенню до інших?

а)  завжди;

б)  не завжди;                                                  

в)  дуже   рідко;

г)   не   критикую  ніколи.

9. Як проявляється  в  тебе  самокритичність?

а)  завжди;                

б)  не  завжди;

в)  не сприймаю  критики;

г)  зі  злобою  сприймаю критику.

10. Як ти ставишся  до  училища?

а)  люблю   відвідувати;

б)  не   завжди; 

в)  байдуже   відношусь;

г)  зовсім   не  люблю  ходити,  але заставляють.

Оцінка відповідей:

Перша   відповідь   —   10   балів.

 Друга   відповідь  —    7   балів.

Третя   відповідь   —   3    бали.

Четверта   відповідь   —   1   бал.

До 10   балів   —   дуже  низький   рівень  вихованості;

Від 50  до  60   —   задовільний;

Від 60 до 80   —   високий;

Від 80 до 100  — дуже   високий.

Визначення типу темпераменту

I. Уважно прочитайте кожне питання, відповідь давайте словами «так» чи «ні».

1. Чи легко ви пристосовуєтеся до нових правил спілкування або до нового стилю одягу?
2. Чи швидко можете адаптуватися в новому колективі?
3. Чи можете публічно висловити власні думки, хоча знаєте, що це не всім сподобається?
4. Якщо вам запропонують вигідні умови, чи легко без коливання погодитеся змінити обстановку?
5. Чи завжди шукаєте виправдання своїм помилкам?
6. Чи зможете відмовитися від участі в заході, який не викликає у вас захоплення?
7. В колективі відбувається дискусія. Чи будете в ній брати участь, щоб встановити істину?
8. Вам запропонували перевірити роботи своїх одногрупників. Виправлятимете помилки незалежно від того, чия  це робота?
9. Вам в очі сказали, що ваша поведінка не подобається. Чи відчуєте ви образу?
10. Чи завжди можете стримувати свої почуття?
11. Чи можете похвалитися великою працездатністю?
12. Чи завжди виконуєте обіцянку, доводите справу до кінця?
13. Чи легко  ви переходите від гніву до спокійного стану?
14. Чи завжди при великих неприємностях залишаєтеся спокійними?
15. Чи відчуваєте байдужість до навколишнього життя?
16. Чи можете швидко перемкнутися з однієї роботи на іншу?

II. Зробіть підрахунок балів за  таблицею

№ п/п питання	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16
Так	3	4	3	2	0	3	2	2	0	0	1	2	3	3	0	2
Ні	0	0	0	0	4	0	0	0	2	3	0	0	0	0	3	0

III. Визначте свій тип темпераменту за допомогою набраних балів

0-14 балів. Ви нерішучі. Довго налаштовуєтеся  на вчинок. Якщо вам вдається перекласти прийняття рішення на плечі інших, відчуваєте велике полегшення. В компанії, на зібраннях, диспутах частіше відмовчуєтеся. У вас добрі знання, але не вистачає сміливості їх показати. Ви не зраджуєте, але з вами важко дружити. У вас багато рис меланхолійного типу темпераменту. Вам бажано удосконалювати себе в  умінні  приймати рішення, прагнути формувати в собі рішучість і сміливість.

15-24 бали. Ви ухвалюєте рішення зважено, хоча і не уникаєте серйозних проблем, які необхідно вирішувати негайно. Сумніваєтеся тільки тоді, коли для прийняття рішення є достатньо часу. Умієте стримувати свої почуття, у вас не завжди легко відбувається перехід від гніву до спокійного стану, важко звикаєте до нових обставин. Поволі виробляєте звички, які потім важко забуваєте. Ви достатньо працелюбні, у всьому любите порядок. У вас переважають властивості флегматика.

25 - 34 бали. Ви достатньо рішучі. Ваша логіка, послідовність, з якими ви підходите до з’ясування проблеми, допомагають вирішувати питання швидко і в більшості випадків правильно. Ухвалені рішення відстоюєте до кінця. Якщо виявиться, що рішення помилкове, умієте чесно це визнати. Ви енергійні і працелюбні. Умієте стримувати свої почуття. У вас швидкий і жвавий розум. Ви легко адаптуєтеся в новій обстановці. У вас багато особливостей сангвініка.

35 і більш балів. Нерішучість - поняття для вас невідоме. Ви вважаєте себе компетентним у всіх питаннях, не любите рахуватися  з думкою інших людей. Критичні зауваження з боку інших викликають у вас роздратування, яке ви не завжди прагнете приховати. Вам імпонує, коли вас називають рішучою і вольовою людиною. Помилки переживаєте хворобливо. У вас стійкі інтереси, бажання, тверда рішучість і завзятість. У вас багато особливостей холерика. Підключайте в критичних ситуаціях розум. Уникайте ускладнень в дискусіях, суперечках, прагніть бути терпимими і стриманими.

Виявлення професійних здібностей

     Виявити схильність до тієї чи іншої професії можна  за допомогою тестування своїх здібностей; проаналізувати, чи співпадає ваше бажання оволодіти певним фахом з наявністю відповідних  задатків.

Типи професій щодо  предмету праці

1. Людина -  людина                                      

2. Людина - природа

3. Людина - знакова система

4. Людина - техніка                                

5. Людина -   художній образ            

1. Предмет праці: людина, групи,  колективи людей ?

2. Предмет праці: технічні системи, механізми, матеріали.

3.  Предмет праці: рослини, тварини.

4.  Предмет праці: цифри, коди, мови, умовні знаки.

5.  Предмет праці: художні образи, умови їх побудови.

I. Відповідайте на питання диференційовано-діагностичного опитувальника.

   Кожне питання складається з двох частин, позначених а) і б). Біля тієї частини, якої ви віддаєте перевагу, ставте знак «+».

Диференційовано-діагностичний опитувальник

1	2
1. а) наглядати за кольорами;	б) обслуговувати машини, прилади;
2. а) допомагати хворим людям, лікувати  їх;	б) складати таблиці, схеми, програми для обчислювальних машин;
3. а) спостерігати за якістю книжкових ілюстрацій, плакатів;	б) спостерігати за станом і розвитком рослин;
4. а) обробляти матеріали (дерево, тканини, метал)	б) доставляти товар споживачу (рекламувати, продавати);
5. а) обговорювати науково-популярні книги, статті.	б) обговорювати художні книги, п'єси, концерти;
6.а) вирощувати молодняка тварин;	б) тренувати ровесників або молодших школярів у виконанні яких-небудь дій (трудових, наукових, спортивних);
7.а) копіювати малюнки, зображення, налаштовувати музичні інструменти;	б)   керувати   транспортними засобами   (підйомним   краном, трактором);
8. а) повідомляти, роз'яснювати людям потрібні відомості (в довідковому бюро);	б)художньо оформляти   виставки,  вітрини або брати участь в підготовці п'єс, концертів;
9.а) ремонтувати речі, вироби (одяг, техніку, житло);	б) шукати і виправляти помилки в текстах, таблицях;
10. а) лікувати тварин;	б) виконувати обчислення, розрахунки;
11.а)створювати нові сорти рослин;	б)  конструювати,   проектувати  нові види   промислових   виробів   (машини, одяг);
12. а) розбиратися в суперечностях між людьми, переконувати, пояснювати, заохочувати, карати;	б) розбиратися в схемах, кресленнях, таблицях (перевіряти, уточнювати);
13. а) працювати  в гуртках художньої самодіяльності;	б) спостерігати, вивчати життя живих організмів;
14. а) вивчати, ремонтувати, налаштовувати   медичні прилади, апарати;	б) надавати людям медичну допомогу при пораненнях, опіках і др.
15. а) складати точний опис явищ, подій,  які досліджуються за допомогою вимірювальних приладів	б) художньо описувати, зображати події,  які спостерігаєте або уявляєте.