Класне керівництво

Виховна година: " Я і мої права"

                                                                                                                                                                                Буде  в  мирі  й  злагоді  родина – буде  жити  моя 

                                           Україна!

         Мета. Формувати провідну національну цінність- родинність, вихову-

вати любов і шану до найближчих і найрідніших людей- матері та батька,

повагу до землі, праці, людей праці, любов до України; вчити чемності, любити і завжди пам’ятати місце, де народилися, рідну оселю, свій народ, рідну мову, неньку -Україну;    формувати в учнів почуття обов’язку перед

батьками; розширити духовний світ дітей, навчити виявляти увагу до рідних.

         Вчитель.

         Родина, родина –

         Від батька й до сина,

         Від матері доні добро передай.

         Родина, родина – це вся Україна

         З глибоким корінням, з високим гіллям.

         Вчитель. Добрий день, шановна, дорога родино!

         1-й ведучий. Так, як раз родино!

         2 – й ведучий. Бо всі ми присутні в цьому залі – це одна велика родина – батьки, діти, викладачі.

         Вчитель.

         Гостей дорогих              

            Ми вітаємо щиро         ,       

         Стрічаємо з хлібом,

         Любовю і миром!       

         1-й ведучий.

         Для гостей відкрита

         Хата наша біла,

         Тільки б жодна кривда

         В неї не забігла.

         2-й ведучий.      

         Хліб ясниться в хаті,

         Сяють очі щирі

         Щоб жилось по правді,

         Щоб жилось у мирі!

         1-й ведучий.

         Ми до батьків сказати хочем слово

         Сповнене ніжності й любові.

         Бо без батьків чого ми в світі варті?

         2-й ведучий.

         Без маминої ласки і добра,

         Без батькової строгості і жарту,

         Без нашого родинного тепла.

         ( Звучить пісня « Родина, родина – від батька й до сина…» ).

         ( Учениця в українському вбранні виносить хліб, кладе його на стіл).

         Вчитель. Мати! Батько! Які дорогі для кожного з нас ці слова. Скільки в них тепла, щастя, радості, душі, милосердя і доброти! Від народ-

ження  дитини і до кінця свого життя батьки турбуються про долю дітей.

         Шановні батьки! Чи пам’ятаєте ви свої перші думки після народження

дитини? Про що ви думали, коли вперше вам принесли ваше дитятко?

         Гадаю, що не помилюся, коли скажу, відповівши за вас, що почуття радості, щастя і ще чогось такого, що не можна пояснити словами, переповнюють батьків, у яких народжується дитина. 

         Спочатку батьківські очі дивляться на нас із любовб, потім – із гордіс-

тю, а далі з надією. Зростають діти – стають старшими батьки. Це неминуче, це – як невблаганний час.

         1-й ведучий. Для всіх нас близькі та дорогі поняття: дім, сімя, діти. Ці

повні глибокого змісту слова випромінюють світло й тепло, породжують

почуття опори й надії. Ще наші предки вбачали в сімї найважливішу і неодмінну основу життя кожної людини, господарську та моральну її основу.

         2-й ведучий. Хочеться, щоб кожен із нас шанував своїх батьків, розумів їхні мудрі поради, думав про них, був поруч у складну хвилину, від-

гукувався на кожен поклик.

         Вчитель.

         Приїжджайте частіше додому,

         Щоб не мучив вас сором потому.

         Не привозьте ні грошей, ні слави,

         Будьте з рідними щирі, ласкаві.

         Зачерпніть ви водиці з джерельця,

         Прихиліться ви серцем до серця…

         Але, на жаль, іноді, додому приїжджають і так…

                                           Сценка  « Бувальщина»

         Слова автора. Осіннього недільного дня старенька встала раненько.

До сходу сонця поралася в хаті, а ледь розвиднілося – вже дибала подвірям.

Думки роєм кружляли.

         Мати. Учора поштарка принесла телеграму від синів.Обіцяли сьогодні         приїхати.Давно, ой, давно не навідувались. Хоча… У кожного ж сімя,

Робота. А оце таки вибралися, та ще й разом.

         Слова автора. Раділа мати. Бо як не тяжко було їй, солдатській вдові, дітей піднімати, виросли хлопці гарними, здоровими.

         Мати. Стали синочки мої на ноги,вивчилися, роботу хорошу знайшли. Квартири у них у місті великі, старший уже, певно, скоро дітей одружувати-

ме… От би правнучка діждатись! От тільки спочатку сини навідувалися до мене часто, а з роками все рідше, рідше…

         Слова автора. Защеміло чомусь серце у матері. Пішла до фірточки,

визирнула.

         Мати. Ось чому боліло моє серце: з радості. Петрик та Михайлик приїхали!

         Сини. Здрастуйте мамо ( статечно привіталися).

         Мати. Ідіть, ідіть до хати, а я піду назбираю груш. Із тої груші, що батько садив. Ви їх любили. Солодкі…

         Слова автора. Коли пелена була повна, нагодився у старий садок мо-

лодий сусід.

         Сусід. Сини приїхали?

         Мати. Ой, сусідочку, та, слава Богу,приїхали. Так я їх чекала, так чекала… Ідіть же до хати, йдіть. Погомоніть. А я помию грушки й прийду.

         Слова автора. Вже з мискою на порозі мати раптом завмерла, як укопана – почула розмову.

         Сини. Отже, ми домовилися: хату ти в нас купуєш. Тільки пам’ятай

нашу умову: хата продається разом із старою.

         Мати. Синочки мої… Як же ж так?..

         Слова автора. Мати важко опустилася на поріг.Нестерпний біль ударив у серце. Посипалися з миски солодкі груші…

         Вчитель. Батьки повинні виховувати дітей своїм прикладом.

         Колись давно спитали у батька благословенної сімї, як він так гарно зумів виховати аж 12 своїх дітей. « А я ніяк їх не виховував, я робив, а вони коло мене, я жив, а вони коло мене». Отже в цій родині змалку для дітей ідеалом була сімя, батьки.

         Шановні батьки! Памятайте! Батьківська любов потрібна для самоповаги дитини, гарних взаємин з іншими людьми, позитивних уявлень про самого себе.Дуже часто саме відсутність віри близьких людей- матері

та батька- штовхає дитину або підлітка на негативні кроки.Для того, щоб

допомогти вам, шановні батьки, легше знаходити спільну мову з дітьми в різних ситуаціях, наші учні підготували для вас дипломатичний документ-

«Меморандум». Нагадаю, що «меморандум»- від латинського буквально

«те, що слід пам’ятати».

         (Учні по черзі зачитують пункти меморандуму).

                                      Меморандум

1.     Не псуйте нас. Ми чудово знаємо, що не повинні одержувати все, що просимо. Ми просто перевіряємо вас.

2.     Не застосовуйте силу в стосунках із нами. Інакше це навчить нас думати, що сила – це єдине, що має значення. З більшою готовністю ми сприймемо, Якщо ви керуватимете нами.

3.     Не давайте обіцянок: може виявитися, що вам не вдасться їх дотримати. Це підірве нашу довіру до вас.

4.     Не примушуйте нас відчувати себе меншими, ніж ми є насправді.

5.     Не робіть за нас те, що ми можемо зробити самі. Інакше ми почуватимемося немовлятами і вимагатимемо, щоб нас обслугову-

     вали.

6.     Не випробовуйте занадто нашу чесність. Нас легко злякати, при цьому ми починаємо брехати.

7.     Не уникайте  прямих і чесних запитань.

8.     Цікавтеся нашим життям. І робіть це не для жорсткого контролю

              кожного нашого кроку та заборони якихось дій, а для того, щоб

     краще зрозуміти нас і знайти спільну мову.

9       Ніколи не вважайте, що вибачитись перед нами – нижче вашої          гідності.                                                                                         Давайте нам свободу дій,інакше ми не навчимося самостійно                     приймати рішення. Але все ж таки коректно і ненав’язливо спрямовуйте і контролюйте ці дії, бо у нас ще мало життєвого досвіду.

11. Памятайте, що з більшою радістю ми прислуховуємося до ваших                       порад, ніж до вказівок.

12.  Ніколи не вважайте що ви бездоганні та безгрішні. Інакше вам доведеться бути гідними недосяжного.

13.  Не турбуйтеся про те, що ми проводимо разом дуже мало часу.

      Важливо те, як ми його проводимо.

14.    Ставтеся до нас так, як ви ставитеся до своїх друзів. Тоді ми також буудемо вашими друзями.

        Вчитель. Шановні учні! Батькам також є що вам сказати. Вони підго-

тували батьківський наказ. А почуєте ви його від директора нашої школи.

         Директор. Батько і Мати дали тобі життя і живуть для твого щастя.

Не завдавай їм болю, прикрощів, страждання. Все, що тобі дають Батько і

Мати – це їхня праця, піт, утома. Вмій поважати працю батьків.Найбільше щастя для матері і батька – твоє життя. Працьовитість, любов до науки, повага до старших. Якщо люди називають тебе недоброю людиною – це велике горе для твоєї Матері і Батька. По-справжньому любити їх – означає

приносити в дім мир і спокій.

        Три нещастя є в людини: смерть, старість і лихі діти – говорить українська народна мудрість. Старість – невідворотна, смерть – невблаганна

перед цими нещастями ніхто не зможе зачинити двері свого дому. А від лихих дітей дім можна зберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від

батьків ваших, а й від вас самих.

        Бути хорошими дітьми означає не допустити, щоб старість Батька й Матері була отруєна твоїми поганими вчинками. Вмій відчути найважчі душевні муки Батька й Матері. Їхня хвороба – твоє горе, їхні невдачі та неприємності на роботі – твоя біда. Вмій бути добрим у думках і почуттях. Бережи здоровя батьків.Памятай, що ранню старість і хвороби батькам

приносить не тільки старість, втома, а й сердечні хвилювання, переживання, тривоги, прикрощі. Найбільше вражає батьків дитяча невдяч-

ність, байдужість сина чи дочки.

        Звучить пісня « Мої батьки».

        Вчитель. Шанування батьків – один із найсвятіших обов’язків людини і неоплатних боргів дітей.

        2-й ведучий. Батьки нас зростили, виховали, навчили добра, любити.

І як же не відплатити їм шаною, ласкою, допомогою? А власне, тільки цього на старість літ і хочуть від нас, дітей, наші батьки. А якщо уваги, піклування

Не відчувають, їм здається, що вони є тягарем, чимось зайвим, непотрібним для своїх дітей.І дихати їм тоді стає важче, і хвороби обступають з усіх боків, і так гостро відчувається і фізичний біль, і біль душі.

        1-й ведучий. Дійшла до наших часів хвилююча бувальщина про глибокі та справжні синівські та материнські почуття, описана видатним педагогом Василем Олександровичем Сухомлинським.

       

                                    Дві  матері

        У маленькій лікарні на околиці міста лежали дві матері – Чорнокоса і

Білокоса. Вони народили синів у один і той же день. Обидві матері були щасливі. Вони мріяли про майбутнє своїх синів.

-         Я хочу, щоб мій син став видатною людиною, - сказала Білокоса  

мати.         

-         Музикантом або письменником, відомим усьому світові. Або інженером космічних кораблів.

-                А я хочу, щоб мій син став доброю людиною, - сказала Чорнокоса мати.- Щоб ніколи не забував матері та рідного дому, любив Батьківщину

і ненавидів ворогів.

        Щодня до молодих матерів приходили чоловіки: затамувавши подих, дивилися на личка своїх синів. А в очах сяяли щастя, подив і змилування.

        Минуло тридцять років. У ту саму лікарню прийшли дві жінки – Чор-

нокоса і Білокоса. В їхніх косах уже сріблилася сивина, але жінки були та-

кими ж гарними. Їх обох поклали у одну палату, щоб лікувати серце. Жінки

впізнали одна одну, розговорилися.

-         Ким же став твій син? – спитала нарешті Чорнокоса мати.

-         Видатним музикантом, - з гордістю відповіла Білокоса.

Він тепер диригує оркестром, виступає у найбільшому театрі, буває за кордоном.               - І назвала імя сина.

-         А твій ким став? -  спитала Білокоса.

-                Хліборобом. Механізатором. Син мій оре землю й сіє хлію, збирає врожай. Живемо ми в селі,у сина двоє дітей…

-         А проте щастя тебе обминуло, - сказала білокоса. – Твій син став простою, нікому невідомою людиною. Їх мільйони.

І дня не минуло, а до Чорнокосої матері приїхав з села син. В очах нень-

ки світилася радість, здавалося, вона в цю мить забула про весь біль.

-         Видужуйте мамо, - сказав син і на пощання поцілував її.

А до Білокосої матері ніхто не прийшов.

-    У сина зараз концерт… Якби не концерт, він звичайно, прийшов би,

- задумливо мовила Білокоса.

        На другий день надвечір до Чорнокосої матері знову приїхав син-хлібо-

роб. Привіз бджолиний мед, паляницю, яблука. Від щастя обличчя в чорнокосої матері світилося і зморшки розправилися. До Білокосої матері ніхто не приїхав.

        Увечері жінки лежали мовчки.

        Чорнокоса посміхалася, а Білокоса тихо зітхала, боячись, щоб її зітхання не почула сусідка.

        Так повторилося і втретє, і вчетверте.

        Минув місяць, до Білокосої матері так ніхто і не прийшов. Лікар сказавЧорнокосій матері: « Тепер ви зовсім здорові». А Білокосій тихо мовив: « Вам ще треба полежати. Звичайно, ви теж одужаєте». Говорячи це,

лікар дивився чомусь убік.

        За Чорнокосою матірю приїхав син. Він привіз великий букет червоних троянд.

        Прощаючись із Чорнокосою матірю, Білокоса попросила побути з нею

кілька хвилин наодинці. Коли з палати всі вийшли, Білокоса мати зі сльозами на очах сказала: « Скажи, люба, як ти виховала такого сина? Ти

щаслива, а я …» - і вона заплакала.

        ( Звучить тиха музика).

        - Ми розлучаємося, і ніколи більше не побачимося, - сказала Чорнокоса

- Тому я скажу тобі всю правду. Син, якого я народила в той щасливий день

помер… Помер, коли йому не було ще й року… А це не кровний мій син, але рідний! Я усиновила його трирічним хлопчиком.Але я для нього – рідна

мати. Ти це бачила своїми очима. Я щаслива. А ти нещасна людина, і я глибоко співчуваю тобі. Якби ти знала, як я страждала в ці дні за тебе. Вийдеш із лікарні, піди до сина і скажи, Що його бездушність повернеться проти нього. Як він ставиться до матері, так і його діти ставитимуться до нього. Байдужість до батька  й матері не прощається.

        ( Музика затихає).

        Вчитель. Батько в сімї – захисник, годувальник. Батькове слово – це закон. Як скаже батько, так і буде, тому що він – голова сімї, зразок для сво-

Їх дітей.Кожна дитина хоче, щоб батько був людиною сильною, справедливою, щоб був мудрим і мужнім.

        2-й ведучий. Ми добре розуміємо, що хоча ззовні наші тата часом суворі, вимогливі, але в своїй душі вони добрі. Ласкаві та ніжні, як мама.

Це їхня чоловіча вдача не дозволяє їм показати себе.

        1-й ведучий. Батькова любов до нас стримана. Недарма у народі кажуть, що дитину треба любити так, щоб вона про це не знала. Саме такою

І є батьківська любов.

        Учень.

        Усе в житті міняється і в’яне,

        Усе мина, відходить назавжди.

        Лиш батьківська любов ніколи не зівяне,

        Лиш татові слова зі мною назавжди.

        Усе, що є в житті, то долі повеління,

        А все, що є в мені, то батькове учіння.

        Від батька в мене є терпіння і удача,

        І розум, батьку мій, це твоя добра вдача.

        Люблю усе живе, що квітне і буяє,

        Це, батьку, мабуть, я також від тебе маю.

        Ти передав мені усе, що сам умієш,

        І наділив мене усім, що сам ти знаєш.

        Життя іде-бреде, квітує і згасає,

        Науку цю твою я завжди пам’ятаю.

        Нехай ідуть роки, і дні у млі згасають,

        А ти для мене є теплом землі – я знаю.

        Твоє добро святе і людяність велика,

        І відданість землі і совість у душі –

        Це те усе в тобі, за що я поважаю,

        І голову свою в уклін тобі схиляю.

        Вчитель. Мати – берегиня роду, домашнього вогнища. Саме вона є тим центром, який єднає всю родину. Коли її не стає, все в житті розладнується.

        Коли настає весна, і на вулиці зявляються перші весняні квіти, в кожному домі, в селі та в місті відзначається велике свято – Міжнародний день 8 Березня.

        1-й ведучий. Ми вітаємо жінок, наших мам, бабусь, сестер. Усіх, кого знаємо і не знаємо. Сивих жінок і молодих дівчат. Низький уклін вам, дорогі жінки! Хай же буде на Землі довіку прославлена в народі материнська любов!

        ( У дарунок усім жінкам звучить пісня « І все це зветься Україною»

        2-й ведучий. Матір, Мама, Матуся, Мамочка, Матіночка, Матусенька, Ненька, Ненечка…

        Слово «мама» росте разом із нами тихо, як ростуть дерева, сходить сонце,  розцвітає квітка, як тихо переливається всіма барвами веселка і гладить дитину по голівці рідна рука. І так тихо воно приходить на уста промінцем маминої усмішки і ласкавістю її очей, листочком вишні  та світлинкою сонця, пелюсткою квітки і радістю веселки, теплою лагідністю руки і вечірньою молитвою. Із букви-краплинки ш звука-сльозинки народжується одного дня на світ слово « м-а-м-о», мовлене устами янголятка.

        1-й ведучий. І осяє хатину, як Дар Божий. Тільки не дано нам запам’ятати цю мить, як не згадати того дня, коли над нашою колискою вперше нахилилася мати. Це мить, і це – вічність, бо мама завжди з нами, вона живе в нас і благословляє на добро. А у найтяжчу нашу годину вирветься з грудей тільки одне слово – як остання надія на порятунок:

« Мамо!». То подає голос наша душа, то мати захищає свою дитину, і виколисане нею перше слово немовляти, постає із-за завіси літ ангелом-хоронителем в образі Матері.

        Вчитель. Живе у народі красива легенда про материнську любов.

                                  Легенда про матір

        Був у матері єдиний син. Душі в ньому мати не чаяла. По краплинці збирала росу для вмивання, найтоншим шовком вишивала сорочки. Виріс син гарний, ставний. Одружився з дівчиною небаченої краси. Привів молоду дружину до рідної хати. Незлюбила та свекруху, зненавиділа її. Боялася мати зявитися невістці на очі, сиділа в сінях… А потім у сарай пересели-

лась… Але й це не заспокоїло жорстоку. Каже вона чоловікові: « Коли хочеш, щоб я жила з тобою, убий матір. Вийми з грудей серце і спали його на вогні».

        Не здригнулася душа сина – так зачарувала його врода дружини. Каже він матері: « Наказала мені дружина вбити вас, мамо. А не послухаю – піде від мене». Заплакала мати і відповідає: « Ну що ж, сину, роби так, як велить тобі серце».

        Пішов син із матірю в діброву, наламав сухого хмизу, розпалив вогнище.Убив матір, поклав серце на жар. Спалахнула галузка, відскочила жаринка в обличчя синові, обпекла боляче. Скрикнув той, закрив долонею обпечене місце. Стрепенулося серце материнське, що горіло на повільному вогні, прошепотіло: « Синочку мій рідний, тобі боляче? Зірви листок подорожника, ось росте біля вогнища, приклади до обпеченого місця. А до

листка подорожника приклади серце материнське… Потім у вогонь покладеш…».

        Заридав син, схопив гаряче материнське серце, уклав його в розкраяні материнські груди, облив пекучими сльозами. Зрозумів він, що ніхто і ніколи не любив його так гаряче, як рідна мати. І такою величезною і невичерпною була любов материнська, таким всесильним було бажання бачити сина радісним, що ожило серце, загоїлася рана. Підвелася мати і притисла кучеряву голову до грудей.

        Осоружною стала йому дружина-красуня, не зміг він повернутися до неї. Не повернулася додому й мати. Пішли вони удвох степами широкими, мА й стали двома могилами високими.

        То ж не даремно кажуть у народі: материнська любов – найсвятіша!

        1-й ведучий. Ми не можемо сьогодні не згадати наших матерів-учителів, які приносять материнську ласку сердець і до нас, учнів. Ми дякуємо вам, шановні, за мудру науку, чуйні  серця.

        2-й ведучий. Матері… Все життя дивляться нам услід, вирядивши в люди, так і стоять на початку всіх наших доріг, навіть коли їх не стає. Стоять і дивляться. І бажають нам добра і щастя. Чекають від своїх дітей найвищих духовних злетів, бо і в останню хвилину думають про те, щоб їхні діти жили гідно серед людей і творили на своїй землі.

        Вчитель. Стоїть на землі Мати – вища і святіша від усіх богинь. Стоїть Мати і молиться за народ, за своїх і чужих синів і дочок. За нас із вами. І перші слова її молитви: « Пошли, Боже,діткам щастя і здоровя, віру в завтрашній день, людяності їм пошли і милосердя, доброти їхньому серцю, світлого розуму голові, дай їм бажання працювати, примножувати багатства роду, не зазіхаючи на чуже добро, не кидаючи рідну землю».

        Чуєте – молиться Мати не за себе, а за вас, Тому, що вона – Мати.

        ( Звучить пісня «Мама» ).

        Вчитель. Є у кожного з нас три матері: Мати Божа, мати Україна і рідна Ненька. Слово « мати» - вічне і неповторне, як світ.

        Для того, щоб мир і злагода панували у кожній родині, давайте попросимо у Бога щастя і здоровя для нас і наших близьких.

        ( Звучить тиха органна музика. Учень і учениця підходять до ікони і промовляють слова молитви).

        Учень.

        Уранці до Бога я руки складаю.

        І щиро у нього я щастя прохаю.

        Ісусе наш рідний, і Ти Божа Мати,

        Пошли для Вкраїни добра й благодаті.

        Молюся до Тебе Ісусе єдиний,

        Щоб мир і достаток були на Вкраїні.

        Щоб горя і лиха народи не знали,

        Щоб хворим й нужденним всі допомагали.

        Нехай же прокажуть молитву всі люди,

        Нехай же надія і бог з нами буде.

        Учениця.

        Молю тебе, Мати, щирими словами,

        Змилуйся над нами.

        Силу і здоровя дай нам, Божа Мати,

        Поможи нам вчитись, чесно працювати,

        Щоб була потіха для рідної мами,

        Змилуйся над нами.

        Дай нам оминути всяку злу пригоду,

        Дай рости на користь рідному народу.

        Учень.

        Діво Пресвятая, Матір Матерів,

        Пригорни до серця всіх своїх синів.

        Освіти їх душі світлом золотим,

        Виповни любовю неспокійний дім.

        Учениця.

        Научи, як землю вберегти від зла,

        Розумом,діянням і крилом тепла.

        Зоре-зоряниця і сонце доброти,

        Землю України щастям освіти!

        Вчитель.

        Рідна мати і рідна Україна – два крила любові, два  крила несуть українську душу через віки і не в’януть у вічному польоті , бо тримає їх на світі материнська любов.

        2-й ведучий. Материнський образ України світить через вічність ясних зір, встає з сивих туманів віків, із синяви неба і золотавого надвечіря, з вишневого цвітіння і калинової задуми, з безкрайніх степів і золотих полів, зоріє із зажури поліських озер, що чистими очима дивляться у світ.

        1-й ведучий. Воскрес Христос – воскресла Україна, бо один Бог витає над нами і одна мати любить нас.

        Віримо в нашу Україну. Віра ця передається від роду до роду, від покоління до покоління, як українська душа.

        2-й ведучий. Ми повинні завжди пам’ятати, що сила і міць українського народу в наших глибинних іменних коріннях. Ми повинні пам’ятати своїх рідних, жити дружно. Є таке прислів’я: « Міцна сімя – міцна держава». Могили наших предків повинні бути для нас святими і їх

не слід забувати.

        Вчитель. Шановні батьки! Швидко пролетіло ваше дитинство. Швидко пролетить воно і для ваших дітей. Не цурайтеся свого роду і свого народу,Любіть свій край, бо ви сини і дочки нашої славної України, і вона як мати, кличе нас до себе.

        1-й ведучий. Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій,  мальовничій землі, - у нашій славній Україні. Тут жили наші предки, живуть батьки, тут корінь українського народу, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі,хвилюємося аж до сліз, зачувши рідне слово.

        Вчитель.

        Любіть Україну у сні й наяву,

        Вишневу свою Україну.

        Красу її вічно живу і нову

        І мову її солов’їну.

        ( Звучить пісня « Україна» ).

        Вчитель. Шановні батьки, дорогі діти! Дозвольте зачитати такі слова.

        Нехай же будуть ваші руки сильними, а душі – зрячими.

        Нехай поруч з матірю завжди йтиме батько!

        Нехай кожна дитина, яка приходить у цей світ, матиме ці два крила не задля того аби літати, а щоб упевнено ходити по рідній землі, що зветься Україною!

        ( Звучить приспів пісні « Україна»).

       

        Література

1.     Година спілкування. 6 клас  /Упоряд.  М.О.Володарська. – Х.: Ранок-НТ, 2007. – ( Класний керівник).

2.     Кращі виховні заходи. Сценарії /  Упоряд. О.В.Гноінська. – Х.: Вид-во « Ранок», 2011. – 320с. ( Рідна школа ).

3.     Шкільні виховні заходи: випуск 5 / Упоряд. О.П.Ензельт, В.Д.Дутка – Тернопіль – Харків: Ранок, 2011. – 192с.

       

       

       

       

       

       

       

        

виховна година "Давайте друзі разом природу берегти"

Збережемо нашу Землю

блакитною і зеленою

                                                     

                                                 

                    

МЕТА. Формування в учнів екологічної культури особистості, усвідомлення себе частинкою природи, відчуття відповідальності за неї як за національне багатство. Виховання відповідальності, взаємодопомоги та культури поведінки.

            Вихователь

            РАНОК 12 КВІТНЯ 1961року.

У цей день увесь світ дізнався про політ Ю.О.Гагаріна і перші слова його були: ”Маленька, блакитна пташка”. Виявляється, що нашу планету можна облетіти всього за 108 хвилин.

І ті ліси, що з поверхні землі здавалися безкраїми, можна просто окинути зором, можна оглянути неосяжні океани, перерахувати звірів у лісі та запаси риби в річках, заглянути у надра землі.

            І виявляється, континенти розташовані зовсім не далеко один від одного, і всі люди, що живуть на нашій планеті, здаються зверху, з космосу, всього лише пасажирами одного космічного корабля, що пливе дійсно безмежним океаном Всесвітом, і незважаючи на різний колір шкіри у всіх цих людей одні й ті самі проблеми : люди хочуть бути здоровими, довго жити, виховувати дітей. Для цього потрібен мир, потрібне яскраве сонце над головою, чиста вода, свіже повітря, блакитне небо.

Починаючи з 60-х років ХХ століття людство ще більше доходить думки про це, все більше хвилюють людей проблеми екології. Створюється Червона книга, оголошується Міжнародна екологічна програма дослідження загальних біосферних явищ.

            Люди схвильовані, і є чим.

            У 1991 році Верховна Рада оголосила всю територію України зоною екологічного лиха. Територія всієї нашої країни характеризується як забруднена, а 15% території віднесено до категорії надзвичайно забруднених регіонів екологічної катастрофи.

            За тривалістю життя населення України посідає 52  місце у світі. З 1991 року зареєстровано природне скорочення населення. Особливо вражаючим є показники смертності дітей на першому році життя. Постає справедливе запитання – що стало причиною цього? Відповідь фахівців – забруднення навколишнього середовища.

            Сьогодні ми з вами поговоримо на тему „Збережемо нашу Землю блакитною і зеленою ”.          

           

Все, що буде, було і є на землі

            І сто тисяч разів уже бачене й чуте:

            Сірі вузлики ранку, твої солов’ї? -

            Все це тільки одне нерозгадане чудо.

            Знаю склад біосфери, структуру кислот

            Все, що є у природі, сприймаю, як даність.

            Я-людина двадцять першого віку і от

            Зачудована, бачу лише первозданність.

            Зачудована ти? Подивись навкруги!

            Де ж ота первозданність природи?

            Під кислотним дощем почорніли луги

            І в гріхах вимирають народи.

Продавець . Чисте гірське повітря! Купуйте живу воду. Остання жива вода на Землі. Парасольки від кислотних дощів – для всіх і для кожного. Купуйте цілюще  чисте гірське повітря! Тільки у нас! Натуральна „жива вода”!

(Вибігають покупці)

Продавець. Купуйте парасольки від кислотних дощів! Живу воду на землі!

Останню живу воду на землі!

1-й покупець Парасольки від кислотного дощу?

2-й покупець Жива вода?

1-й покупець. Чисте повітря?

Продавець. Так останні екземпляри. Тільки у нас! Поспішайте! Купуйте носові хустинки від смогу!

2-й покупець Навіщо?

1-й покупець. Кому потрібна „Жива вода”?

2-й покупець. Все це бабусині казки!

Продавець. Бабусині казки... Ні, молоді люди, це вже не казки, це сумна статистика. Ще трохи, і на землі не залишиться ні краплини справжньої чистої води, котру я називаю „живою”. А за один вдих скоро доведеться платити таку ціну.

1-й покупець. Яку ж?

Продавець. Навіть страшно вимовити... Ціною всьому може стати людське життя! Наше й наших дітей.

2-й покупець. Та він знущається з нас! Яка нісенітниця: носові хустинки від смогу, парасольки від кислотних дощів!

Продавець. Так-так. Чудові парасольки від кислотних дощів.

1-й покупець. Та він божевільний!

2-й покупець. Повітря о –о -н скільки!

1-й покупець. А води? Пий – не хочу!

2-й покупець. Та він звичайний шахрай!

1-й покупець. Ходімо, не має про що з ним розмовляти!

2-й покупець. На наш вік всього вистачить!

Продавець. Люди! Невже вам не страшно? Страшно. Незабаром лише в кіно можна буде побачити світанки і присмерки, лише в музеях збережеться чисте повітря і жива вода, ранкова роса і грибний дощ. Та й хто буде ходити до таких музеїв?

1-й покупець. А сонце?

2-й покупець. Невже зникнуть птахи?

1-й покупець. І ми ніколи не побачимо пролісків?

2-й покупець. Не вдихнемо пахощів конвалії?

1-й покупець. Не зануримося у холодну воду?

2-й покупець. Як же так? Не справедливо! Невже я ніколи не побачу веселку?

Всі. Ні! Ми не згодні! Нехай буде веселка!!!

(Танець „Парасольки ”)

Еколог.

            ВОДА ПОЧАТОК ВСІХ ПОЧАТКІВ

            Давайте подивимось на глобус. Наша планета має назву Земля через непорозуміння: на суходіл припадає біля однієї третини її території, а все інше – вода! Правильніше було б її назвати планета ВОДА.

            Колись давно в тій воді зародилося життя, а потім живі істоти вийшли на суходіл, пристосувалися до нового середовища. З’явилася людина, виросли поселення, міста, задиміли труби заводів і люди стали помічати, що води стало катастрофічно не вистачати. В це повірити важко. Чи можливо таке? Це на нашій планеті, де майже кожного тижня бувають страшні паводки, коли несподівано розливаються ріки, коли з неба ллється мільйони кубометрів води, коли в цій воді буквально захлинаються люди.

            Все це так. Але лихо в тому, що вода поширена на нашій планеті нерівномірно – де густо, а де пусто. Роками не випадає жодної краплі опадів у пустелях Африки, Америки, Монголії. А ось ми звикли, що повернувши кран, завжди можемо отримати будь-яку кількість води.

            Для людини потрібна прісна вода. Вона складає на Землі лише близько 2 відсотків, причому ¾ її припадає на льодовики Арктики та Антарктиди. Ось чому зараз майже чверть населення нашої планети  не забезпечена питною водою. Все частіше можна чути про питний голод.

            Гонконг отримує питну воду з Китаю по трубах. На воді, що привозиться, існує ціла держава, -Алжир.

            У посушливих районах води не вистачає так само, як і хліба. Близько 80% захворювань у цих районах пов’язані з неякісною водою.

            На думку вчених, Рейн являє собою насичений розчин дьогтю. Стік кислот у річку Північний Потанак досяг таких розмірів, що там заборонено не тільки купатися, але й користуватися алюмінієм та дерев’яними ложками – їх роз’їдає кислота.

            У Данії зросла забрудненість морських просторів нафтопродуктами.

Океан седой гремит набатом,

Он таит обиду в глубине.

Чёрные,  раскачивая пятна

На крутой разгневанной волне.

Стали люди сильными, как боги,

И судьба Земли у них в руках

Но темнеют страшные ожоги

У земного шара на боках.

Мы давно «освоили» планету,

Широко шагает новый век.

На земле уж белых пятен нету

Чёрные сотрёт ли человек.

            У воду потрапляють залишки добрив із полів, що має негативні наслідки.

            Проникаючи в підземні шари Землі, азотні сполуки роблять  непридатною для життя колодязну воду.

Вірш „Досить ”

Над Гнилою ридають солов’ї,

Кислотний дощ сади вишневі косить.

Людино, все це – промахи твої!

Людино, схаменися, може досить?

Чи до душі нам річки каламуть,

Де тризну править хімія завзято?

Чи може, смак картоплі додають

Нітриди, ангідриди і нітрати?

Хіба не досить з нас і горя, й сліз,

Хвалебних од на користь ВТРу,

В билинку кожну, в квітку стронцій вріс

І мертвий ключ журавликів з паперу.

І серце стук: світе, схаменись,

І петлю грізну не затягуй, досить.

Відкрито правді в очі подивись -

Останній шанс?

Живе пощади просить!

Доповідь1

            Головним постачальником води для України є Дніпро, а також Дунай, Дністер, Тиса, Прут. Стан води і повноводдя цих водних артерій залежать головним чином від стану їх проток. Вони мають величезне значення-досить згадати, що 90% населених пунктів країни розташовані саме в долинах малих рік і користуються їхньою водою. А стан малих рік викликає сьогодні велику тривогу. Понад 20 тисяч уже зникло, пересохло. Це призводить до деградації великих рік. Колись Дніпро - одна із найбільших річок Європи –був чистоводним. Сьогодні екосистема Дніпра цілком деградована. Дніпро втратив можливість самоочищатися. У дуже тяжкому екологічному стані перебуває Азовське море – це зона екологічної катастрофи. Якихось 40 років тому в ньому виловлювали риби у 35 разів більше, ніж у Чорному. Сьогодні ж вилов риби зменшився у шість разів, а та риба, що виловлюється, забруднена отрутохімікатами. Екологічна ситуація в Чорному морі не набагато краща. Поки що його рятують розміри і глибина.

Пісня „У природи - гарна вся погода”

У природи-гарна вся погода,

Будь-яка погода – благодать.

Дощ чи сніг – у кожну пору року

Треба все із вдячністю приймать.

Ніжно так любити всім природу,

І ліси, і ріки, і поля.

І вона віддячить нам достоту-

Це ж бо наша рідная земля. (2р.)

Всі життєві бурі і невзгоди,

Одинокість серця і печаль,

Що тобі призначила природа,-

Треба все із вдячністю приймать.

Зміну літ, схід сонця і заходи,

І любові перша благодать.

Що тобі призначила природа,-

Треба все із вдячністю приймать. (2р.)

Станьмо разом, друзі, за природу,

Все, що нам дано, убережімо.

Хай цвіте вона в любу погоду.

Збережімо все, бо це ж наш дім.

У природи гарна вся погода

І сама природа – благодать.

Життя осінь, як і осінь року,

Треба, не жаліючи, приймать. (2р.)

ДОПОВІДЬ 2

Клімат Землі головним чином залежить від атмосфери. Та останнім часом вчені-метеорологи б’ють тривогу: схоже на те, що атмосфера Землі розігрівається значно швидше, ніж будь-коли. Це зумовлено діяльністю людини, яка по-перше, підігріває атмосферу шляхом спалювання великої кількості вугілля, нафти, газу, а також робота електростанцій. По-друге, це спалювання органічних речовин, знищення лісів – призводить до накопичування вуглекислого газу. За останні роки його збільшилось на 17%. Вуглекислий газ в атмосфері діє як скло у теплиці чи парнику. Це викликає розігрівання атмосфери, відоме під назвою „парникового ефекту”. Чого чекати? Зміняться кількість опадів, океанічні течії, розміри полярних крижаних шапок. Це потепління в тундрі, танення льоду Гренландії, Антарктиди, Арктики, буде затоплено 20% площі.

ДОПОВІДЬ 3

На висоті 20-50км повітря містить підвищену кількість озону. Озон поглинає ультрафіолетове проміння, шкідливе для людини і тому до поверхні Землі проникає значно послаблений потік ультрафіолетового проміння. Над Антарктидою виявлено „дірку” в тому шарі, де вміст його менший від звичайного на 40-50%. Озонова дірка спричинила посилену дію ультрафіолетового випромінювання у Новій Зеландії. Медики б’ють сполох: зросла захворюваність на рак шкіри, катаракту очей. Виявлено озонову дірку у Північній півкулі над Шлінбергеном менших розмірів. Це призводить до зменшення сільськогосподарських рослин, захворювання тварин і людей, збільшення шкідливих мутацій. Якщо озон зникає в атмосфері, то це призведе до загибелі всього живого на Землі.

Доповідь 4

            Ми звикли до того, що чистота – основа здоров’я. І нам важко уявити, на що перетворилися б наші міста, якби сміття не вивозилося щоденно. Лавина сміття погрожує поховати міста під собою. Спеціалісти підрахували, якщо сміття не знищувати, то через 10-15 років воно вкриє всю нашу планету шаром товщиною 5м. Не має кращого місця для розведення мух, тарганів, пацюків, мишей, ніж купи побутових відходів. Якщо ви скрізь розкидаєте шматки хліба та інші залишки свого обіду, вас навряд чи назвуть охайною людиною, але ви можете сміливо претендувати на звання кращого друга вищезгаданих істот. Довше за все не розкладаються у землі скло, гума і пластмаса. Для розкладання скла потрібно 2000 років!

            - Варварство триває!

            Щось не те на Україні,

            Щось не все в порядку.

            Сади вишневі похилились,

            Хрущі давно вже не гудуть,

            Лише жуки ті колорадські

            Картоплю день і ніч гризуть.

            Жайворонки над полями

            Більше не співають,

            Тільки одні хімікати

            Вітри розганяють.

            На городах наших

            Огірки не родять,

            Одні хмари з кислими дощами

            Понад нами ходять.

Вихователь.

            Аналіз динаміки екологічного стану України за останні роки показав, що екологічна криза в державі продовжує розростати, охоплюючи все більше території. Цьому сприяють майже повна відсутність асигнувань на серйозні природоохоронні заходи в усіх галузях виробництва, відсутність контролю і практична безкарність природо згубної діяльності. У зв’язку з великою невизначеністю змін, які відбуваються в соціально - політичному житті та економіці України, найближчі кілька років не дадуть будь-яких позитивних зрушень і в екологічному стані держави.

РЕПОРТАЖ З КРУГЛОЇ ПОЛЯНИ

Еколог

            Дорогі спів планетники! Ми зібрались на Круглій поляні, щоб обговорити умови життя Лісових Штатів. Давайте зробимо перекличку. Лісовик є? Мавка є? Поветруля є? Водяник є? Всі зібралися. З чого почнемо?

ВСІ. З нас.

(Пісня на мелодію „Широка страна моя родная”)

Широка страна моя родная

Много в ней лесов, полей и рек.

Но проблема есть у нас большая

И проблема эта – человек.

От Карпатских гор и до Донбасса

С пляжей Крыма до сумских полей

Человек проходит... (Удар)

ЕКОЛОГ. Про -хо -дит!

(Виходять він і вона)

ВОНА. Та кинь ти ту консервну банку.

ВІН. Шкода.

ВОНА. В лісі під кожним кущем знайдеш таку. Ти краще подивись скільки квітів.

ВІН. Ох і торганемо!

ЕКОЛОГ. Зупинись, людино!

ВОНА. Що трапилось?

ВІН. Не знаю. З місця рушити не можу.

ВОНА. Я також. А це хто?

ВІН. Ой, я в казках про них в дитинстві читав.

МАВКА. Погано ти читав . Казки добра вчать. Ти чому навчився?

ЛІСОВИК. Та що з ними говорити? На пеньки їх перетворити і справі кінець.

ВОНА. Ой, не треба!

ВІН. Зачекайте. Ми все зрозуміли, ми виправимось.

ЕКОЛОГ. Ці квіти скоро зникнуть з лиця Землі. Їх потрібно берегти.

ВОНИ(разом). Ми все зрозуміли. Ми виправимось.

ЛІСОВИК. На пеньки їх перетворити. І все.

ВОНИ(разом). Ми більше не будемо. Вибачте.

ПОВІТРУЛЯ. Давайте відпустимо їх. Це ж людина розумна.

(Вони біжать)

ВОДЯНИК. Гей, консервну банку забери!

МАВКА. Сподіваюсь, їм урок піду на користь. Самі не будуть та іншим не дадуть.

ЕКОЛОГ.

Ну що ж, продовжимо

(Пісня на мелодію „Весна на Заречной улице”)

Когда весна придёт иль осень

Идут дожди, метут снега,

Но ты мне, милая сторонка,

В любое время дорога.

Мне всё здесь близко, всё знакомо

Богатство Родины моей.

Живём здесь, сердцу дорогая

Семья испытанных друзей.

Я не хочу страну иную,

Мне ни на что не променять

Деревья, кустик, солнца лучик

И эту тишь и благодать.

(Чути звуки мотору. Повіт руля падає непритомна.)

ВІН. Та навіщо ми цю діряву каністру тягнемо? Дивись, який слід мазутний тягнеться. Кожний за ним нас знайде.

ВОНА. Чим на землю дивитися, ти краще голову вгору підніми.

ВІН. Ой, яка пташка, опудало для офісу буде що треба. (стріляє з рогатки)

ЕКОЛОГ. Зупинись, людино!

(він випускає рогатку)

ВІН. Ой, це хто?

ВОНА. Не-з-на-ю, оглянься, хто ви?

ЛІСОВИК. Ми? Це ті, які накажуть вас!

МАВКА. Як ви посміли підняти руку на братів своїх менших? Хто вам дав на це право?

ВОДЯНИК. Каміння безсердечне.

ПОВІТРУЛЯ. Та на каміння їх перетворити!

ВОНИ(разом) Ой, пробачте нас. Ми більше не будемо.

ПОВІТРУЛЯ. Гаразд, ідіть і пам’ятайте, що ви обіцяли.

(Учасники виконують пісню)

Птицы, рыбы и звери

В души людям смотрят

Вы их жалейте, люди

Не убивайте зря!

Ведь небо без птиц -не небо,

А море без рыб – не море,

А земля без зверей

Не земля, не земля.

(Заходять він і вона. Вона з пилкою, він - з динамітом)

ВОНА. Дрова заготовимо.

ВІН. Рибку глушити будемо.

ВОНА. Ох і пікнік влаштуємо. Сірники взяв?

ВІН.Та запальничка є.

ЕКОЛОГ. Зупинись, людино!

ВІН. Ой, та тут господар усіх водоймищ.

ВОНА.Оце влипли.

ВІН.Що ж з нами тепер буде?

ВОДЯНИК. Що буде? А я зараз заберу вас на дно морське і будете там доти, поки не очиститесь від сміття в голові.

ВОНИ(разом) Це не ми.

ЛІСОВИК. То такі ж як ви.

ВОНИ(разом) Ми розкаємось. Ми будемо берегти природу.

ВОДЯНИК. Ну йдіть та іншим передайте, що планета Земля – це наш спільний дім.

(Пісня на мелодію „Оглянись, незнакомий прихожий”)

Оглянись, незнакомый прохожий

Что-то взгляд твой беспечный знаком.

По земле ты идёшь, как хозяин,

Но, что будет со всеми потом?

Ничто на земле не проходит бесследно,

И в недрах богатства, увы, не безмерны,

Так будь в делах мудрее

Душою чуть добрее

С природою нежнее

И мы простим тебя.

ВИХОВАТЕЛЬ.

Якою вона буде для нас, жителів, планета Земля? Це залежить від нас з вами. Настав час керуватись у всіх своїх вчинках правилами екологічного гуманізму. Основна його ідея –ми з вами лише частина природи, Космосу, законами і правилами якого ми повинні керуватись у повсякденному житті. Не володарювати над природою, а співпрацювати з нею, бути не царем природи, а її невід’ємною частинкою. Ми повинні турбуватися про природу, що в свою чергу впливає і на наше життя. Прогрес не повинен  вкорочувати життя природи і людини. Досить Чорнобиля, досить смітників та забрудненої води.

(Монтаж)

1.         Загубили ми душі і розвіяли думи.

            Зупинися, людино, хоч на мить і подумай.

Роки мчать, скаженіють - спішимо за прогресом,

            Тільки ставлять навіщо нам під ліжко АЕСи?

            Трощим ліс і дерева, що в гаях причаїлись,

            Та невже ж ми нічому за життя не навчились?

2.                  Бережімо, люди, землі, води,

Кожну квітку в лузі, деревце,

Вбивцею не стань краси – природи,

Пам’ятаймо, діти, й ми про це.

3.                  Зупинюсь у вечоровій тиші,

Вслухаюсь, як дихає земля,

З кожним днем для мене все рідніші

Ці гаї, і ріки, і поля.

4.                  Відчуваю дивну я спільноту

З білим садом, птицями в узвишші,

            Зіркою, що гасне на льоту.

І тому щораз мені миліші

Ці гаї, і ріки, і поля...

5.                  Я стою у вечоровій тиші,

Слухаю, як дихає земля.

Із трепетом великим підходьте до природи.

Вслухайтеся в гармонію, в її чарівні оди.

6.                  Все на землі, все треба берегти:

І птаха, і звіра, і оту травинку.

Не чванься тим, що цар природи ти,

Бо, врешті, ти – лише її частинка.

7.                  Так, частинка – невеличка і залежна,

Цю істину сприймай беззастережно.

Якщо береш, то треба віддавати,

Коли й надалі хочеш царювати.

8.                  Якщо ти віриш у майбутнє,

В його прийдешність, у життя,

Дзвони у дзвони, кричи людям,

Бо більш не буде вороття.

9.                  Віддай забуту свіжість травам,

Відмий від бруду всі хмарки,

Від реставруй нам синє небо

І дощ крізь сито проціди.

            10.       Хай оживе вода Дніпрова,

                        Правічні височать дуби

                        І хай полин, трава-чорнобиль,

                        Не стане іменем біди.

11.       Переорано землю, переорано небо,

Наче нам на цім світі вже нічого не треба.

Ні трави, ні повітря, ні річок, ані квітів,

Наче прагнемо разом на край світу злетіти.

12.              Хай шурхотить прозора хвиля

І золотиться чистий пляж,

І щоб не дихав так потужно

Наш океан у латках плям.

13.              Пам’ятай зеленого коника біля твоїх ніг,

Пам’ятай тихий вітер, що між травами пробіг,

Не забудь приголубить у лузі ромашку,

Посади деревце – це для тебе не важко,

Пожалій джерельце, не засмічуй криниці,

Це ж для тебе усе, це твій дім, це природа.

(Пісня на мелодію „Мы желаем счастья вам»)

В місті, де кружля сірчистий газ,

Де феноли часто душать нас,

Де хорошу воду

Ждемо вічність ми.

Щоб було нам легко в тяжкий час

Дуже треба кожному із нас

Берегти природу     

Всім і повсякчас.

ПРИСПІВ

Ми бажаєм вам завжди:

Чистого повітря і води,

І сонця промені

Хай завжди ідуть сюди.

Ми бажаєм щастя вам

І воно повинно прийти.

Тож рук ви докладіть

І природу збережіть.

ДОПОВІДЬ

                                              

                       Домашнє завдання – це стара проблема, яка

                           потребує нового вирішення.

        Не секрет, що сьогодні багато педагогів-практиків відчувають труднощі в питаннях, пов’язаних із домашнім завданням. Проблема домашнього завдання хвилює учнів, вчителів, батьків. Часто вона стає темою дискусій, батьківських зборів, педагогічних конференцій та нарад. У цьому немає нічого дивного. Не вик-

ликає сумнівів, що виконання домашніх завдань це – невідємна частина процесу нав

чання. Існують різні погляди на місце та  значення домашнього завдання в процесі навчання. Наведу деякі з них:

·        домашнє завдання – це продовження роботи, розпочатої на уроці;

·        це закріплення матеріалу, вивченого на уроці;

·        має випереджальний характер;

·        домашнє завдання слід виконувати з використанням додаткових джерел;

·        це один із різновидів організації позашкільної роботи учнів;

·        має розвивати творчі здібності учнів;

·        повинно бути  обов’язковим тощо.

Я вважаю, що домашнє завдання – це складова уроку, але воно має бути індивідуальним, творчим. Учитель мусить знати, яку мету він переслідує, даючи учням роботу додому. Домашнє завдання тісно пов’язане з роботою на уроці й сприяє розвитку самостійності учнів, творчого мислення. Воно має органічно витікати з уроку, продовжувати його, давати поштовх до вивчення наступної теми.

Обсяг його має бути мінімальним, щоб не відштовхнути учня. Треба планувати кожен пункт завдання, знати його призначення та необхідність.Домашнє завдання має розвивати особистість учня. Немає необхідності давати додому те,  що досягнуто на уроці. Якщо виникає така потреба, це означає, що вчитель не продумав урок до кінця.

        Для того щоб обґрунтувати необхідність домашнього завдання з педагогічного погляду, необхідно виявити зв'язок між різними видами діяльності. Людина розвивається в діяльності й за допомогою діяльності. Тому домашнє завдання має сприяти особистісному розвитку учня. В діяльності особистість проявляє й розвиває себе всебічно. Але не кожен вид діяльності впливає на розвиток дитини. Домашнє завдання іноді розраховано на вивчення параграфу підручника та на відповідь на запитання після нього. Якщо учень уважно істаранно працював на уроці, йому це не потрібно й нецікаво.

        Особливе значення має обсяг роботи вдома. Якщо обсяг великий, це перевантажує учня. Для нього існує кілька виходів з цієї ситуації:

·        не вчити зовсім;

·        вивчити поверхово, переглянути матеріал;

·        вивчити все, але скоротити час на відпочинок.

Погано продуманий і підготовлений урок вимагає від учителя перенесення частини матеріалу для самостійного вивчення учнями вдома. Але це завдання не витікає з уроку, воно може бути складним і незрозумілим для дітей, може призвести до перевантаження учнів та відбити інтерес до навчання.

Домашнє завдання має бути вмотивованим. Учень чітко має знати, для чого він виконує цю роботу. Щоб обґрунтувати необхідність домашнього завдання, треба:

·        визначити якості особистості, на розвиток яких спрямовано завдання;

·        довести, що це необхідно знати для подальшого вивчення теми чи для закріплення, для вивчення нової теми чи для виконання якоїсь іншої роботи;

·        пояснити, чому не можна виконати цього завдання на уроці, а необхідно опрацювати його вдома.

Проблему домашнього завдання можна і треба вирішувати лише з позиції системного підходу:

·        домашні завдання слід ретельно мотивувати;

·         мета домашнього завдання має відповідати меті та завданням уроку;

·        матеріал домашнього завдання має бути переважно диференційованим, з урахуванням особистих здібностей кожного учня;   

·        хід виконання домашнього завдання повинен коментувати й  обов’язково перевіряти вчитель.  

Більшість учителів вважає, що завдання додому необхідне. Воно може виконувати такі функції:

·        запам’ятовування й тренування;

·        застосування матеріалу в нестандартних ситуаціях;

·         контроль за вивченим матеріалом;

·        самоконтролю;

·        систематизації;

·        самостійного ознайомлення з новим матеріалом;

·        випереджального вивчення теми. 

Домашнє завдання цілком має витікати з уроку. Але ми знаємо, що на уроці учні працюють по-різному. Тому, в ідеалі, кожен має отримати індивідуальне завдання додому. Нажаль це неможливо.Тому вчитель повинен розбити домашнє завдання на рівні складники. Кожен учень обирає завдання по змозі. Обовязковим його елементом має бути творчість. Але треба пам’ятати, що завдання творчого характеру передбачають певний відрізок часу для виконання.

Ще одна обов’язкова вимога до домашнього завдання – слід перевіряти й оцінювати роботу учня. Учень має бути впевнений у тому, що його роботу вдома обов’язково перевірять.

У школах нового типу акценти в навчанні переміщуються з передавання рафінованих знань на створення психолого – педагогічних умов розвитку особистості кожної дитини, для забезпечення учня ефективними засобами особистої та інтелектуальної моралізації. Досягненню цієї мети сприяє крім роботи на уроці робота вдома. Щоб зробити її максимально ефективною, необхідно не тільки розробити алгоритм виконання, а й враховувати специфіку кожного предмета, норм домашнього завдання, спрямованість до досягнення певної мети.

Лише такий підхід зробить домашнє завдання вірним помічником вчителя, дасть дітям змогу засвоїти, зрозуміти і використати отриману інформацію.

Роблячи висновки, я хочу запропонувати деякі рекомендації щодо домашнього завдання:

·     ретельно обмірковувати зміст і мотивувати домашнє завдання, повязувати його з метою уроку;

·     дотримуватись існуючих норм домашнього завдання;

·     підвищувати ефективність уроку, це дасть змогу зменшити обсяг домашнього завдання;

·     використовувати диференційований підхід до змісту домашнього завдання.                               

Виховна година

                            Життя не вічне – вічні цінності людські

 Мета. Спонукати учнів до роздумів над життєвими проблемами; сприяти вихованню високих морально-етичних якостей; виробляти активну життєву позицію.

 Наочне оформлення. Збірка В.Симоненка «Берег чекань»; грамазапис пісні «Два кольори»; крилаті вирази, записані на дошці:

                                                            Живи не як хочеться, а як можеться

                                                                                                        (Народна мудрість)

Найпрекрасніші і найщасливіші люди ті, хто прожив своє життя, піклуючись про щастя інших

                                                                                                        (В.Сухомлинський)

Ні про що не турбуватися, ні за чим не турбуватися – значить не жити, а бути мертвим

                                                                                                        (Г.Сковорода)

                                Епіграф.

                         Пам’ятай! Життя є дар,

                         Великий дар.

                         І той, хто його не цінує,

                         Цього не заслуговує.

(Леонардо да Вінчі)

(Звучить запис пісні «Два кольори»).

 Вихователь. Людське життя… неповторне і звичне, радісне і смутне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин, переплетене червоними і чорними тонами, як у цій пісні «червоне – то любов, а чорне – то журба»…

       Людина – найвища цінність на Землі, творець усіх земних благ.

       (Учень читає вірш В.Симоненка «Ти знаєш, що ти – людина?»).

Ти знаєш, що ти – людина?

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя – єдина,

Очі твої – одні.

 Більше тебе не буде

 Завтра на цій Землі.

 Інші ходитимуть люди,

Інші кохатимуть люди

– Добрі, ласкаві і злі.

Сьогодні усе для тебе –

Озера, гаї, степи.

І жити спішити треба,

Кохати спішити треба –

 Гляди ж, не проспи!

 Бо ти на землі – людина,

І хочеш того чи ні –

Усмішка твоя – єдина,

Мука твоя – єдина,

Очі твої – одні.

 Вихователь. Що людина цінує понад усе? Чому? (Відповіді дітей).

 Учень. Довге чи коротке, але воно триває лише від народження до смерті, його не можна прожити двічі.

- Чи має життя мету і сенс?

- Хто керує людським життям?

- Чи можна зробити його кращим і щасливішим?

- Чи має людина право піти з життя або позбавити його іншу людину?

- Що таке життя?

Пропоную кожному висловити свою думку на поставлені питання. (Відповіді дітей).

Учень.

- Життя – це певний проміжок часу, заповнений різноманітними подіями, переживаннями, радощами, смутками, які тривають від народження до смерті.

Учень.

- Життя – насамперед, становлення людини, це період, коли людина розвивається у всіх відношеннях: фізичному, розумовому, моральному. Кожна людина прагне певної досконалості: підвищувати освітній рівень, реалізація і здійснення задумів.

Учень.

- Життя кожної людини неповторне, таємниче. Неповторним, яскравим буває життя видатних людей: композиторів, художників, письменників. Життя звичайних людей також різниться, кожен крок на життєвому шляху неповторний, тому неправильно вважати, що є дні, якими можна нехтувати.

Вихователь. Дехто гадає, що справжнє життя ще попереду, ак шкільні роки – це ніби прелюдія до нього. Думаючи про майбутнє, ми недооцінюємо день сьогоднішній. Послухайте поезію В.Симоненка «Минуле не вернуть»

 Учень.

Минуле не вернуть, не виправить минуле.

 Вчорашнє – ніби сон, що випурхнув з очей.

Як луки на весні ховаються під мулом,

Так вкривається воно пластами днів, ночей.

 Але воно живе – забуте й незабуте,

А час не зупиняється, а молодість біжить,

І миті жодної не можна повернуть,

 Щоб заново, по іншому прожить.

Учень. Людина може бути творцем і господарем власного життя. Це залежить від характеру, знань, вольових якостей, ідеалу, мети або сенсу життя.

   Як ви гадаєте, заради кого чи чого людина живе на землі? (Відповіді учнів).

 Жити треба заради інших, приносячи користь суспільству, тільки тоді це буде повноцінне життя.

    Легке життя – легкі шляхи нікуди не ведуть. Людина зобов’язана працювати, щоб залишити свій слід на землі та виправдати власне існування.

Учень. Як треба ставитися до життя? Як ви долаєте труднощі? (Відповіді учнів).

· Прагнути до життєвих істин;

· уміти перетворювати мінуси на плюси;

· уміти бачити в житті не тільки погане, а й добре;

· не надавати особливого значення «дрібницям» життя;

 · пам’ятати, що все у житті швидкоплинне – і добре, і погане, тому слід насолоджуватися першим і не засмучуватися другим;

· бути толерантним у стосунках з людьми;

· виробити активну життєву позицію;

· бути оптимістом у житті.

 Вихователь. Як оцінити життя людини? (Відповіді учнів).

· Роками, вічністю, миттю;

 · важливо не скільки прожила людина, а як прожила;

 · життя буває коротке, як іскра, як спалах і вічне;

· життя людини оцінюється ти, що вона зуміла чи встигла зробити, залишити по собі.

Учень. Про це сучасний поет Микола Луків сказав:

 Що вона зробила, що змогла,

Скільки сил у неї вистачило,

Щоб на світі більше щастя стало.

- У чому щастя людини?

- У чому ви вбачаєте щастя власного життя?

- Чи має право людина позбавити себе життя? (Відповіді учнів).

· Щастя людини у можливості робити щасливими інших людей. Людина не має права позбавити себе життя. Це великий гріх, прояв слабкості, легкодухості, розчарування;

 · лише ті починають цінувати життя, кому доводилося бути на краю смерті;

· життя кожної людини безцінне;

· життя – це безцінний дар, який людина одержує при народженні, цінуйте цей дар! Розпоряджатися ним вона буде сама;

· людина має право на життя, - за статтею 27 Конституції України, - ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави – захищати його.

Вихователь. Підведемо підсумок. То в чому полягає сенс життя людини? (Відповіді учнів). 

 Дякую вам за щирі розповіді. І нехай вам щастить у житті. хай буде дороговказом для вас Духовний заповіт матері Терези:

 Учень. Життя – це можливість,

 Скористайся нею.

Життя – це краса,

 Милуйся нею.

Життя – це мрія,

Здійсни її.

Життя – це виклик,

 Прийми його.

Життя – повинність

Твоя насущна,

Виконай її.

Життя – це гра,

Стань гравцем.

 Життя – це багатство,

 Не розтрать його.

 Життя – це кохання,

Насолоджуйся ним сповна.

Життя – це таємниця,

 Пізнай її.

Життя – це король лиха,

Побори все.

 Життя – це пісня,

Доспівай її до кінця.

Життя – це боротьба,

 Стань борцем.

Життя – це фортуна,

Шукай цю мить.

 Життя таке чудове,

 Не згуби його.

Це твоє життя,

 Борись за нього!

ДОПОВІДЬ

Глава 1. Феномен «конкурентоспроможної особистості» у сучасній психології та педагогіці Складні соціальні та економічні перетворення, що відбуваються в сучасному суспільстві, істотно впливають на процеси соціалізації і разом з тим наочно демонструють обмеженість традиційних, уніфікованих освітніх систем, що формують стандартний, переважно технократичний тип особистості. Модернізація вітчизняної освіти вимагає іншого, гуманістичного осмислення і практичного використання внутрішнього потенціалу людини, що опинилася в нових конкуруючих обставинах змінилася соціально-економічного середовища. Актуальність формування конкурентоспроможності особистості школяра полягає в тому, що розвивається ринок праці і «ринок особистостей» пред'являють до підростаючого покоління високі вимоги. У всіх сферах діяльності все більшого значення набувають такі якості, як соціальна відповідальність, адекватне сприйняття і мобільне реагування на нові фактори, самостійність та оперативність у прийнятті рішення, готовність до демократичного спілкування, соціально активної дії, включаючи захист своїх прав, здатність швидко адаптуватися до нових умовам і інші якості, що визначають конкурентоспроможність особистості. Конкурентоспроможність - соціально орієнтована система здібностей, властивостей і якостей особистості, що характеризує її потенційні можливості в досягненні успіху (у навчанні, професійній та внепрофессіональ-ної життєдіяльності), що визначає адекватне індивідуальне поводження в динамічно змінюються умовах, забезпечує внутрішню впевненість у собі, гармонію з собою і навколишнім світом. Для формування таких соціально орієнтованих якостей особистості необхідні нові, інноваційні по своїй суті умови, які в традиційно функціонуючої системі шкільної освіти створити не вдається. Результати соціологічних опитувань практично підтверджують необхідність проведення такого роду інновацій у школі і перш за все тих, які інтегрують її в соціокультурну сферу, оскільки саме тут учні зазнають найбільших труднощів. «Тільки 30% старшокласників усвідомлено обирають профессіонгальную діяльність, відповідну їх здібностям. Отже, 70% старшокласників мають низькі шанси успіху і самореалізації в житті »[17; 25] Проблема конкурентоспроможності особистості пов'язана з конкурентоспроможністю суспільства. На початку минулого століття В.М. Бехтерєв зазначав, що кожне суспільство не може уникнути ні конкуренції, ні суперництва і боротьби, але в цьому полягає запорука його майбутніх успіхів і вдосконалень. У сучасних умовах розвивається інформаційно-індустріальна середу в розвинених країнах представляє собою виклик для Казахстану «Освітнє середовище стає конкурентною у регіональному та міжнародному масштабах і, тому якість і репутація казахстанського освіти є важливими факторами при інтеграції в міжнародний освітній простір.» Програма 2020. [24 ] Сьогоднішнім школярам в недалекому майбутньому належить прийняти на себе весь тягар проблем, які необхідно вирішувати в постіндустріальному суспільстві вільних цивілізованих ринкових відносин. У цьому зв'язку одним із пріоритетних завдань сучасної шкільної освіти стає створення умов для формування конкурентоспроможної особистості, здатної самостійно, результативно і морально вирішувати суспільні і свої особисті (професійні і непрофесійні) проблеми.

Виховна година

Тема: «Країна в якій я живу»

Мета: виховувати почуття патріотизму, гордість за свою Батьківщину – Україну, зробити наголос на останніх подіях;

              формувати в учнів розуміння єдності й цілісності України; відчуття приналежності до України, усвідомлення себе українцем, почуття особистої відповідальності за долю держави та українського народу.

Наочне оформлення: державна символіка, чорна хустина, вирізані з білого паперу голуби.

Музичне оформлення: українська народна пісня «Плине кача по Тисині» у виконанні Пікардійської Терції; фонограма пісні «Україночка», музика Г. Татарченка, слова А. Демиденка; Мирослав Скорик «Мелодія»; Ярослав Джусь «У смузі світла», композиція на бандурі.

Технічні засоби: проектор, мультимедійна дошка.

Хід уроку

o        Звучить гімн

На дошці написаний епіграф

Свою Україну любіть,

Любіть її в час лютий

В останню тяжку мить

За неї Господа моліть!

Т. Г. Шевченко

Учитель: Наш український древній рід

Благословенний Богом на життя довічне.

Його коріння з давніх літ

Дає нам силу титанічну. – Слайд 2

Дорогі діти, та гості! Рада  вас вітати. І настрій у нас усіх сьогодні чудовий. Озирніться довкола. А чи помітили ви, йдучи до школи, як яскраво світить сонце і яке сьогодні небо?

Учні відповідають на запитання вчителя

Вірш-загадка «Який це край?»

Ми родились у долині,у білесенькій хатині,

Коло вишень і калини.

За хатиною садокі зелений моріжок,

Там багато є квіток.

Під горбом ставочок сяє,різна рибонька гуляє,

Качка з дітьми пропливає.

Як же зветься рідний край,де за ставом степ і гай

Пишно квітнуть, наче рай?(Україна)

Учень

Наша славна Україна,
Наше щастя і наш рай,
Чи на світі є країна
Ще миліша за наш край?

І в щасливі й злі години
Ми для неї живемо.
На Вкраїні й для Вкраїни
Будем жити й помремо.

Учитель: Найголовніше для всіх людей є те, щоб світило яскраво сонце і було мирне небо. Важко уявити, що десь над нашою рідною землею клекочуть гармати, повітря здригається від вибухів, а відчай панує в очах людей…

Бліц-турнір

·                     Як називається країна, в якій ми живемо?

·                     Хто ми? Як зветься народ України?

·                     Назвіть столицю нашої держави.

·                     Коли святкують день незалежності? Скільки років нашій країні?

·                     Україна – європейська держава, назвіть її сусідів.(слайд 3)

·                      

o        Що означає слово «козак»? (Вершник, вільна людина.)

o        Герб України (Тризуб)

o        Найвідоміша козацька страва. (Куліш.)

o        Дерево, з якого добувають дьоготь. (Береза)

o        Кому не дозволялося заходити на територію Запорозької Січі? (Жінкам.)

o        Обрядовий хліб, який печуть на Великдень. (Пасха)

o        Свято дівочої долі. (Катерини)

o        Найвища гора України. (Говерла)

o        Найвідоміший футболіст України сучасності. (Андрій Шевченко)

o        Грошова одиниця України. (Гривня)

o        Приміщення, в якому жили козаки. (Курінь)

Колір прапора України. (Блакитно – жовтий)

1.                  Розписані великодні яйця. (Писанки)

Отже тема  нашого уроку «країна в якій  я живу» слайд 4

Виступи учнів

Учениця

Символи Української держави

Кожна держава світу, які б народи не жили на її території, має свій герб, прапор та гімн.

Герб – це  знак роду, міста, держави. У давні часи герби вибивали на рицарських щитах. По них легше було впізнавати воїна, закутого з голови до ніг у металеві лати. Зараз герби зображують на прапорах, грошах, печатках. Герби бувають різні: на них зображують рослини, звірів, птахів. Цей знак свідчить про те, чим славна держава, що символізує її міцність.

Український народ має Герб – тризуб. Це дуже старовинний знак, він прикрашав жезли скіфських царів. За часів київської Русі тризуб став знаком влади київських князів. Багато століть тому запровадив його в Київській Русі київський князь Володимир Мономах. Княжий тризуб зображує старовинну зброю: лук, меч та інші військові прилади. Нею наші прадіди мужньо билися з численними ворогами, виборювали волю для свого народу. Уважне око легко розпізнає це слово в українському тризубі. Магічне число «ТРИ» символізує повітря-землю-воду, батька-мати-дитя, силу-мудрість-любов.

Учениця

Український Прапор. Синь рідного неба та золото неозорих ланів переніс наш народ на свій прапор. Кольори ще мають інше значення – «мир» і «багатство», бо народ наш є мирний та працьовитий. Працею здобував він славу рідній землі. Коли злі вороги порушували його спокій, він ставав воїном. А синьо-жовтий прапор кликав до бою, до перемоги.

Учень

Гімн – це найголовніша пісня країни. Для Гімну України написані слова, що виражають думки і прагнення нашого народу. Їх автор – український поет Павло Чубинський, До тексту підібрана ніжна і одночасно горда, непокірна мелодія Михайла Вербицького. Всі найбільші свята українського народу проходять з урочистим виконанням нашого Гімну.

Коли вносять  Державний Прапор або виконується Державний Гімн, треба вставати. Цим  ми виявляємо особливу пошану до наших національних святинь.

Виходить дівчинка в українському вбранні. На плечах чорна хустина. Звучить мелодія Мирослава Скорика

Учениця:

Я – Україна, я – Україна,

Лиш перед Богом я на колінах,

Кличу вас люди зліва і справа

В святу Державу, мою Державу!

Єднайтесь, сестри, єднайтесь, браття,

Пора звільнитись нам від прокляття!

Учень : Слухайте, слухайте, слухайте люди!

Хтось зворушив там тривогу –

То Україна, кров’ю обмита,

То Україна, слізьми полита,

Йде на всесвітню дорогу!

Учитель: Гірким і тернистим був шлях України у боротьбі за волю та незалежність. Україна знана і визнана. Українці виразно відрізняються від слов’янських і неслов’янських народів. Передусім – мовою. Українська мова – одна з найпрекрасніших й найбагатших мов поміж мовами інших слов’янських, та й не тільки слов’янських народів. Її називають солов’їною. (слайд 6)

Учениця : Спитай себе, дитино, хто ти є,

І в серці обізветься рідна мова;

І в голосі яснім ім’я твоє

Просяє, наче зірка світанкова.

З родинного гнізда, немов пташа,

Ти полетиш, де світу далечизна,

Та в рідній мові буде вся душа

І вся твоя дорога, вся Вітчизна.

У просторах, яким немає меж,

Не згубишся, як на вітрах полова.

Моря перелетиш і не впадеш,

Допоки буде в серці рідна мова.

Слайд  9-11

Учитель: Українці мають усі підстави пишатись, що їхня Батьківщина не раз переживала дні слави, мужньо переносила найважчі випробування. Не одне покоління кращих синів та дочок беззавітно клали своє життя до ніг рідної неньки – України. (Слайд 10)

Дівчата в українському вбранні виконують піснЮ  «Виростала я на Україні» слайд 11

Виростала я на Україні,
Виростала, де грона калини
Щовесни під вікном розквітали,
Білим цвітом мене забавляли.
Тут волошки в волосся вплітала,
Тут матусю сльозами прохала,
Щоб сорочку мені вишивала,
Тут я вперше в житті покохала!

Приспів:
Це моя земля! Це моя країна!
Тут моя сім'я! Тут моя родина!
Це ліси, поля, гори й полонини,
Рідна ти моя Україна! | (2)

В нас колосяться жито, пшениця,
І тече тут джерельна водиця,
В нас найкращі у світі дівчата,
Люди щирі, душею багаті.
Приїжджайте до нас в Україну,
Тут завжди зустрічають гостинно,
 

Слайд 13- 20

Слайд 14

ЛЕГЕНДА  ПРО  УКРАЇНУ – Учениця

o        Діти а чи ви знаєте,які події  відбувається на сході України? Відповіді учнів . Пропоную вам переглянути віео про події на сході України.

Ученийя: А сотню вже зустріли небеса..

Летіли легко, хоч Майдан ридав…

І з кров´ю перемішана сльоза….

А батько сина ще не відпускав..

Й заплакав Бог, побачивши загін:

Спереду – сотник, молодий, вродливий

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній сивий-сивий…

І рани їхні вже не їм болять…

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла…

o        Звучить українська народна пісня у виконанні Пікардійської Терції «Плине кача по Тисині», на мультимедійній дошці з’являються світлини героїв Майдану

o        Хвилина мовчання

Учитель: Убиті в столиці герої мають стати прикладом для кожного свідомого українця, що маємо робити все від нас залежне, щоби ті смерті не були марними. Країна після трагедії стала іншою і потребує реальних змін в усіх сферах життя. Небесна сотня –новітні герої України. Вони полягли за нас із вами, юні, чорноброві хлоп’ята, яким судилося вже стати чорнобривцями, як сказав поет. Їхній приклад має зупинити й тих, хто нині розпалює вже нове, інше протистояння. Слайд 22

Учень

Кордони не спинять польоту могутнього слова
Хто серцем могутній ні куля ні шабля не вб’є
За нас Батьківщина і рідна нескорена мова
Не треба чужого але й не відпустим своє.

Учитель: Україна – це краплина сонця на карті світу. Вона осяяна багатовіковими традиціями, піснями, історією. Наша земля наділена неоціненними скарбами та багатствами родючих земель та повноводних рік.

У кожного з нас є рідна хата. Подумайте, скільки потрібно праці, щоб утримувати в домі порядок і лад, щоб було в ньому чисто і затишно, щоб жилось заможно.

Україна – наш спільний дім. Тож маємо дбати усі, щоб були в ній добробут і лад, мир і злагода, вічна краса. Усі ми повинні усвідомити: своє, рідне – не тільки хата й подвір’я, а й вулиця, село чи місто, де ти живеш, ліс і річка, степ і море , і вся розмаїта наша країна.

Учень
Серце моє- це Україна
Душу свою вітдаю я тобі
Прославляти тебе я буду знову і знов
Нехай заздрять мені вороги
Ти теперна коліна не станеш
Бо ти маєш найкращих синів
Зацвіте незабаром калина
Бо найкращий той цвіт на землі
Буду Бога просити про найкращі ще дні
Бо найкраща країна ти є на землі

Учень

Наша Україно! Ми — твоя надія,
Ми — твоє майбутнє й заповітні мрії.
Будемо зростати, будемо мужніти,
На твоїх просторах жити і трудитись.
Щоб завжди цвіла ти вільна і єдина,
Синьоока ненько — рідна Україно!

Учитель: Послухайте ось таку притчу.

Якось, у коробці лежали тюбики з фарбами. Одного разу біла фарба сказала чорній, що в тюбику лежала найближче до неї:

- Сестро, що за біда трапилася з тобою? Чому ти така брудна?

- Я не брудна, такий мій колір, - відповіла чорна фарба.

- Тоді ти неправильна фарба, і колір у тебе неправильний. Подивись на мене, ось яким повинен бути справжній колір, і взагалі, всі кольори походять від білого, тому нема нічого більш витонченого, як білий колір, на котрий повинні прагнути бути схожими усі інші фарби.

Це зауваження не сподобалось чорній фарбі і вона незадоволено відповіла:

- Ні, це ти неправильна, а мій колір найправильніший. І взагалі, якби не було чорного кольору, то нічого видатного не змогли б намалювати. Спробуй без мене щось намалювати, білий аркуш так і залишиться білим.

Почувши це, засперечалися інші фарби і навперебій почали доводити, що тільки їх колір правильний і потрібний. Що тільки вони будуть обрані художником для створення шедевру. Довго та запекло вони сперечались, так, що деякі навіть почали вибризкуватись з тюбиків через розбурхану неприязнь.

Та раптом кришка коробки відкрилась і на тюбики впало яскраве світло. Художник вийняв фарби і видавив їх на палітру. Потім, змішавши їх одна з одною, наніс на полотно, де й відбулося їх примирення. Художнику не було ніякого діла до їх протиріч, він бачив єднання у різноманітності. Для нього були важливі всі кольори. Так був створений великий шедевр, де фарби не протистояли, а взаємодоповнювали одна одну.

Так і в нашій країні, кожне місто, кожна область – це лише окремий тюбик з фарбою, а разом ми – квітуча, барвиста Україна.

Учень:   

Вони свiдомо йшли на смерть.
Вони боролись за Вкраïну!
I, проявивши чоловiчу твердь,
Не дали владi утворить руïну.

Вони загинули за нас.
За це уклiн шлемо ïм низький!
Без фальшi, i брехнi всiлякоï й прикрас
Ми кажемо, героï, вам "СПАСИБI" людське.

Та обіцяєм: ми не пiдведем!
I ми ще будем в Украïнi жили!
Всi труднощi разом переживем,
Бо разом ми Вкраïни дiти!

Будем смiятись ворогам на заздрiсть!
Будем щасливими Росiï всiй на злiсть.
Ми застосуємо усю здобуту мудрiсть
I не дамо чужинцям бачить наших слiз!

Учитель: Символічним є те, що на Майдані, виборюючи свою свободу й нове життя для України, стояли поруч пліч-о-пліч представники різних регіонів України: Івано-Франківська і Харкова, Львова і Кіровограда, Чернівців і Полтави, Рівного, Одеси і Севастополя.

А коли після анексії Криму та подій на сході України сотні сімей, зіткнувшись із труднощами, змушені були покинути свої домівки у пошуках безпеки, їх охоче прийняли родини з Прикарпаття, Волині, Київщини, Черкащини та інших територій України.

Учень

Як ти любиш Україну,
Мій маленький друже?
— Нашу рідну Україну
Люблю дуже, дуже!

— З Україною нікого
В світі не боюся.
І щоранку я до Бога
За неї молюся.

Щоб була щаслива, дуже,
Щоб була багата.
Я люблю її так дуже,
Як маму і тата.

Це ще раз доводить, що Україна – єдина держава, і кримські татари разом з українцями і всіма іншими національностями, які проживають на території України – єдиний народ.

Учениця

Мій Любий солдате, пишу я до тебе
З подякой від щирого серця,
Що маю сьогодні я мирнеє небо,
Й надію, що лихо минеться.
Ти зараз на Сході — мене захищаєш,
Щоб мирним у мене був сон,
І те, що молюсь я за тебе — не знаєш,
На це не потрібно ікон.
Я просто у небо звертаюсь до Бога,
Щоб він тебе крізь боронив,
Безпечною всюди була щоб дорога
І стало на все тобі сил.
Щоб ти повернувся вцілілим, благаю,
Молюся за тебе щодня,
І хоч особисто тебе я не знаю,
Мені відтепер ти — рідня!

Практичне завдання  «Голуб миру».

 Вчитель  Зараз кожен учень отримав гарного голуба, який символізує мир на нашій планеті, в центрі якого ви  напишете  побажання. Пропоную вам написати слова підтримки вашим одноліткам, сім’ї яких змушені були покинути свої домівки у пошуках безпеки. А голуб миру буде її охороняти .

 (Діти на птахах пишуть слова вдячності любові до України, побажання та кріплять навколо обрисів України свої голубки)

Звучить мелодія на бандурі у виконанні Ярослава Джуся. Учні записують свої побажання, слова підтримки на голубах з паперу та прикріплюють їх на дошці

Учень: «Клятва»

Ми, народ, що вийшов із неволі,

Клянемось в благословенну мить –

Всі свої тисячолітні болі

В славу України перелить.

Ми, народ, що вийшов із неволі,

Клянемось в благословенну мить –

Стати рівним у народів колі,

На свободі й для свободи жить!

Учитель: Україна потребує нашої виваженості, єдності, мудрості. Ми пишаємося нашою молоддю. Вона активна, здатна відстоювати своє майбутнє. Ми повинні поважати себе, свою державу, тоді інші країни поважатимуть нас.

Учень

Будем жить! На зло гіркій недолі,

Будемо мову рідну берегти,

Будемо сіять на своєму полі!

Любити, красивішати, рости

Учням пропонується закінчити речення

«Я пишаюся тим, що я українець, так як …»

Підсумки.

 Вчитель: Давайте помріємо…Мрія завжди красива. Мрія — стосила. Бо помножена на тисячі мрій. А отже, невмируща. А отже, всепереможна.

Сидіти і мріяти про краще можна, але у такому разі воно не настане. Можна любити Україну і втікати за кордон. Але чого варта така любов?

Не дивлячись на те, що відбувається зараз в Україні, я сподіваюсь, що майбутнє нашої держави буде створене кращими людьми, а ці люди це ви, які є патріотами нашої держави.

учениця

Я - українка!
Горджуся й радію,
Що рідною мовою
Я володію,
Шевченковим словом
Умію писати
Слова мелодійні
І вірші складати.
Я - українка!
Живу в Україні,
На вільній, єдиній
Моїй Батьківщині,
Де все мені в радість:
Ліси і садки.
Озера й річки,
І глибокі ставки,
Лани неосяжні,
І гори, й долини,
Цвіт білосніжний
У лузі калини.
В душі моїй солодко
Грає сопілка,
Бо я з України,
Бо я - українка!

учениця

Тому я вірю.

Я вірю, країно, ти станеш на ноги,
Махнуть золотистим крилом рушники,
І щастя затмить всі печалі й тривоги
На вічні роки і прийдешні віки!

Я бачу квітучу, щасливу країну,

Де кожна людина працює, творить,

Де можна навчатись, кохати, радіти,

Де кожна хвилина — то святості мить.

На цьому наш урок закінчено бажаю всім єдності та миру. 

Виховна година  на тему :

Вчи і поважай правила дорожнього руху

МЕТА:

• ознайомити учнів з правилами дорожнього руху та історією їх виникнення;
• запобігати порушенням правил дорожнього руху учнями;
• утверджувати у поведінці дітей позитивних якостей особистості;
• спонукати учнів до роздумів над проблемою порушення правил дорожнього руху та наслідків, до яких це порушення призводить;
• сприяти охороні життя та здоров’я дітей.

З кожним роком зростає інтенсивність автомобільного руху на дорогах країни. А це, в свою чергу, підвищує відповідальність усіх учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, пасажирів. Тому великого значення набувають знання правил дорожнього руху та їх дотримання.

Щоб машини вправно їздили по дорозі, люди придумали Правила дорожнього руху. В січні 1683 року Петро І видав наказ про введення правил дорожнього руху, та справжні правила почали діяти лише через 125 років. Ці правила вказували, де можна було їздити, де можна зупинятися кінним екіпажем. Був введений правосторонній рух. Ці правила з часом змінювалися, доповнювалися. В 1891 році в нашій країні з’явився перший автомобіль. Він мав право їхати зі швидкістю 26 км/год. З приходом на дороги автомобілів Правила дорожнього руху ще більше змінювалися. Для перевезення людей з’явилися трамваї, автобуси, тролейбуси.

Ідуть вулицями люди. Йдуть на роботу, до магазинів, на прогулянку. Діти поспішають до школи. Їздять дорогами автомашини. І щоб не виникали аварії, не трапилася біда – всі мають знати про регулювання дорожнього руху. Рух на дорогах і вулицях регулюється за допомогою: дорожньої розмітки, світлофорів, регулювальників, дорожніх знаків.

Дорожня розмітка – це лінії та написи, що наносяться на проїзну частину білою або жовтою фарбами. Дорогу необхідно переходити в переході “зебра”. Спочатку треба подивитися ліворуч, а якщо машин нема – дійти до середини дороги і подивитися праворуч. Пересвідчившись у тому, що дорога вільна, можна закінчувати перехід. Це в тому випадку, коли відсутні світлофор або регулювальник. Ні в якому разі не перебігайте проїзну частину, це дуже небезпечно! Не виходьте на проїзну частину з-за транспорту, що стоїть. Водій, який об’їжджає автомобіль, вчасно може вас не побачити та раптово загальмувати. Якщо на вулиці є підземний пішохідний перехід, переходячи вулицю, обов’язково користуйтеся ним. Не грайтеся на проїжджій частині вулиці або поблизу неї. Ваші пустощі можуть стати причиною дорожньо-транспортної пригоди. Велосипедисту до 14 років виїжджати на дорогу, де рухається транспорт, суворо заборонено.

У місцях, де рух регулюється світлофорами, пішоходи повинні користуватися його сигналами. Переходьте дорогу тільки на зелене світло. Перш ніж зійти з тротуару на проїжджу частину, переконайтеся, що транспорт зупинився. Червоний сигнал світлофора забороняє переходити дорогу. На жовтий сигнал світлофора  переходити дорогу заборонено, але, якщо він з’явився, коли ви вже почали перехід, чекайте зеленого сигналу на середині дороги, в жодному разі не намагайтеся бігти назад або вперед. Якщо ж ви вже перейшли середину дороги, спокійно закінчуйте перехід.

Та не завжди на перехрестях висить світлофор. Що ж робити, коли його немає? Замінити його може регулювальник. Це сурова і турботлива людина – співробітник державної автоінспекції. В руках у нього смугаста паличка. Змахне нею вгору, поведе вбік, опустить... Він регулює рух, вказує, кому стояти, а кому – їхати. Він веде важливу розмову одразу з усіма водіями машин та з усіма пішоходами.

Якщо ви подивитесь на карту України, то побачите, що вона покреслена лініями залізниць. Вони, немов гігантські вулиці, по різні боки яких розташовані міста і села, станції і полустанки.

Спробуй уявити себе на місці машиніста, який побачив на рейках підлітка. Машиніст не в змозі, як шофер, крутити кермо вліво чи вправо. Непросто і зупинити потяг. Останнім часом незрівнянно зросла швидкість руху потягів. Вона сягає 100 км/год. Навіть після гальмування до повної зупинки потяг продовжує рухатися не менше кілометра.

Не всі знають, що при сучасних швидкостях потягів утворюється повітряна хвиля, яка може затягти під колеса людину, що стоїть на краю платформи. Те ж саме може трапитися і в зоні між двома зустрічними потягами – потужні потоки повітря можуть також збити з ніг і смертельно травмувати. Тому, перебуваючи біля залізниці, слід дотримуватися таких правил:

• Для переходу колій треба користуватися пішохідними мостами або спеціальними настилами (переїздами). Перш ніж переходити колію по настилу, переконайтеся, чи немає поблизу потяга. Забороняється їздити на підніжках вагонів, у тамбурах і на перехідних майданчиках, відчиняти вхідні двері вагона під час руху, ходити по коліях, по шпалах біля рейок, а також їздити велосипедом чи мотоциклом на пероні, між коліями або в місцях дозволеного переходу. Заходьте у вагон і виходьте з нього не під час руху потяга, а після повної зупинки. Заходити у вагон треба лише з боку посадочної платформи. Проїзд у пасажирських потягах дітей віком до 10 років без супроводу дорослих не допускається.
• Коли помітили, що хтось порушив правила особистої безпеки, не залишайтеся сторонніми спостерігачами. Бережіть себе та інших від нещасних випадків.

Метро – швидкісний та зручний вид транспорту, яким охоче користуються мешканці великих міст. Метро – складний і налагоджений механізм, і якщо порушувати правила користування, можна легко опинитися в екстремальній ситуації. Найвищий ризик завдати собі та іншим шкоди – на ескалаторі. Якщо ви не тримаєтеся за поручень, то під час раптової зупинки ескалатора (а на багатьох станціях майже щогодини пасажири щось гублять або розсипають), інерція руху кине вас уперед. Валіза чи інший вантаж, який ви не притримували або поставили на поручень, полетить вниз, збиваючи з ніг інших пасажирів. А в того, хто біг ескалатором, швидкість падіння під час раптової зупинки буде вдвічі-втричі більша. Неважко також здогадатися, що людина, яка сидить на східцях, має всі шанси не тільки зачепитися полами одягу, а й “полетіти” сторч головою.

Нерідко через безвідповідальність дорослих під час руху ескалатора страждають діти. Залишена без догляду дитина підкладає пальці під поручень і калічить руки; її гумове взуття може затягти сходами або фартухом балюстради; якщо під час сходження з ескалатора дитину не тримати  за руку, вона може втратити рівновагу, впасти та потрапити пальцями під гребінку. У всіх цих випадках черговий повинен терміново зупинити ескалатор. Але якщо допомога за якихось причин запізнилася, натиснути кнопку аварійного гальма має хтось із пасажирів.

Екстремальні ситуації на платформі виникають не так часто, але й тут можна уникнути зайвого ризику. Не слід підходити до краю платформи, адже хтось на бігу може вас випадково штовхнути чи ви самі можете посковзнутися. Потяг, що під’їжджає на станцію, може зачепити вас дзеркалом. Навіть під час посадки є ризик опинитися на колії – натовп пасажирів може виштовхнути вас у простір між вагонами.

Щоб уникнути більшості нещасних випадків у метрополітені, слід пам’ятати та дотримуватись кількох рекомендацій:

• Очікуючи потяг, стояти у місці найменшого скупчення людей (найчастіше – це середина платформи, але не завжди), по можливості далі від краю платформи. Підходити до дверей вагона тільки після повної зупинки потяга та виходу пасажирів з вагонів. Якщо у вагоні багато людей, краще пропустити 1-2 потяги. Виходити та заходити у вагон у числі останніх. Якщо ви щось упустили на колію, не намагайтеся самостійно дістати свої речі – у чергового по станції для цього є спеціальне пристосування. Якщо при аварії або технічній неполадці на лінії потяг зупинився у тунелі, не панікуйте і виконуйте всі розпорядження робітників метрополітену. Не бійтеся на вимогу робітників метро вийти із вагона у тунель і рухатися по рейках – нікуди не звертайте і тримайтеся правої сторони. Пам’ятайте, що зліва розміщується контактна рейка, що знаходиться під високою напругою.
• Темної доби уникайте безлюдних зупинок. Очікуючи транспорт, стояти на добре освітленому місці, поруч з іншими людьми. Не спати, перебуваючи у транспортному засобі, який рухається: небезпечно не тільки проспати потрібну вам зупинку, скільки отримати травму під час маневру чи різкої зупинки. Не притулятися до дверей, не стояти на сходинках та у проході.

Слід не забувати також і про кримінальну небезпеку. Якщо на підлозі стоять ваші валізи чи сумки, тримати їх у полі зору, а краще на колінах. Пам’ятати, що у громадському транспорті часто діють кишенькові злодії, а їх улюблені місця – поблизу проходів та дверей. Намагайтеся не сідати у пусті автобуси, тролейбуси, трамваї, а якщо ви єдиний пасажир і їдете пізньої години, сідайте ближче до водія і не біля вікна, а ближче до проходу, тоді до вас буде важче підсісти.

Хтось казав, що ніщо так не зближує людей, як громадський транспорт. Поважайте один одного, будьте взаємно ввічливі, тоді поїздка, нехай інколи досить тривала, не буде для вас і для інших обтяжливою.

Профілактика шкідливих звичок. Запобігання шкідливим звичкам Обов'язковою умовою здорового способу життя є відмова від шкідливих звичок (куріння, споживання алкогольних напоїв, нар­котичних засобів). Несприятливі наслідки впливу куріння на здоров'я пов'язані насамперед з хімічним складом тютюнового диму, що вдихається, і його високою температурою. З димом в організм надходять нікотин, синильна кислота, оксид вуглецю (II), аміак, миш'як, радіоактив­ний полоній - 219 І свинець - 210 Особиста гігієна - це основа здорового способу життя, умова ефективної первинної та вторинної профілактики різних захворю­вань, Особиста гігієна розробляє принципи збереження і зміцнен­ня здоров'я шляхом дотримання гігієнічних вимог у повсякденному особистому житті й діяльності, інсектициди, які мають канцеро­генні властивості, смолисті та багато Інших шкідливих речовин, що утворюються під час сухої перегонки тютюну і паперу при темпера­турі 250-300 °С. При спалюванні, наприклад, однієї цигарки в організм надходить від 3 до 8 мг нікотину. Одноразова смертельна доза ніко­тину для людини становить 60-80 мг. Приблизно така ж кількість нікотину надходить після куріння 20-25 цигарок. Припускають, що у людини, яка щодоби викурює пачку цигарок, протягом 20 років у дихальних шляхах осідає близько 6 кг шкідливих для здоров'я речовин. Дослідження, проведені у багатьох країнах світу, свідчать про несприятливі наслідки куріння для здоров'я. У СІЛА, наприклад, при обстеженні 200 тис. чоловік установлено, що при курінні 0,5 пачки цигарок за день смертність на 100 тис. чоловік становить 95,2, при курінні 1-2 пачок - 229, більше двох пачок - 264,2, у тих, хто не курить - 12,8. За даними ВООЗ, куріння - пряма або опосе­редкована причина 20 % усіх випадків смерті. Куріння - є одним з провідних факторів ризику ішемічної хвороби серця, злоякісних новоутворень легень. Доведено пряму залежність між ризиком смерті від раку легенів І кількістю викурених цигарок. Середня тривалість життя для тих, хто курить, на 5-7 років менша, ніж тих, хто не курить. Куріння посилює гіпоксію тканин, підвищує вміст у крові карбоксигемоглобіну, негативно впливає на функції шлунка, ендокринних залоз, кровоносні судини, зуби, по­рожнину рота, погіршує пам'ять та увагу, знижує розумову праце­здатність. Велику небезпеку (особливо для дітей, вагітних жінок) становить вимушене пасивне куріння під час перебування у при­міщенні, що забруднене тютюновим димом. Незважаючи на несприятливі наслідки куріння, кількість курців дуже велика - близько 35-40 % населення земної кулі (60 % чо­ловіків і 10-15 % жінок). За даними 1988 р., у республіках колиш­нього СРСР курили близько 70 млн. чоловік. Серед чоловіків ку­рять 67-69 %, серед жінок - 2-5 %. Однією з найбільш актуальних соціальних проблем є проблема алкоголізму. Джек Лондон охарактеризував цю шкідливу звичку як "породження варварства, що мертвою хваткою тримає людство з ча­сів сивої і дикої давнини". Ще в давні часи стали усвідомлювати небезпеку зловживання алкогольними напоями. Розуміння цієї небез­пеки сприяло створенню ряду обмежень і законодавчих актів, які пе­редбачали суворі (навіть до смертної кари) покарання. Однак, як пока­зав досвід різних країн, заборонні заходи виявились не досить ефектив­ними. Можливо, що провідне значення в боротьбі з побутовим пияцтвом повинно належати роз'яснювально-виховній роботі, покращенню жит­лово-побутових та інших соціальних умов життя населення. Алкоголізм негативно впливає на організм на всіх етапах його розвитку, починаючи з внутрішньоутробного. Під впливом алкого­лю можуть проходити передчасні пологи, збільшується перинаталь-на смертність, кількість випадків уроджених вад і порушень розвит­ку дітей, алкогольного синдрому плода, енцефалопатії. Описано кілька тисяч випадків черепномозкових уроджених вад і дефектів розвитку внутрішніх органів, для яких характерними є мікроофтальмія, низький лоб, косоокість, уроджені вади серця, аномалії кінцівок. Алкоголь негативно впливає на всі органи і системи організ­му: ушкоджує центральну нервову систему (ЦНС), печінку, травний канал, нирки, серце і судини, посилює гіпоксію, інактивує фермен­ти, спотворює дію лікарських засобів, порушує обмінні процеси. Алкоголь як сильна наркотична отрута особливо згубно діє на ЦНС. При вживанні алкоголю його вміст у головному мозку на 75 % більший, ніж у крові, у спинномозковій рідині, печінці — на 50%. Наркоманія - це важке захворювання, яке викликане постій­ним вживанням наркотиків І супроводжується значною залежністю від препарату. Наркотики знайомі людям уже декілька тисяч років, їх вжива­ли люди різних культур І з різною метою: під час релігійних об­рядів, для відновлення сил, зміни свідомості, зняття болю і неприє­мних відчуттів. Близько 2700 років до н. е. у Китаї вже використовували ко­ноплі (у вигляді настою як чай): імператор Шен Нунг наказав своїм підданим вживали їх як ліки від подагри і розсіяності. Люди кам'я­ного віку знали про опіум, гашиш І кокаїн та використовували ці наркотики для зміни свідомості (в ході релігійних обрядів) і при підготовці до бою. На стінах похоронних комплексів індіанців Цен­тральної і Південної Америки є зображення людей, які жують лис­тки коки (один із засобів вживання кокаїну), що датуються середи­ною III тисячоліття до нашої ери. Вживання кокаїну як стимулятора одержало достатньо помітне поширення лише в першому десятилітті XX століття, коли він з'я­вився на ринках США та Європи. Різкому підйому вживання цього наркотика сприяла також друга світова війна. Проте кокаїн - це не єдиний наркотик, що має багату історію. Під час археологічних розкопок у Європі в поселеннях людей кам'я­ного віку серед харчових відходів знайдено насіння опійного маку (слово "ориз" у перекладі з давньогрецької мови означає "сік"). У різних народів він має різну назву. Наприклад, в Японії опійний мак символічно називали "квіткою самурая", він вважався ще й мірилом соціального статусу людини. У 30-х роках XX століття випадково знайшли ще один наркотик природного походження. Лізергінову кислоту виділили із цвіле­вого грибка, що уражає злакові культури й за певних умов зберіган­ня може накопичувати алкалоїд, який має наркотичні властивості. Зловживання наркотиками часто супроводжується різноманіт­ними відхиленнями в психічній сфері: схильністю до афективних коливань, розмитістю морально-етичних критеріїв, втратою моти­вації до досягнення мети і до повноцінного життя. Основна мета наркомана - досягнути ейфорії. Хвороба розвивається за стадіями. Швидкість, з якою людина стає наркоманом, залежить від біологічних особливостей організ­му, способу введення, частоти вживання та виду наркотика (на­приклад, героїн викликає залежність після 2-3 внутрішньовенних введень). На першій стадії наркоманії хворому ще вдається прихо­вувати факт зловживання наркотиками. Основним симптомом є індивідуальна психічна залежність, яка проявляється бажанням регулярно отримувати наркотик. При цьому відмічається зниження апетиту, яке через 2-3 години після введення змінюється на потребу у висококалорійній їжі (солодкій, жирній). З'являються закрепи. Починає наростати толерантність, що зумовлює потребу в підвищенні дози. Метою життя стає вживання наркотика. На його придбання потрібні гроші, з'являється кримінальна форма поведінки (вкрасти, пограбувати тощо). У кінці першої стадії доза наркотика зростає у 2-3 рази, порівняно з початковою, вживання стає щоденним. Друга стадія наркоманії характеризується розвитком фізичної залежності, проявляється зростанням толерантності й вираженим абстинентним синдромом при неможливості регулярного одержан­ня наркотика. Змінюється клінічна картина наркотичного сп'янін­ня. Виникає потреба вводити наркотик двічі на день, при його відсутності починається "ломка", яка характеризується психічни­ми, вегетативно-соматичними і неврологічними розладами. Маса тіла хворого зменшується, м'язи атрофуються, шкіра стає зморшку­ватою, сухою, лущиться. Третя стадія характеризується втратою інтелекту, деградацією особи, змінами у внутрішніх органах, постійною потребою в нарко­тику, збільшенням його дози.

---