Блог вчителя трудового навчання Михайлицького Юрія Петровича: Розробки уроків

Урок трудового навчання (6 клас)

Тема. Способи оздоблення виробів. Оздоблення виробів технікою декупаж. Матеріали для оздоблення.

Мета уроку.

Навчальна: розширити й систематизувати знання про способи художнього оздоблення виробів, технікою декупаж, прийомами кінцевого опорядження виробів; формувати ціннісні ставлення до праці, культури, мистецтва; дотримання правил безпечної праці й організації робочого місця.

Розвивальна: розвивати творчу уяву, спостережливість, творчі здібності та художній смак, увагу.

Виховна: сприяти вихованню культури праці, інтересу до професій художньо-естетичного напрямку ( реставратор, мебляр, столяр ).

Ключові поняття: оздоблення, опорядження, гуашеві, акварельні і акрилові фарби, колір, орнамент, декупажні серветки.

Обладнання: зразки виробів, оздоблених різними техніками; вироби, виготовлені на попередніх заняттях та оздоблені випалюванням; наждачна шкурка, гуашеві, акварельні та акрилові фарби, прозорий панельний або акриловий лак, пензлі, посудина з водою, декупажні серветки, губка, рушник, обігрівач.

Об’єкти практичної діяльності учнів: оздоблення та опорядження виробу проектної діяльності учнів ( кухонна дощечка ).

Міжпредметні зв’язки: образотворче мистецтво, природознавство, географія.

Тип заняття: урок засвоєння нових знань, умінь та навичок.

Очікувані навчальні результати

1. Уміння характеризувати види опорядження виробів.

2. Уміння виконувати оздоблення виробів.

3. Уміння дотримуватися правил безпечної роботи під час оздоблення.

План уроку

I. Організаційний етап

II. Мотивація навчальної діяльності учнів. Актуалізація опорних знань учнів.

III. Оголошення, подавання теми та очікуваних навчальних результатів.

IV. Вивчення нового навчального матеріалу.

1. Художнє оформлення виробів гуашевими ,акварельними та акриловими фарбами.

2. Способи оздоблення виробів фарбами.

3. Оздоблення виробів декупажним методом.

4. Прийоми нанесення лаків на поверхню виробів.

5. Організація робочого місця та дотримання правил безпечної праці при опорядженні виробів.

V. Практична робота.

Оздоблення та опорядження виробів технікою декупаж.

V. Підбиття підсумків, оцінювання результатів роботи.

VI. Рефлексія.

VII. Домашнє завдання.

VIII. Прибирання робочого місця.

Хід заняття

I. Організаційний момент.

Перевірка присутніх, наявність в учнів необхідного приладдя для уроку.

Призначення чергових

Психологічна розминка

Крім перелічених мною інструментів та матеріалів на сьогоднішньому уроці нам будуть потрібні:

голова – ми будемо думати,

очі – ми будемо дивитися,

вуха – слухатимемо,

губи – будемо говорити, посміхатися, відповідати,

руки – будемо творити.

А навіщо нам серце? ( відповіді дітей ). Так, щоб відчути ним щось нове і неповторне – красу, допитливість і творчість. Мудрий письменник Антуан Сент-Екзюпері говорив: «Слухати треба серцем, без нього найголовнішого не побачиш, і не відчуєш, і не зрозумієш…»

Тож, сьогодні на уроці мені б дуже хотілося побачити саме таку роботу, в яку ви вкладете не тільки свої вміння, а, й, як говориться і душу.

II. Актуалізація знань та мотивація навчальної діяльності учнів.

Фронтальна бесіда

1. Як запобігають загниванню виробів із деревинних матеріалів?

2. Із якою метою вироби із деревини покривають лакофарбовими матеріалами?

3. Який технологічний процес називається оздобленням?

4. Які підготовчі технологічні операції виконують при оздобленні виробів із деревини?

5. Які інструменти використовують для підготовки поверхні виробів з деревини для оздоблення?

6. Чим оздоблення відрізняється від опорядження?

Узагальнюючи відповіді учнів, учитель повідомляє, що для того, щоб надати виробам гарного зовнішнього вигляду, і з метою захисту поверхонь від руйнування під впливом зовнішнього середовища, їх треба покривати фарбами або лаками. Потім учитель демонструє вироби, виготовлені учнями на попередніх уроках, у яких для оздоблення використано фарби, лаки, а також такі, які оздоблені випалюванням, різьбленням, точінням. Оздоблювати вироби можна також технікою декупаж.

III. Повідомлення теми, мети і завдання уроку

Як ви мабуть уже зрозуміли, ми продовжуємо роботу по вивченню теми

оздоблення виробів. Тема нашого уроку: Способи оздоблення виробів. Оздоб-

лення виробів технікою декупаж. Матеріали для оздоблення.

IV. Вивчення нового матеріалу

Розповідь учителя

З давніх давен людина намагалася прикрасити своє життя, свій дім. Таким чином, виникає новий вид мистецтва, який народився через прагнення людини прикрасити свій побут. Назва йому – декоративно – прикладне мистецтво. Разом з прагненням до краси розвиваються різновиди декоративного мистецтва. В кожній українській оселі можна побачити розписаний посуд, вишиті рушники.

З якими видами декоративного мистецтва ви знайомі?

(Відповіді учнів. Бісероплетіння, випалювання, ковальство, писанкарство

Технологія оздоблення виробів технікою декупаж.

Є багато способів обробки поверхонь дерев’яних виробів: лакування, фарбуван-

ня, полірування, випалювання, розпис, різьблення.

Декупаж – французьке слово, яке перекладається як «візитка». По суті, це виготовлення колажу або паперова аплікація. Така техніка оздоблення предметів побуту була винайдена китайськими селянами ще в 12 столітті, коли вони вперше зробили тонкий барвистий папір, яким і стали прикрашати різні речі.

Багато виробів можна оздобити технікою декупаж. Для цього необхідно мати необхідні інструменти та матеріали:тришарові декупажні серветки, водоемульсійну фарбу дрібнозернистий наждачний папір ,клей ПВА, пензлик, губка, одноразовий пластиковий посуд, рушник, вода.

Перед початком роботи поверхню заготовки необхідно очистити від пилу та бруду та знежирити (при потребі). Підготовлену поверхню вирівнюємо та зачищаємо наждачним папером. Після цього, поверхню грунтуємо водоемульсійною фарбою, використовуючи м’яку губку (емульсію наносити тонким шаром). Пофарбовану поверхню повністю висушуємо та шліфуємо наждачним папером. Після цього, поверхню грунтуємо другий раз, висушуємо та шліфуємо. Якщо поверхня гладенька, то можна приступати до складання композиції. На серветці підбираємо необхідні малюнки та вирізаємо їх ножицями. Заготовлені частинки серветки необхідно розділити на три шари, і взяти тільки той, на якому є малюнок. Підібрані частинки серветки з малюнками розкладаємо на підготовлену поверхню виробу та змочуємо водою за допомогою пензлика, щоб запобігти зсовуванню серветки.

Розмістивши всі заготовлені частинки серветки на поверхні виробу, тобто склавши композицію, змащуємо їх розчином клею ПВА з водою (1:2). Після цього виріб необхідно просушити та злегка прошліфувати. Якщо при цьому було пошкоджено малюнок, його домальовують акриловими фарбами. Після висихання фарби, поверхню виробу лакуємо акриловим лаком та просушуємо до повного висихання. Пошліфувавши поверхню дрібнозернистою шкуркою, наносимо другий шар лаку повторюючи всі операції. Лак наносимо не менше трьох шарів.

Оздоблення технікою декупаж можна використовувати на різноманітних поверхнях: деревина, фанера, ДВП, ДСП, скло, кераміка, пластик, метал, шкіра та ін.

V. Формування умінь та навичок учнів

Практична робота. Оздоблення виробу технікою декупаж.

1. Інструктаж до виконання практичної роботи.

Необхідно ще раз зупинитися на питаннях зачищення поверхонь та фарбування, з урахуванням особливостей форми деталей виробу. Треба продемострувати учням прийоми шліфування, фарбування та наклеювання частин серветки на заготовку.

2. Учитель забезпечує учнів необхідними матеріалами та інструментами.

3. Правила безпечної праці, організація робочого місця та санітарно-гігієнічні вимоги під час виконання завдань практичної роботи.

Учитель пропонує учням ознайомитися з правилами безпеки праці наведеними на картках.

4. Самостійне виконання завдань практичної роботи за інструкційними картками.

Виконання практичної роботи

Учні виконують шліфування, грунтування та просушування поверхні виробу, наклеювання та лакування. Особливу увагу необхідно звернути на дотримання учнями правил безпечної праці. Під час виконання завдання учитель контролює роботу учнів з метою виявлення прогалин у їх знаннях та вміннях;

5.Поточний інструктаж ( індивідуальний або груповий).

6.Самоконтроль та взаємоконтроль учнів .

VI.Підсумки уроку.

Учні уважно оглядають роботи своїх товаришів, оцінюють їх, вибирають найкраще виконану роботу, роблять аналіз помилок допущених при роботі. Учитель робить підсумок виконаної роботи, вказує на типові помилки

На завершення заняття треба підвести його підсумки, звернувши увагу на засвоєння учнями основних понять, оцінити діяльність учнів на уроці.

VII. Рефлексія.

1. Що нового дізналися на уроці.

2. Чого навчилися. Яку роботу виконали.

3. Які завдання були визначені учням на урок.

4. Порівняння реальних результатів із завданнями, які були визначені на урок.

5. Чому отримали саме такий результат.

6. Що потрібно зробити для того, щоб мати кращі результати роботи.

7. Де можна використати набуті знання та вміння.

VIII. Домашнє завдання.

Опрацювати текст підручника. Розробити композицію оздоблення раніше виготовлених виробів із використанням прикладних або геометричних орнаментів чи народних мотивів.

IX. Прибирання робочого місця.

Тема: Процес стругання деревини. Інструмент для стругання. Утворення стружки. Підготовка рубанка до роботи. Прийоми стругання. Перевірка якості стругання.

Мета заняття:

1) Навчальна – сформувати в учнів знання про стругання деревини та основний ручний інструмент який при цьому використовується.

2) Виховна – виховувати в учнів культуру праці та бережливе ставлення до технічного обладнання; удосконалювати трудове виховання школярів;

3) Профорієнтаційна – формувати в учнів стійкі професійні інтереси та продовжити ознайомлення учнів із професією столяра;

4) Розвиваюча – розвивати у школярів спеціальні здібності і технічне мислення, вміння аналізувати.

Дидактичні засоби: Плакати: " Інструмент для ручного стругання деревини”, "Основні характеристики стругів”.

Обладнання, інструменти та матеріали: ручний інструмент для стругання деревини.

Хід і зміст заняття.

I. Організаційний момент (2-3 хв.).

1) Введення учнів в майстерню після дзвоника в спецодязі;

2) Перевірка присутності учнів за журналом;

3) Перевірка підготовленості учнів до заняття (зошит, підручник, креслярські прилади);

4) Призначення чергових за графіком;

5) Організація робочих місць.

II. Повторення раніше вивченого матеріалу (10 хв.).

Контрольні запитання:

v За допомогою чого здійснюють контроль якості пиляння ?

v Які ви знаєте види пилок?

v Що називається пластю?

v Що називається кромкою?

III. Вивчення нового матеріалу (15 хв.).

1) Повідомлення нової теми (усно).

1) Техніко-технологічні відомості з розкриттям їх суті:

Стругання деревини.

Поверхня необробленої деревини в більшості випадків буває шорсткою, а переріз по довжині не зовсім однаковим. Струганням надають деталям правильної форми і розмірів, які зазначені на кресленні. Стругають деревину ручним і механізованим інструментом.

Для ручного стругання деревини застосовують різні струги (рис. 24). У більшості випадків вони складаються з колодки, стального залізка з гострим лезом і клинка. В деяких конструкціях передбачаються упори, ручки, ріжки та ін.

Нижня частина колодки називається підошвою, ділянка спереду залізка — носком, позаду залізка — п'яткою. Колодка повинна бути плоскою для стругання плоских поверхонь або мати зворотний профіль оброблюваної поверхні при струганні криволінійних і профільних поверхонь. Для встановлення залізка і виходу стружки в колодці продовбане гніздо (льоток), що звужується до виходу з підошви до ширини 5...9 мм (проліт). Чим проліт вужчий, тим чистішою виходить поверхня стругання. Якщо підошва стирається і проліт розширюється, то в передню частину її вставляють на клею п'ятикутну вставку з твердої породи деревини (самшиту, груші, граба). Цим вирівнюють передню частину прольоту і роблять його вужчим.

Задня частина прольоту утворюється внаслідок перетину задньої частини льотка з підошвою. Кут, утворений між ними, називають кутом присадки залізка, він завжди дорівнює куту різання. Залізко повинно щільно прилягати до площини льотка, щоб у процесі стругання не виникало вібрації. Кріпиться залізко за допомогою клинка, який впирається в бокові заплечики на бокових стінках льотка. Залізка виготовляють з високоякісної інструментальної вуглецевої термічно обробленої сталі, леза гартують.

Для кращої роботи рубанком і зручності переміщення його по матеріалу в передній частині є ріжок, ав задній — упор. Напівфуганки і фуганки мають спеціальну ручку.

Окремі струги (рубанок подвійний, фуганок, напівфуганок) мають подвійне залізко (рис. 24, д). В основному залізку є спеціальний проріз, крізь який проходить гвинт З, що кріпить стружколамач 4, так званий горбатик. Кромку горбатика встановлюють на відстані 0,5...1,0 мм вище від різальної кромки основного залізка. Чим менша ця відстань, тим тонша стружка і чистіша оброблювана поверхня.

Плоскі поверхні стругають шерхебелем_; рубанками, шліф-тиком, напівфуганками та фуганками, їх характеристика наведена в таблиці 7.

Стругають деревину і металевими рубанками (рис. 24, ж). У металевий корпус рубанка вставляють залізко 5 і закріплюють гвинтом З за допомогою притискача 4. Ріжок 2 і ручка 6 — дерев'яні.

Цинубель (рис. 24, е) призначений для утворення шорсткості (нанесення борозен), що значно збільшує поверхню склеювання при облицьовуванні. На передній частині залізка нанесені дрібні борозни, які при заточуванні задньої грані переходять у дрібні зуби. Кут присадки залізка в цинубелі досягає 80°, тому він по суті не ріже, а зіскоблює деревину.

Профільне стругання виконують такими інструментами (рис. 25): фальцгобелем (обробка фальців і чвертей); зензубелем (вибирання чвертей); галтеллю (вибирання жолобків); шпунтубелем (простругування пазів або гребенів); горбачем (обробка вгнутих і випуклих поверхонь); кальовкою (простругування профілів) та ін.

IV. Закріплення нового матеріалу (5 хв.).

1) Питання для закріплення нового матеріалу:

Форма закріплення нового матеріалу - фронтальна

v Що таке стругання?

v Які ви знаєте інструменти для ручного стругання деревини?

v Яка будова рубанка?

v Який основний елемент в ньому?

V. Самостійна робота учнів і інструктаж вчителя (34-35 хв.).

А. Самостійна робота учнів.

1.Зміст роботи учнів:

Учні починають виконувати практичну роботу.

2.Форма організації праці групова.

Б. Інструктаж вчителя.

1) Форма проведення – фронтальна;

2) Зміст цільових обходів робочих місць учнів;

1-й обхід: перевірка правильності організації робочого місця ;

2-й обхід: перевірка правильності виконання трудових прийомів, рухів і якості виробів;

3-й обхід: перевірка правильності проведення самоконтролю;

4-й обхід: перевірка правильності дотримання технічних умов;

Постійна перевірка виконання учнями правил безпеки праці, виробничої санітарії;

3) Прийняття і оцінка робіт.

VI. Заключний інструктаж (5 хв.).

1) Підведення підсумків практичної роботи;

2) Аналіз найхарактерніших помилок і недоліків в роботі учнів;

VII. Прибирання робочих місць і приміщення майстерні черговими (10 хв.).

Кожний учень починає прибирати своє робоче місце за 10 хвилин до закінчення заняття. В цей же час починають прибирання майстерні чергові.

Визначення завдань для виконання проекту. Створення банку ідей

Трудове навчання 7 клас _

Тема: визначення завдань для виконання проекту. Створення банку ідей

Мета: ; засвоєння знань про сутність творчості, зміст та технологію створення банку ідей, формування вмінь здійснювати пошук необхідної інформації з використанням різних джерел інформації; розвивати пам’ять, логічне мислення; виховувати допитливість, наполегливість, працелюбність.
Тип уроку: комбінований.

Структура уроку:
    I.   Організаційна частина
   II.   Актуалізація опорних знань та умінь учнів
   III.   Мотивація навчальної діяльності учнів
   IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку
   V.   Вивчення нового матеріалу: .
   VI. Практична робота
VII. Підсумок уроку

Хід уроку

І. Організаційна частина:

перевірка наявності учнів;
перевірка готовності учнів до уроку;

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів:
Фронтальне опитування учнів.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності
Ми з вами живемо в інформаційному суспільстві. Для виготовлення будь-якого проекту: виготовлення виробу, надання послуг тощо, необхідна певна інформація. Уміле опрацювання інформації дає змогу проектувальнику більш чітко та ясно визначити проблему, швидко віднайти власні способи для розв’язання поставлених завдань і, відповідно, більш ґрунтовно розробляти банк ідей та пропозицій.
IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку
Учитель записує на дошці тему уроку, повідомляє навчальну мету та визначає такі завдання уроку:
• визначити основні джерела інформації;
• навчитися здійснювати пошук інформації за допомогою різних джерел.

V. Вивчення нового матеріалу

І. Коли перед дизайнером (конструктором) постає завдання з вивчення досліджуваної проблеми, йому необхідно визначити джерела, до яких він буде звертатись у першу чергу.
Отже, розглянемо інформацію як провідний ресурс проекту, відповідні джерела інформації та засоби і прийоми її пошуку.
Термін «інформація» в середині ХХ століття ввів К. Шеннон відносно до теорії передачі кодів, яка отримала назву «Теорія інформації». У наш час зміст цього терміна отримав більш глибоке природничо-філософське значення. Така трансформація — у сприйнятті людиною — поняття «інформація» стала наслідком необхідності переосмислення технологій трансляції та ретрансляції, сприйняття і перетворення того, що має загальну назву — інформація.
Інформацію (від лат. informatio — повідомляти) визначають як будь-яке повідомлення про будь-що, теоретичні відомості, значення певних показників, що є об’єктами збереження, обробки та передачі, які використовуються в процесі аналізу певних (економічних, технологічних, політичних тощо) рішень.
Усе інформаційне середовище поділяється на три типи джерел інформації:
• документ;
• людина;
• предметно-речове середовище.
Людина є ключовою ланкою в системі інформаційних джерел.
Може розкрити велику за обсягом та цікаву інформацію зі сфери знань та власного досвіду використання цих знань на практиці.
Під предметно-речовим середовищем розуміють оточення, що поруч із вами. Предмети та речі інколи можуть розповісти не менше ніж людина.
Під час роботи над проектом важливо знати, де шукати потрібну інформацію. У зв’язку з цим розрізняють такі найбільш поширені шляхи пошуку інформації:
• вивчення бібліотечного каталогу;
• за допомогою пошукових систем в Інтернеті;
• у довідковому апараті лінгвістичних енциклопедій. У них після
статті на визначені теми дається список літератури;
• комунікативний — можливість отримати необхідну консультацію вчителя, фахівця тієї галузі, яка є близькою до теми проекту.
Сьогодні в нашій країні система науково-технічної інформації включає в себе бібліотеки, Український інститут науково-технічної та економічної інформації, Книжкову палату України, Інститут реєстрації інформації НАН України, служби науково-технічної інформації міністерств і відомств, а також деяких наукових установ.
Найбільш доступними для дослідників є, звичайно, бібліотечні каталоги. Систематичний каталог як інформаційно-пошукова система дає можливість швидко зорієнтуватися, чи є в бібліотеці книги з тієї галузі науки, яка цікавить дослідника. Пошук потрібних джерел інформації може здійснюватися за допомогою звичайних
бібліотечних карток, що є у відповідному каталозі бібліотеки, або за допомогою комп’ютера.
Коли дослідник опрацьовує достатньо велику кількість книг із метою пошуку потрібної інформації для проекту, необхідно дотримуватися наступних практичних рекомендацій роботи з книгою:
1. Уважно вивчити титульну сторінку, де вказані основні відомості про книгу: назва, автор, місце та рік видання, найменування видавництва. Це важливо, оскільки після повідомлення консультанту бібліотечного каталогу хоча б однієї з наведених характеристик книги вам допоможуть швидко її віднайти. Це пояснюється тим, що бібліотеки систематизують джерела ін формації за декількома ознаками (за назвою, автором, роком видання тощо).
2. Ретельно ознайомитись із заголовками цієї книги, намагаючись зрозуміти, з яких розділів вона складається, в якій послідовності викладається матеріал; окремо звертати увагу, чи є в наявності матеріал, який представлений графічними зображеннями, схемами, зведеними таблицями — такі відомості, як правило, узагальнюють великий за обсягом матеріал, що викладений у книзі.
3. Уважно прочитати анотацію, передмову чи вступ книги або висновки, що дасть змогу скласти загальне уявлення про зміст, зрозуміти основне призначення книги.
4. Ознайомитися безпосередньо з основним текстом книги, для цього необхідно прочитати декілька сторінок, абзаци, уривки з тих розділів, що за назвою найбільше підходять до теми вашого проекту чи проблеми. Це дасть змогу зрозуміти стиль написання автора, особливості викладу матеріалу, настільки матеріал книги є доступним чи складним тощо.
Також під час роботи з книгою варто звернути увагу на такі важливі моменти.
Процес вивчення навчальної, наукової та іншої літератури потребує уважного та докладного обмірковування та обов’язкового конспектування. Конспект — це ефективний вид запису не лише навчальної, а й наукової інформації. Розрізняють такі конспекти, як: планові, вільні, текстуальні і тематичні.
Плановий конспект — конспект книги за її змістом: заголовками, розділами, параграфами. Такий конспект повністю відображає структуру книги.
Вільний конспект — конспект, що об’єднує у своєму змісті переказ прочитаного із цитатами з окремих розділів чи параграфів книги.
Текстуальний конспект — конспект, що складається із цитат, які відображають основний зміст книги, ідеї та положення певного параграфа чи книги.
Тематичний конспект — конспект, в якому цитати з різних джерел або переказ авторських думок групуються за рубриками, що розкривають зміст тем, із яких складається книга.

ІІ. Сьогодні спеціальні дослідження показують, що творче відкриття можливе тоді, коли дослідницький пошук підготовлений системою знань і йому передує напружена розумова діяльність винахідника. Після цього мозок за певний проміжок часу синтезує проведену роботу у вигляді творчої ідеї. Спрощено це виглядає так, ніби в комп’ютер уводять певний обсяг інформації, а через деякий час, коли він обробить її за спеціальною програмою, видає розв’язок задачі.

Людина за власним бажанням може розвинути в собі вміння, здібності, риси характеру, спрямовані на вироблення творчих, оригінальних ідей, що дасть змогу створювати чи відкривати щось нове, практично в будь-якій галузі людської діяльності, а не лише у сфері виробництва. Серед таких умінь творчого характеру, що можуть бути сформовані, вважають уміння створювати банк ідей та пропозицій.

Одним із завдань створення такого банку є впорядкування інформації з метою її аналізу, що прискорює процес вироблення творчих ідей і, відповідно, створення нового об’єкта чи його вдосконалення.

Створення банку ідей. У попередніх параграфах ми розглядали, як накопичувати та систематизувати потрібну інформацію для проекту. Тепер необхідно навчитися працювати з цією інформацією — відбирати ідеї, аналізувати, ставити чи уточнювати на основі зібраної інформації завдання проекту тощо.

Пошук інформації, яка стосується певної проблеми або галузі виробництва, супроводжується її накопиченням. Досить часто великий обсяг інформації не лише «загромаджує» комп’ютер, але й залишається не використаним у дослідницькій роботі. Тому дизайнери намагаються впорядкувати та систематизувати знайдену інформацію, щоб більш якісно скористатися зібраним матеріалом, який було накопичено під час дослідження й вивчення проблеми.

Кожну знайдену ідею необхідно проаналізувати, виділивши позитивні та негативні сторони. Якщо мова йде про виготовлення певного виробу, необхідно з’ясувати, як даний об’єкт буде розв’язувати поставлені завдання (проблему), чи буде зручним у користуванні, задовольняти встановленим технологічним вимогам тощо. Інакше кажучи, працюючи над створенням конкретного об’єкта, дизайнер переглядає всі можливі шляхи розв’язку проблеми, що проявляється у вигляді набору образів майбутнього виробу — банку ідей та пропозицій. Проте, мова тут іде не лише про можливі форми майбутнього виробу чи, наприклад, проектування інтер’єру у вигляді замальовок чи ескізів, а й добір інших конструкційних матеріалів, комбінації різноманітних ідей, зміни в кольорі, варіанти компоновки складових частин виробу, товарного вигляду тощо. До такого банку конструктор повертається протягом усього періоду роботи над проектом, доповнюючи його і переглядаючи ті чи інші пропозиції для використання в роботі. Наприклад, працюючи над інтер’єром кімнати, коли визначено кількість та конструкцію меблів, коли образ і вигляд меблів став завершеним, дизайнер переходить до виконання рисунків і креслень у масштабі, проробляє можливі варіанти розташування окремих частин меблів — виконує компоновку. Варіанти компоновок входять до банку ідей, як власне й сам ескіз, доповнюючи образ, замальовки, креслення меблів тощо.

Отже, підсумовуючи, відзначимо, що головним правилом створення банку ідей є: скопійовані або виконані власноруч рисунки, замальовки, ідеї у вигляді записів — увесь обсяг накопиченої інформації, який може стати в нагоді під час виконання наступних етапів проектування виробу, і який необхідно зберігати та класифікувати.

З чого починають створення банку ідей? Як правило, дизайнери використовують так звану клаузуру.

Клаузура — це великий аркуш паперу, на якому презентовані різноманітні варіанти майбутнього виробу в загальному вигляді, з прорисовкою окремих частин чи деталей. Аркуш із клаузурою повинен мати завершену композицію стосовно виробу чи проекту в цілому. Під час такої роботи можна застосовувати будь-які зображувальні засоби — від власноруч виконаних малюнків та ескізів до кольорових і скопійованих зображень.

Під час створення клаузури проявляється творча фантазія дизайнера, уміння застосовувати зібрану інформацію про досліджувану проблему чи об’єкт проектування. Тому аркуш клаузури може містити зображення, які відображають асоціативні, фантастичні, природні аналогії, якими користується дизайнер, чи скопійовані рисунки, фотографії з інших джерел. Дизайнер може коротко відобразити суть ідеї з відповідними написами, запитаннями, декількома варіантами розв’язків проблеми тощо.

Отже, банк ідей та пропозицій має складатися з комплексу інформації, яка стосується об’єкта проектування і відповідає за змістом та кількістю певному етапу проектування виробу. Проте для загального випадку, з метою класифікації зібраної інформації, структуру банку ідей можна представити у вигляді схеми (Рис. 3).

VI. Практична робота

Складання ескізу виробу

Завдання 1. Поміркуйте над образом майбутнього проекту. Використовуючи клаузуру, покажіть можливий образ вашого виробу з докладною прорисовкою всіх конструктивних елементів та основних ідей проекту.

Завдання 2. Складіть ескіз майбутнього виробу.

6.1. Вступний інструктаж

6.2. поточний інструктаж

• слідкувати за дотримуванням вимог, що ставляться перед учнями;

• допомагати учням у разі потреби;

• звертати увагу учнів на типові помилки та хиби під час виконання практичної роботи;

• відзначати правильність навчальних дій учнів.

6.3. Заключний інструктаж

Зробити підсумок практичної роботи, мотивувати його.

VII. Підсумок уроку

7.1. Рефлексія (усвідомлення набутих знань, виконаної роботи) 1. Що нового ви дізналися на уроці?

2. Чи можна скористатись отриманими знаннями у повсякденному житті? Де і за яких умов це може бути?

7.2. Заключна частина:

• виставлення оцінок за роботу на уроці;• домашнє завдання:

Тема: . Художнє оздоблення виробів із деревини.

Мета: Навчальна: поглиблення знань учнів про види художнього оздоблення виробів із деревини.

Виховна: виховувати культуру праці , любов до праці, вміння бережливого ставлення до майна.

Розвиваюча: розвивати вміння застосовувати набуті теоретичні знання на практиці,розвиток просторового мислення та естетичних смаків в учнів.

Об’єкт праці: поличка навісна ( вішалка для одягу).

Дидактичні засоби:

- Плакат „ Види оздоблення мозаїкою”

- Плакат " Елементи геометричного різьблення”

- Й.М. Гушулей. Основи деревообробки. Пробний навч. пос для учнів 8-9 класів. К.: "Освіта” , 1996р.

Інструменти, обладнання: лобзик ( ручний і електричний ), наждачний папір, токарний і свердлильний верстат, олівець, лінійка, кутник, копіювальний папір, нож-косяк.

.Тип уроку: комбінований.

Хід і зміст заняття:

1. Організаційний момент.

1. Введення учнів у майстерню після дзвінка.

2. Перевірка присутніх учнів за журналом.

3. Перевірка готовності учнів до заняття (наявність зошитів, підручників, креслярського приладів).

4. Призначення чергових за графіком.

5. Організація робочих місць.

2. Повторення раніше вивченого матеріалу.

На минулому уроці ми з вами розглянули тему, яка називалась " Складання технологічної карти виробу ”. А зараз ми перевіримо те, як ви засвоїли матеріал поререднього заняття.( Форма проведення – фронтальне опитування).

1. В чому суть технологічної карти на виготовлення виробу?

2. Яка її роль в процесі виготовлення?

3. Які є види технологічних карт?

4. Яка послідовність складання технологічної карти?

3. Оголошення теми, мети уроку, мотивація навчальної діяльності.

На сьогоднішньому уроці ми з вами будемо поглиблювати знання з теми, яка називається "Художнє оздоблення виробів”. Набути знання і вміння ще знадобляться вам в подальшій трудовій діяльності.

Отже, переходимо до вивчення нового матеріалу.

4. Вивчення нового матеріалу.

За способом виконання узорів, малюнків є багато видів різьблення по дереву.

Для прикрашання виробів частіше застосовують плоско-рельєфне різьблення, яке поділяється на геометричне та контурне.

Геометричне різьблення виконується у вмгляді дво-, три- і чотиригранних виїмок, яуі утворюють на поверхні візерунок з геометричних фігур – трикутників, квадратів, кіл.( По плакату).

Найпростішими елементами геометричного різьблення є двогранні виїмки прямолінійної або криволінійної форми, різної ширини і глибини. При повторенні прямих виїмок, розміщених вертикально або під кутом, утворюється узор, який називають драбинкою.

Найбільшого поширення в геометричному різьбленні набули тригранні виїмки( трикутники ), різноманітні за формою, розмірами і технікою виконання. Трикутники з поглибленням в основі можеть бути рівносторонніми або витягнути у вигляді променів. Комбінації із цих трикутників утворюють різноманітні візерунки: вітейка, змійка, різного вигляду виду сяяння.

Різальним інструментом для різьблення по дереву є долота й стамески. Але найбільш загальновживаними інструментами є ножі-косяки різної форми, розмірів та кута заточки.

Контурне різьблення – різновидність плоско-рельєфного, при якому рисунок утворюється сполученням різноманітних ліній: прямих, ламаних, звивистих. У зв’язку з тим, що в цьому випадку світлотіні проявляються слабо і на чистій деревині рисунок погано видно, часто поверхню спочатку підфарбовують у темний колір, опоряджують і лише потім наносять на неї візерунок.

Рисунок попередньо переносять з оригіналу на кальку, а потім уже гострим твердим олівцем вереводять на виріб. Одержаний контур знову обводять грифулум або продряпують шилом.

По розмітці прорізують косяком і напівкруглими стамесками. В контурному різьбленні лінії ввесь час згинаються в різних напрямках. Тому інструмент і руки різьбяра постійно змінюють своє положення. Якщо тримати інструмент двома руками, то можна працювати більш впевнено; це застерігає від поранень під час зриву стамески.

Контурне різьблення в більшості випадків використовують для виконання декоративних мотивів, наприклад із стилізованих природних елементів.

5. Закріплення нового матеріалу.

А зараз ми перевіримо те, як ви засвоїли новий матеріал.( Форма проведення – фронтальне опитування).

1. Які є два види плоско-рельєфного різьблення?

2. Чим відрізняється геометричне різьблення від контурного?

3. Який інструмент викорисковують для різьби по дереву?

6. Вступний інструктаж.

Вступне слово вчителя. Видача учням заготовок, інсрументу. Початок роботи згідно технологічної карти.

7. Самостійна робота учнів та поточний

інструктаж вчителя.

Учні самостійно виконують роботу.

Зміст обходів вчителя:

1-й обхід: контроль за дотриманням правильності виконання трудових прийомів;

2-й обхід: : допомога учням у випадку помилки чи ускадненні;

Постійний контроль за дисципліною під час роботи та дотриманням правил техніки безпеки.

8. Заключний інструктаж.

1.підведення підсумків практичної роботи

2.аналіз найхарактерніших помилок і недоліків в роботі учнів;

3.загальна характеристика заняття.

9. Підведення підсумків уроку.

Домашнє завдання §-34.

10. Прибирання робочих місць і приміщення майстерні черговими.

Тема: Інструменти та пристосування для вишивання.

Мета: Ознайомити з інструментами та пристосуванням для вишивання. Навчати вибирати матеріали для вишивання, закріплювати робочу нитку. Розвивати почуття національного патріотизму, повагу до традицій рідного народу. Виховувати почуття прекрасного, любов до народних традицій

Обладнання: зразки виробів, оформлених вишивкою; ілюстрації; таблиці "Правила безпечної праці", "Санітарно-гігієнічні вимоги під час виконання ручних робіт"; зразки матеріалів (ниток, тканин), інструментів, швів і вишитих виробів.

Інструменти і матеріали: тканина, нитки, голки, ножиці, п'яльці, наперсток.

Тип заняття: комбіноване.

Хід заняття

І. Організаційний момент

П. Актуалізація опорних знань та вмінь учнів

Бесіда

1) Які вироби прикрашають вишивкою?

2) Які ручні шви ви навчилися виконувати на уроках трудового навчання?

3) Які інструменти та матеріали вам потрібні для вишивання?

4) Які ви знаєте правила користування інструментами під час вишивання та розміщення їх на робочому столі?

5) Які санітарно-гігієнічні умови необхідно створити під час вишивання?

III. Мотивація навчальної діяльності

Гра «Вибери правильну відповідь»

Учні об’єднуються у дві команди та відповідають на тести. Перемагає команда, яка швидше й без помилок виконає завдання.

Команда 1

1) Шов «уперед голку» виконується:

а) справа наліво;

б) зліва направо;

в) зверху вниз.

2) У шва «назад голку» лицьовий і виворітний боки виглядають:

а) однаково;

б) неоднаково.

3) Під час роботи світло має падати:

а) справа;

б) зліва;

в) зверху.

Команда 2

1) Шов «назад голку» виконується:

а) справа наліво;

б) зліва направо;

в) знизу вгору.

2) У шва «уперед голку» лицьовий і виворітний боки виглядають:

а) однаково;

б) неоднаково.

3) Ножиці слід передавати:

а) тримаючи за зімкнуті кільця;

б) тримаючи за зімкнуті леза;

в) будь-яким способом.

IV. Вивчення нового матеріалу

2. Інструменти і матеріали для вишивання.

Розповідь учнів, які готувалися заздалегідь

Для вишивання необхідні такі інструменти й матеріали: голки, нитки, тканина, ножиці, наперсток. Використовують також п'яльці, ниткопротягувач. При підготовці до вишивання потрібні копіювальний папір, калька, олівець, сантиметрова стрічка, шпильки.

Голки. Для вишивання краще мати набір спеціальних вишивальних голок. Такі голки мають збільшене вушко, в яке легко затягувати нитку. Це дуже зручно, адже під час роботи доводиться часто змінювати нитку. До того ж затягнута в таке вушко нитка менше перетирається під час вишивання. У наборі є голки різної товщини. Підбирають голку відповідно до тканини і нитки. Чим тонша тканина, тим тонші мають бути нитка і голка. Занадто товста голка, проколюючи тканину, залишатиме на ній отвори. Якщо голка дуже тонка, нитка буде важко «йти» за голкою через тканину і часто рватиметься.

Тонкими голками вишивають на маркізеті, батисті, крепдешині і тонкому полотні; середніми за довжиною і товщиною — на льняних та бавовняних тканинах; товстими — на грубій тканині, зокрема на вовні.

Нитки. Для вишивання використовують найрізноманітніші нитки: бавовняні, льняні, шовкові, синтетичні, шерстяні, штапельні. Найчастіше

вишивають нитками «муліне». Муліне краще зберігати в косах. Кожний моток розрізають в одному місці і сплітають пасма між собою. При такому зберіганні із коси можна витягувати будь-яку кількість ниток. Якщо ж після вишивання залишилася частина невикористаної нитки, то її намотують упоперек коси і пізніше використовують. Можна також кожен моток ниток намотати на вільну шпульку.

Кольорові нитки перед використанням потрібно перевірити на стійкість пофарбування. Для цього на клаптику світлої тканини роблять нитками у 7 – 8 стібків. Тканину перуть у гарячій воді з порошком і відпрасовують.

Якщо нитки линяють, навколо вишивки світла тканина ледь пофарбується. Якщо нитки дуже линяють, то вони залишають пофарбований слід навіть тоді, коли пропрасувати їх вологими між двома клаптиками білої тканини. Коли все ж таки доведеться скористатися саме цими нитками, то їх попередньо потрібно прокип'ятити з додаванням 9-відсоткового оцту (1 столова ложка на склянку води) протягом 5 хв., потім прополоснути.

Можна використати також: нитки з тканини, на якій вишивають. Оскільки поздовжні нитки (основа) тканини міцніші, ніж поперечні (піткання), то для вишивання використовують саме нитки основи. Відрізок тканини завдовжки 0,5 м ріжуть на тонкі смужки (завширшки 5 – 6 см). У кожній смужці поступово витягують поперечні нитки, а поздовжні залишаються для роботи, їх спочатку зволожують, а потім або відпрасовують розтягуючи, або намотують вологими на скляну пляшку і після висихання знімають.

Тканина. Вишивку можна виконувати на будь-якій тканині, шкірі, замші та інших матеріалах. Найчастіше вишивають на тканині.

Вибирають тканину залежно від призначення виробу й техніки вишивання. Так, скатертини краще вишивати на льняному полотні. Для серветок можна використати, крім льняного полотна, бавовняні, шовкові тканини. Вишиті сорочки найчастіше шиють із тоненьких натуральних тканин, що добре пропускають повітря і приємні на дотик – батист, маркізет та інші.

Для багатьох технік вишивання підходить лише така тканина, на якій зручно рахувати або висмикувати певну кількість ниток. Народні майстри найчастіше вишивають на натуральних тканинах із полотняним переплетенням — на льняному чи бавовняному полотні, маркізеті, батисті. Текстильні підприємства виробляють навіть спеціальне полотно для вишивання, у якому поздовжні і поперечні нитки мають однакову товщину.

Якщо при вишиванні рахувати нитки дуже важко або й зовсім неможливо, то застосовують канву — спеціальну розріджену тканину для вишивання, її прикріплюють до тканини наметувальними стібками і вишивають, проколюючи голкою і канву, і тканину одночасно. Закінчивши вишивати, поперечні і поздовжні нитки канви обережно висмикують, а вишивка залишається на тканині. Коли працюють з канвою, стібки потрібно ледь затягувати, щоб після видалення ниток канви, вишивка щільно прилягала до тканини. За допомогою канви вишивають найчастіше хрестиком, косою і прямою гладдю.

П'яльці. Щоб тканина під час вишивання не стягувалася, а стібки рівномірно розміщувалися на тканині, інколи використовують дерев'яні або пластмасові п'яльці. Натягують тканину в п'яльці так. На менше кільце кладуть зверху тканину для вишивання, зверху накладають велике кільце і натискують на нього. Під час закріплення тканини в п'яльцях потрібно стежити, щоб тканина була натягнута туго і щоб не було перекосів, інакше узор, який вишивають, буде деформований.

Якщо потрібно вишивати на невеличкому клаптику тканини і його не можна закріпити у п'яльці, то до тканини пришивають смужки будь-якої іншої тканини. Після роботи ці смужки легко відпорюють.

Наперсток. Щоб легко було проколювати тканину і не поранити при цьому голкою пальці під час вишивання, користуються наперстком. Наперстки бувають різних розмірів – з дном і без дна. Надівають наперсток на середній палець правої руки. Зручно працювати ним лише тоді, коли він щільно прилягає до пальця, але не стискає його. Тому наперсток добирають точно за розміром середнього пальця правої руки.

Ножиці. Для вишивальних робіт потрібно мати три пари ножиць. Великими ножицями розкроюють тканину для виробів, ножицями середніх розмірів — обрізують кінці ниток. Маленькі, з гострими кінцями, ножиці (краще, коли вони мають не прямі, а ледь зігнуті вгорі леза) використовують для вирізування.

Сантиметрова стрічка – це стрічка із проклеєної тканини завдовжки 150 см із поділками через кожні 0,5 см. Сантиметровою стрічкою вимірюють довжину тканини, розміри деталей, обміряють фігуру людини.

Шпильки – металеві стержні з гострим кінцем з одного боку й головкою – з другого, їх використовують для сколювання деталей при розкроюванні, пошитті та проведенні примірки.

Кілочок – гострий металевий стержень з дерев'яною або пластмасовою ручкою. Його використовують для видалення ниток наметування та виправлення куточків деталей.

Крейда кравецька – загострений шматочок крейди, яким виконують обкрейдування викрійок на тканині.

Інструменти і пристосування для ручних швейних робіт:

а - копіювальний папір; б - лінійка; в - сантиметрова стрічка; г - калька; ґ - олівець; д - нитковтягувач; е - нитки для вишивання; є - нитки для шиття; ж - вишивальні голки; з - голки для шиття; и - гольник зі шпильками; і - полотно для вишивання; ї - п'яльці; к - кілочок; л - крейда; м - наперстки; н - ножиці для розкроювання виробів із тканини; о - ножиці для обрізування кінців ниток; п - ножиці малі для вирізання

V. Практична робота

Вправи на формування прийомів виконання ручних швів

1. Інструктаж з БЖД

2. Самостійна робота учнів

3.Поточний інструктаж

4. Заключний інструктаж

VI. Закріплення нових знань та вмінь учнів

Бліц - опитування

1) Які інструменти використовуються під час вишивання.

2) Продемонструйте прийоми користування наперстком, п’яльцями. Для чого їх використовують?

3) Які тканини використовують для вишивання серветки (блузи, рушника)?

4) Розкажіть правила безпечної праці під час роботи з ножицями (шпильками).

VII. Підведення підсумків заняття

Заключне слово вчителя

Оцінювання результатів виконання практичної роботи

VIII. Домашнє завдання

Повторити способи закріплення нитки. Підготувати матеріали для вишивки.

Тема: Українська народна вишивка

Мета:

сформувати поняття "вишивка", вміння вибирати візерунки, розміщувати вишивку, вибирати кольори відповідно українських традицій;
закріпити вміння розпізнавати і застосовувати ручні шви, їх графічне зображення, складати синкан;
розвивати навики роботи в групах, вміння аналізувати свою роботу, аргументувати свій вибір, пізнавальну активність;
виховувати повагу до українських традицій, старанність.

Після уроку учні зможуть:

впізнавати і називати ручні шви;
пояснювати поняття вишивка;
виділяти основні ознаки вишивки;
вибирати візерунки для оздоблення сорочки, кольори згідно традицій;
розміщувати візерунки на ескізі;
пояснювати свій вибір;
взаємодіяти в групах;
демонструвати вміння здійснювати взаємооцінювання та самооцінювання.

Ключові поняття: вишивка, знаки-символи, етнографічні регіони.

Об’єкти практичної діяльності: ескіз української сорочки.

Тип уроку: формування та вдосконалення вмінь і навичок.

Урок-мандрівка.

Обладнання: проектор, комп’ютер, презентація виконана в Pоwer Point, виставка вишитих виробів, рушник, сорочка, картки облич – смайли, вишиті і графічні зразки швів, зразки візерунків.

Міжпредметні зв’язки: українська мова, українознавство, географія.

Хід уроку

І. Організація класу, рефлексія настрою і емоційного стану.

Привітання.

Треба всім нам привітатись:
– Добрий день!
(до гостей повернутись)
Дружно весело сказати:
– Добрий день!
Вліво-вправо повернемось
Туди-сюди усміхнемось
Добрий, добрий, добрий день

Рефлексія настрою і емоційного стану.

– Скажіть, будь-ласка, з яким настроєм ви прийшли на урок?

– Виберіть відповідний смайлик і прикріпіть його до бейджиків.

– Чудово! Усміхнених облич стало вдвічі більше! І у нас утворилось 5 команд за кольорами смайликів.

– Почнемо урок?

Перевірка присутності учнів на уроці та робочого одягу.
Перевірка підготовки робочих місць учнів до уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

– На минулих уроках ви навчились виконувати ручні шви, давайте перевіримо чи впізнаєте ви їх графічне зображення.

– Прошу швидко піднімати руку (відзначити найактивніших).

(Слайд 1)

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

– Скільки швів ви назвали? (6)

– Можна, користуючись лише ними, зробити гарну вишивку? (Звертаю увагу на роботи, виконані вивченими швами.)

– Уявіть собі в українській вишивці ≈ 100 різних швів і технік?

– Як ви думаєте чому і навіщо їх так багато? (багаторічний досвід: від скіфських вишивок пройшло 2,5 тис. років, велика кількість майстринь).

– Коли хочуть сказати про велику кількість чогось кажуть "багато, як зірок на небі".

– Можливо, тому в перекладі з грецької мови "вишивка" – це космос.

– Чи дійсно можна порівняти ці поняття "вишивка" і "космос", ми поговоримо трішки пізніше, коли більше дізнаємось про вишивку.

ІV. Оголошення теми і очікуваних результатів (Слайд 2).

Тема нашого уроку: Українська народна вишивка.

Сьогодні ми з вами помандруємо в чарівну країну вишивки.

Під час подорожі ви дізнаєтесь:

Що таке вишивка?
Яке призначення вишивки?
Які символи є в українській вишивці?

Навчитесь:

підбирати візерунки;
розміщувати їх на своєму виробі;
підбирати колір вишивки.

Ми будемо подорожувати на чарівному вишиваному килимі!

Девізом нашої подорожі будуть слова українського поета М. Рильського:

"У щастя людського два рівних є крила:

Троянди і виноград – красиве і корисне" (Слайд 3)

Ось так виглядає на карті наша країна і маршрут подорожі (Слайд 4)

1-а зупинка – "Виставкова"

Вишивка – це величезна частина української культури . З давніх-давен українці оздоблювали вишивкою:

– одяг жіночий, чоловічий (слайд 5),

– головні убори (слайд 6);

– предмети побуту: рушники, скатертини, фіранки, серветки, доріжки (слайд 7).

І тепер, напевне, в кожній оселі знайдеться хоч одна річ, вишита з любов’ю маминими, бабусиними чи вашими руками.

У нас є власна виставка вишивок, зроблених руками наших учнів, є серед них і мої вишивки.

2-а зупинка – "Магічна"

Придивіться у візерунки вишиванок. Як у калейдоскопі міняються вони від виробу до виробу. У кожному з них як в магічному листі зашифровані таємничі знаки наших прабабусь. (Слайд 8)

Наші предки вірили що вишивка, оберігає людину від хвороби і біди, недоброго ока чи злих духів, дарує щастя. Найважливішими для кожного українця є рушники і вишивана сорочка. Чому? Ми дізнаємося на наступному уроці з ваших повідомлень.

3-я зупинка – "Літературна" (Слайд 9)

Робота з підручником( ст. 45)

Прочитати що таке вишивка.
Послухати визначення "вишивки" з енциклопедії (підготувала "бібліотекар" Дарина)
Порівняйте, сформулюйте визначення поняття "вишивка".

Робота в зошитах

Щоб узагальнити свої уявлення про вишивку, складемо синкан (японський вірш) про вишивку. (Слайд 9)

Алгоритм написання синкану

1рядок – Вишивка(тема, одне слово - іменник),

2 рядок – 2 прикметника,

3 рядок – 3 дієслова,

4 рядок –фраза, що виявляє ставлення автора до теми (4 слова),

5 рядок –асоціація до теми (1 слово - іменник).

Послухаємо український вірш про вишивку :

Учениця:

Вічна пісня барв і кольорів,
Неповторна музика натхнення,
Шепіт трав і шелест яворів
І дзвінкі турботи сьогодення.
Хрестиком покладена в рядки,
Поспліталась, блиснула веселкою.
Дух народу в колір заплете,
Проросте і піснею і цвітом.
А над світом, гляньте, а над світом
Українська вишивка цвіте!

Порівняйте їх

лаконічність
виразність

То чи можна порівняти вишивку з космосом? (Слайд 10).

Які в них спільні ознаки?

4-а зупинка – "Технологічна" (Слайд 11)

Ви дізнаєтесь як розмістити вишивку на виробі:

на квадраті;
на прямокутнику.

Перевіримо як ви зрозуміли:

1) Слайд 12

2) Підручник стор. 53 (по одному, ланцюжком)

І більш складніше розміщення вишивки на сорочці.

З дослідницьким проектом по цьому питанню виступить Надія.

Повторимо. ( Слайд 13)

5-а зупинка – "Етнографічна"

"Бібліотекар" Дарина: Етнографія – наука, що вивчає побутові і культурні особливості різних народів, проблеми їх походження та розселення, культурно-історичні взаємовідносини між ними.

– Саме етнографія вивчає візерунки, техніку вишиванок, кольори вишивок. Влада виконала дослідницький проект і відібрала візерунки для вишивання сорочки.

Виступ Влади.( Слайд 14).

Вишиванок на Україні величезна кількість. Кожне село, місто мали свої традиції в підборі кольорів, візерунків, технік вишивання. Вчені-етнографи знайшли певні спільні риси і умовно поділили Україну на 5 етнографічних регіонів.

Робота з картою.

– Наша карта незвичайна її виготовили по частинкам учні 14 шкіл з усієї України. Вона розділена на області, кожна з яких вишита кольорами і техніками характерними саме цій місцевості. Ми з вами зменшимо кількість з 24 + Крим (по сучасному поділу) до 5 етнографічних регіонів, візьмемо найбільш поширені кольори на цих територіях.

Вішаю прапорці.

6-а зупинка – "Творча" (Слайд 15)

На наступному уроці ми з вами будемо вишивати маленькі сорочки для ляльок-українок. Та перш ніж, приступити до роботи потрібно скласти ескіз майбутнього виробу. Що зараз ми і будемо робити.

– Давайте згадаємо де розміститься візерунок на сорочці?

Слово представнику конструкторів (Настя).

- В нашому конструкторському бюро ми розробили викрійки сорочок, розмножити їх. Вони готові до роботи.

V. Формування умінь та навичок. Практична робота.

Завдання:

Скласти ескіз сорочки використовуючи:

графічне зображення швів;
підібрані візерунки;
кольори, які використовують в заданому регіоні;
особливості розміщення візерунка на сорочці;

Захистити свою роботу.

7-а зупинка – "Кінцева" (Слайд 16)

Підсумок уроку. Ось і закінчилась наша подорож по чарівній країні вишиванок.

Як змінився ваш настрій?
Давайте перевіримо чи виконали ми завдання подорожі (очікувані результати).

VІ. Рефлексія

Анкета для самоаналізу:

1.	На уроці я працював	активно/пасивно
2.	Своєю роботою на уроці я	задоволений/не задоволений
3.	Урок мені здався	коротким/довгим
4.	За урок я	не втомився/утомився
5.	Мій настрій	став кращим/став гіршим
6.	Матеріал уроку мені був	зрозумілий/не зрозумілий корисний/некорисним
7.	Домашнє завдання мені видається	легким/важким цікавим/не цікавим

VІІ. Мотивація і виставлення оцінок за урок

VІІІ. Завдання додому:

опрацювати §11,12;
намалювати ескіз фартушка;
Диференційоване : підготувати повідомлення "Магічне значення сорочки", "Магічне значення рушника".

І X. Прибирання робочого місця

Дати вказівку учням прибрати свої робочі місця, привести в порядок свій зовнішній вигляд, а черговим учням старанно прибрати майстерню. Виходити з навчальної майстерні учні мають тільки з дозволу вчителя.

Учнівські синкани про вишивку

Вишивка.
Красива, чарівна.
Милує, захищає, прикрашає.
Ми любимо українську вишивку.
Оберіг.

Вишивка.
Чарівна, різнобарвна.
Дивує, прикрашає, захищає.
Нам дуже подобається українська вишивка.
Прикраса.

Вишивка.
Красива, приголомшлива.
Оздоблюють, люблять, вкладають (душу).
Наймиліша прикраса країни.
Космос.

Вишивка.
Гарна, різнокольорова.
Виконувати, прикрашати, милуватись.
Дуже красива річ.
Космос.

Вишивка.
Різноманітна, прикрашена.
Милує, захищає, прикрашає.
Ми захоплені вишивкою, її давниною.
Оберіг.

Тема: Проектування та виготовлення комплексного виробу. 9клас.
Тема 1. Автоматизація, комп’ютеризація технологічних процесів, застосування промислових роботів. Застосування автоматичних приладів на виробництві та в побуті. Застосування комп’ютерної техніки в сучасних технологічних процесах. Композиційні матеріали як сучасний вид технологій зі створення нових конструкційних матеріалів
УМ1. Автоматизація, комп’ютеризація технологічних процесів, застосування промислових роботів. Застосування автоматичних приладів на виробництві та в побуті. Застосування комп’ютерної техніки в сучасних технологічних процесах .
Мета: (навчальна) сформувати в учнів перелік технічних понять,основні завдання курсу на 1 семестр,(виховна) на прикладах пояснення технічних приладів і процесів виховувати екологічну свідомість, (розвивальна) розвивати вміння учнів аналізувати знання й застосовувати їх на практиці.
Унаочнення: підручник для 9 класу «Трудове навчання. Технічні види праці. 9 клас» (Б.М. Терещук та інші, Київ, «Генеза», 2009), робочі зошити.
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
Учитель вітає учнів, знайомиться з новими учнями, перевіряє готовність учнів до уроку. Учні підписують робочі зошити в клітинку.
ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ.
Учитель уточнює, які курси трудового навчання вивчали учні протягом минулих років, про їхні можливості, знання та вміння.
ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ.
Цей курс трудового навчання включає інваріантний (незмінний) модуль «Проектування та виготовлення комплексного виробу», який передбачає певну послідовність проектної і технологічної діяльності, захист виконаного проекту з семестровим оцінюванням. Планування курсу виконано відповідно до публікації в фаховому журналі для вчителів «Трудове навчання в школі», № 8(32), серпень 2011р.
ІV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. Автоматизація – виконання виробничих процесів за допомогою автоматичних приладів і машин.
2. Автомат – машина (апарат, прилад), що виконує роботу за допомогою автоматичних приладів і машин.
3. Автоматизація технологічних процесів – використання енергії неживої природи в технологічному процесі для його виконання і керування ним без участі людей. Автоматизація здійснюється за допомогою систем автоматичного регулювання (САР) та систем автоматичного керування (САК).
4. Найпростіший механізм автоматизації ми бачимо на прикладі годинника, який налаштований на ряд певних дій.
5. У ХХ столітті автомати розвивалися також з використанням ЕОМ ( електронних вичислю вальних машин ). Зараз ядром автоматизації виступає комп’ютерна техніка.
6. Комп’ютеризація – запровадження комп’ютерних технологій та використання комп’ютерів у сфері виробництва, науці, освіті, медицині. Також це наука про загальні закони одержання, зберігання, передачі та обробки інформації.
7.Робот –автономно функціонуючий пристрій, призначений для заміни людини при виконанні монотонних або небезпечних робіт.
8. Робот – маніпулятор – різновид робота, що заміняє людину при виконанні певних технологічних операцій у виробничому процесі.
9. Сучасні роботи – це «руки», маніпулятори, закріплені на основі і призначені для виконання роботи типу складання чи переміщення. Є роботизовано іграшки, є роботи для ліквідації мін і роботи для роботи в умовах сильної радіації, де небезпечно перебувати людям. Робот може працювати і по програмі.
V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Перегляд ілюстративного матеріалу на ст. 4 - 11 підручника.
2. Складання опорного конспекту

Дата: Клас: ___9__
ТЕМА: Композиційні матеріали як сучасний вид технологій зі створення нових конструкційних матеріалів
Мета: (навчальна) ознайомитися з композиційними матеріалами, (виховна) на прикладах пояснення застосування нових матеріалів виховувати екологічну свідомість, вказуючи на екологічні переваги та недоліки нових матеріалів (розвивальна) розвивати вміння учнів аналізувати знання й застосовувати їх на практиці, в тому числі в особистому житті.
Унаочнення: підручник для 9 класу «Трудове навчання. Технічні види праці»(§ 6, Б. М. Терещук та інші, Київ, «Генеза», 2009), робочі зошити.

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
Учитель вітає учнів, знайомиться з новими учнями, перевіряє готовність учнів до уроку. ______________________________________________________
ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ.
Учитель уточнює, які курси трудового навчання вивчали учні протягом минулих років, про їхні можливості, знання та вміння.
ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ.
____________________________________________________________
І. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. Для виготовлення деталей виробів використовують різні конструкційні матеріали: деревину, метал, пластичні маси, скло, тканину тощо. Більшість з них природного походження. Також більшість з них після використання деталей і виробів можна направити на переробку , спалити з отриманням теплової енергії або дати можливість згнити без шкоди для природи ( папір, деревина).
2. Композиційні матеріали – матеріали, виготовлені з двох або більше компонентів.
3. У композитах один матеріал є матрицею, а інший – зміцнюючим, або армуючим.
4. Матричні матеріали: метали, сплави, пластичні маси, кераміка, скло.
5. Армуючі компоненти – волокнисті матеріали, сітки з пластичних мас, металів, сплавів.
6. Найпоширеніша технологія виробництва композитів – порошкова металургія.
7. У волокнистих композитів матриця виготовлена з високоміцних волокон, дротів, які приймають навантаження на себе.
8. У результаті суміщення армуючих компонентів і матриці композити набувають ряду властивостей, що не притаманні їхнім компонентам .
9. Найбільшим недоліком композитів є те, що процес утилізації відходів з них потребує спеціальних технологій, через це відходи надовго забруднюють природу.
V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Перегляд ілюстративного матеріалу в § 6 підручника.
2. Складання опорного конспекту

Дата________                                                                            Клас ____
Тема . Визначення завдань проекту. Пошук інформації, її аналіз відповідно до поставлених завдань. Основи біоніки в проектуванні
Мета: (навчальна) познайомити учнів з основами біоніки в проектуванні, (розвиваюча) формувати в учнів здатність до планування середньострокових завдань і морально-матеріальної готовності до їх виконання , (виховна) виховувати в учнів естетично-художні компоненти уявлення у сприйнятті навколишнього світу
Унаочнення: підручники: 1) «Трудове навчання. Технічні види праці. 9 клас»(§ 6, Б. М. Терещук та інші, Київ, «Генеза», 2009) ; 2) «Технології. 10 клас.» (О. М.Коберник та інші, Київ, Літера ЛТД, 2010), робочі зошити.
    І. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
Вивчення матеріалу з використанням матеріалу підручника 1), § 2:
   1. Біоніка – це наука про використання раціональних особливостей будови живої природи для конструювання виробів та вдосконалення технологій.
   2. Біотичний метод – формотворення на основі образів живої природи.
   3. Біоформа - одна з форм, яку можуть мати предмети, що від ображає зовнішні обриси біологічних об’єктів.
   4. Біотехнологія – використання живих організмів і біологічних процесів у виробництві.
Вивчення матеріалу з використанням матеріалу підручника 2), § 1,2.3:
   5. Проектування як особливий вид діяльності відомий тисячі років. Будь –який проект – це спочатку ідея чи задум, і лише потім – план його реалізації та власне практична реалізація. При цьому не виключені помилки у проектуванні і реалізації проекту як простого, так і вартістю у мільярди доларів. Відомо, що американські вчені при проектуванні польоту космонавтів на Місяць випадково виявили в бібліотеці Конгресу США стару невеличку книжку-брошуру українського інженера і винахідника Юрія Кондратюка , що примусило їх терміново замінити схему польоту на Місяць на більш вдалу, придуману Кондратюком у віці 17 років ще у 1914 році. Інколи проект і його реалізація бувають невдалими, тоді інженери і конструктори часто говорять, що невдалий результат – теж результат, але проміжний.
   5. Проект - це сукупність певних дій, документів, попередніх текстів, задум чи план створення матеріального об’єкта, різного роду теоретичних продуктів. Проект неможливий без творчої діяльності.
   6. Проектування – діяльність , під час якої обґрунтовується й розробляється проект.
   7. Проектування і конструювання – різні поняття, хоча проектування включає конструювання.
    8. Мета проекту «Макет школи» за домінуючою діяльністю носить творчий характер, але містить дослідницькі, пошуково-інформаційні та практично орієнтовані компоненти. За галуззю виконання проект загалом предметний - в рамках трудового навчання , хоча напевне будуть використані також знання з інших дисциплін. За змістом проект комплексний. За складом учасників: учні одного класу в окремих групах.
     9. Пошук інформації, її аналіз. Основні джерела інформації: Людина, документ, предметно-речове середовище. Основні рекомендовані вчителем джерела: друковані матеріали журналів і книг в бібліотеках, пошукові системи Інтернету по відповідним ключовим словам ( макет будинку, макет споруди, матеріали макету тощо)
      V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Перегляд ілюстративного матеріалу в підручниках 1), 2).
2. Складання опорного конспекту
Д. з.: Конспект, пошук інформації для виконання проекту

Дата________ Клас __9__

Тема 1. Виконання моделей і макетів із різних матеріалів (пластилін, папір, картон, текстильний матеріал тощо)
ЗП(1-2). Виконання моделей і макетів із різних матеріалів (пластилін, папір, картон, текстильний матеріал тощо)
Мета: (навчальна) сформувати в учнів понять «модель, «макет»,ознайомитися з переліком різних матеріалів для виготовлення макетів, підібрати потенційно підходящі матеріали ,(виховна) на прикладах використання матеріалів виховувати екологічну свідомість, (розвивальна) розвивати вміння учнів аналізувати знання й застосовувати їх на практиці.
Унаочнення: моделі і макети виробів і споруд, їх фотографії , зразки матеріалів для виготовлення моделей і макетів, робочі зошити.
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
Перевірка готовності учнів до уроку
ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ
Опитування учнів по матеріалу минулого уроку, паралельна перевірка наявності конспектів минулого уроку
ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ
Матеріали цього та наступного міні-модулів дозволять учням теоретично підготуватися до виконання конкретних практичних робіт по виконанню макету споруди (школи) і перейти до їхнього практичного виконання в частині підбору матеріалів
ІV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. Модель – об’єкт, який є спрощеною версією модельованого об’єкта-прототипу (одне з визначень Вікіпедії).
2.Моделювання – процес побудови об’єкту.
3. Макетна модель – це реально існуюча модель, що відтворює прототип у деякому масштабі.
4. Макет – просторове зображення будь-чого ( виробу, споруди, декорації тощо).
5. Існують три типи матеріальних моделей: геометрична, фізична і предметно-математична.
6. Геометрична модель – об’єкт, який геометрично подібний до свого оригіналу ( моделі деталей машин, муляжі плодів). Таку модель часто виконують в іншому масштабі.
7. Фізична модель враховує в діючій моделі фізичні процеси в оригіналі.
8. Предметно-математична модель – система, де фізичні процеси описані математичними виразами.
9. Найбільш поширені матеріали, які використовуються для моделювання і макетування: пластилін, папір, картон, текстильний матеріал, деревина, пінопласти, оргскло.
V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Знайомство з матеріалами для унаочнення уроку.
2. Складання опорного конспекту

Дата________ Клас _9___

Тема 2. Обґрунтування вибору конструкційних матеріалів: деревина, метал, пластмаса, шкіра, камінь тощо ( можливе їх поєднання). Добір інструментів і планування технологічного процесу
Мета: (навчальна) обґрунтувати вибір конструкційних матеріалів, вибрати інструменти і спланувати подальший технологічний процес, (виховна) на прикладах пояснення застосування нових матеріалів виховувати екологічну свідомість, вказуючи на екологічні переваги та недоліки н матеріалів (розвивальна) розвивати вміння учнів використовувати знання учнями матеріалів і інструментів й застосовувати їх на практиці, в тому числі в особистому житті.
Унаочнення: зразки матеріалів для виготовлення моделей і макетів, інструменти, робочі зошити.
І. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. Для виготовлення деталей виробів використовують різні конструкційні матеріали: деревину, метал, пластичні маси, скло, тканину тощо. Більшість з них природного походження. Також більшість з них після використання деталей і виробів можна направити на переробку , спалити з отриманням теплової енергії або дати можливість згнити без шкоди для природи ( папір, деревина).
2. Композиційні матеріали – матеріали, виготовлені з двох або більше компонентів, на їх особливостях ми зупинялися на попередніх уроках.
3. Обґрунтуємо вибір матеріалів для виконання свого проекту. По перше матеріали повинні бути або дешевими, або безкоштовними, що само собою зрозуміло, оскільки робота носить навчальний характер
4. Оскільки макет споруди повинен мати певну міцність, він до облицювання оздоблювальним матеріалом (картоном чи тонким папером) повинен мати певну стійкість конструкції, щ може бути забезпечено або ребрами жорсткості, або цільним матеріалом. Застосування ребер – досить трудомістка робота. Не будемо виключати її у виготовленні при необхідності дрібних елементів макету, при цьому можуть бути застосовані міцні конструкційні матеріали. Макет , скоріше всього , буде виготовлений із блоків, які будуть наповнені із легкого пінопласту або сухої деревини.
5. Вибір основних матеріалів обґрунтований також тим, що вони мають невелику щільність і відповідно масу, оскільки важкий макет не зручний у використанні, особливо при його переміщенні. Властивості деревини і паперу досить відомі, зупинимося більше на властивостях пінопласту, який часто залишається у людей як сучасний пакувальний матеріал після розпаковування сучасної побутової техніки на всякий випадок до закінчення гарантійного терміну для перевезення.
6. Пінопласти – газонаповнені пластмаси ( до 98% - повітря)з пористою структурою, які складаються з комірок, що не сполучаються, характеризуються низькою щільністю та високими тепло- і звукоізоляційними характеристиками. Пінопласти бувають найменше шести видів в залежності від хімічного складу основних речовин,з яких вони виготовляються. .
7. Найкращий клей у макетуванні – ПВА (поліхлорвінілацетатна емульсія).Клей застосовують при виконанні облицювальних робіт та при з’єднуванні блоків макету між собою та з основою.
8. Треба мати на увазі, що в сучасних макетних майстернях та в проектних організаціях і фірмах використовуються сучасні матеріали і технології, які часто є їхнім таємним НОУ-ХАУ, яке вони не збираються нікому особливо розкривати. Про це свідчать дані швидкого пошуку цих матеріалів і технологій в Інтернеті – в кращому разі зустрічаються тільки назви фірм.
9.Основні можливі інструменти у здійсненні технологічного процесу: пилки, ножиці, лінійки, вимірювальні рулетки, фотоапарати, калькулятори для розрахунку розмірів по пропорціям з доступних креслень та фотографій, принтер, ксерокс, комп’ютер.
10. Планування технологічного процесу загалом включає такі етапи:
пошук доступних проектних креслень об’єкту;
фотографування і вимірювання розмірів видів об’єкту, яких немає в кресленнях;
вимірювання основних розмірів об’єкту, порівняння їх з проектними;
вибір основних блоків;
складання ескізних рисунків видів;
розмічання;
різання, пиляння, обпилювання, свердління (при необхідності);
збирання макету з блоків;
аналіз допущених недоліків;
опорядження; оздоблення;
упорядкування матеріалів проекту.
ІІ. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Перегляд ілюстративного матеріалу.
2. Складання опорного конспекту

Д. з.: Конспект, підбір матеріалів і інструментів для виконання проекту

Дата________ Клас __9__

Тема: Модель і макет
1. Модель – об’єкт, який є спрощеною версією модельованого об’єкта-прототипу (одне з визначень Вікіпедії).
2.Моделювання – процес побудови об’єкту.
3. Макетна модель – це реально існуюча модель, що відтворює прототип у деякому масштабі.
4. Макет – просторове зображення будь-чого ( виробу, споруди, декорації тощо).
5. Існують три типи матеріальних моделей: геометрична, фізична і предметно-математична.
6. Геометрична модель – об’єкт, який геометрично подібний до свого оригіналу ( моделі деталей машин, муляжі плодів). Таку модель часто виконують в іншому масштабі.
7. Фізична модель враховує в діючій моделі фізичні процеси в оригіналі.
8. Предметно-математична модель – система, де фізичні процеси описані математичними виразами.
9. Найбільш поширені матеріали, які використовуються для моделювання і макетування: пластилін, папір, картон, текстильний матеріал, деревина, пінопласти, оргскло.
Конструкційні матеріали для макету
1. Для виготовлення деталей виробів використовують різні конструкційні матеріали: деревину, метал, пластичні маси, скло, тканину тощо. Більшість з них природного походження. Також більшість з них після використання деталей і виробів можна направити на переробку , спалити з отриманням теплової енергії або дати можливість згнити без шкоди для природи ( папір, деревина).
2. Композиційні матеріали – матеріали, виготовлені з двох або більше компонентів, на їх особливостях ми зупинялися на попередніх уроках.
3. Обґрунтуємо вибір матеріалів для виконання проект будівлі школи. Матеріали повинні бути або дешевими, або безкоштовними, що само собою зрозуміло, оскільки робота носить навчальний характер
4. Оскільки макет споруди повинен мати певну міцність, він до облицювання оздоблювальним матеріалом (картоном чи тонким папером) повинен мати певну стійкість конструкції, щ може бути забезпечено або ребрами жорсткості, або цільним матеріалом. Застосування ребер – досить трудомістка робота. Не будемо виключати її у виготовленні при необхідності дрібних елементів макету, при цьому можуть бути застосовані міцні конструкційні матеріали. Макет , скоріше всього , буде виготовлений із блоків, які будуть наповнені із легкого пінопласту або сухої деревини.
5. Вибір основних матеріалів обґрунтований також тим, що вони мають невелику щільність і відповідно масу, оскільки важкий макет не зручний у використанні, особливо при його переміщенні. Властивості деревини і паперу досить відомі, зупинимося більше на властивостях пінопласту, який часто залишається у людей як сучасний пакувальний матеріал після розпаковування сучасної побутової техніки на всякий випадок до закінчення гарантійного терміну для перевезення.
6. Пінопласти – газонаповнені пластмаси ( до 98% - повітря)з пористою структурою, які складаються з комірок, що не сполучаються, характеризуються низькою щільністю та високими тепло- і звукоізоляційними характеристиками. Пінопласти бувають найменше шести видів в залежності від хімічного складу основних речовин,з яких вони виготовляються. .
7. Найкращий клей у макетуванні – ПВА (поліхлорвінілацетатна емульсія).Клей застосовують при виконанні облицювальних робіт та при з’єднуванні блоків макету між собою та з основою.
8. Треба мати на увазі, що в сучасних макетних майстернях та в проектних організаціях і фірмах використовуються сучасні матеріали і технології, які часто є їхнім таємним НОУ-ХАУ, яке вони не збираються нікому особливо розкривати. Про це свідчать дані швидкого пошуку цих матеріалів і технологій в Інтернеті – в кращому разі зустрічаються тільки назви фірм.
9.Основні можливі інструменти у здійсненні технологічного процесу: пилки, ножиці, лінійки, вимірювальні рулетки, фотоапарати, калькулятори для розрахунку розмірів по пропорціям з доступних креслень та фотографій, принтер, ксерокс, комп’ютер.
10. Планування технологічного процесу загалом включає такі етапи:
пошук доступних проектних креслень об’єкту;
фотографування і вимірювання розмірів видів об’єкту, яких немає в кресленнях;
вимірювання основних розмірів об’єкту, порівняння їх з проектними;
вибір основних блоків;
складання ескізних рисунків видів;
розмічання;
різання, пиляння, обпилювання, свердління (при необхідності);
збирання макету з блоків;
аналіз допущених недоліків;
опорядження; оздоблення;
упорядкування матеріалів проекту.

Дата________ Клас ____

Тема 1. Ескізний рисунок проектованого виробу

Мета: (навчальна) сформувати в учнів поняття «ескіз», «ескізний рисунок»,ознайомитися з послідовністю виконання ескізів,(виховна) на прикладі виконання креслень виховувати естетичні моменти у виконанні роботи, (розвивальна) розвивати вміння учнів аналізувати знання й застосовувати їх на практиці.
Унаочнення: ескізні рисунки в підручниках, папір-«міліметровка», робочі зошити.
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
Перевірка готовності учнів до уроку
ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ
Опитування учнів по матеріалу минулого уроку, паралельна перевірка наявності конспектів минулого уроку
ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ
Матеріали цього та наступного міні-модулів дозволять учням теоретично підготуватися до виконання конкретних практичних робіт по виконанню макету споруди (школи) і перейти до їхнього практичного виконання в частині виконання ескізних рисунків з основними розмірами для підготовки заготовок для виготовлення макету будівлі школи
ІV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. Ескіз – спрощене креслення.
2. У нашому випадку основним ескізним рисунком буде будівельне креслення плану будівлі школи.
3. План – розріз будівлі горизонтальною площиною на рівні, трохи вищому від підвіконня. Для багатоповерхового будинку план виконують для кожного поверху. Але для макету не все це потрібно, а потрібні лиш основні розміри будівлі.
4. Рекомендований вчителем масштаб зменшення для ескізу 1:500, а для макету – 1:250. Ескізний рисунок виконується на листу формату А4.
5. Ескізний рисунок дає уявлення про зображений на ньому предмет, незважаючи на спрощення.
6. Основні етапи послідовності виконання ескізу:ознайомлення предметом (об’єктом)в натурі; підготовка аркушу паперу з рамкою і основним написом; визначення оптимального положення зображення в полі креслення(для чого вираховуються максимальні розміри і масштаб); побудова зображень; нанесення виносних і розмірних ліній; нанесення розмірних чисел; заповнення основного напису.
7. На ескізі наносять висотні позначки блоків будівлі, які разом з основними розмірами будівлі в розрізі дадуть можливість підібрати заготовки для виконання проекту
V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Складання опорного конспекту.
2. Виконання практичної роботи по виконанню ескізу майбутнього виробу (макету) із подальшим завершенням роботи дома

Дата________ Клас ____

Тема : Документи для виготовлення виробу. Виконання проекту ( комплексної роботи)
Мета: (навчальна) підібрати вихідні документи для виготовлення виробу і розробити текстовий документ – проект на виріб, (виховна) на прикладах застосування документів і їх розробки виховувати послідовність у грамотному підході до планування і виконання роботи, (розвивальна) розвивати вміння учнів використовувати знання учнями технічних документів, розробляти їх і застосовувати їх на практиці.
Унаочнення: документи, підручник «Технології. 10 клас.» (О. М.Коберник та інші, Київ, Літера ЛТД, 2010), робочі зошити.
І. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. Документи для виготовлення виробу:
- Календарне планування. Інваріантний модуль;
- Будівельні креслення плану будівлі школи та окремих блоків школи;
- Креслення плану школи з прилеглою територією;
- Проект на виготовлення макету школи.
Перші документи є вихідними, останній є текстовим і розробляється в ході виконання інваріантного модулю. Його зміст приблизно такий (починаючи з титульної сторінки):

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
ПРОЕКТ
на виготовлення макету Ясногірської ЗОШ № 56
учня (учнів) 9-Б класу
Тищенка Івана Івановича
2011 (внизу титульної сторінки)
І. Актуальність проекту ( перша сторінка другого листа).
1. Проект виконується в рамках виконання інваріантного модуля програми трудового навчання для 9 класу
2. Вибір конкретної теми проекту пов'язаний з доступністю об’єкту та документів на нього для створення ескізів, доступністю необхідних матеріалів для створення макету.
3. В ході виконання робіт проекту учні виконують завдання, подібні до завдань, які виконують проектні фірми та організації, що може стати в нагоді учням у виборі майбутньої професії.
4. Конкретні напрацювання учнів і сам макет може бути використаний у школі при виконанні ремонтних робіт в школі, створенні креслень будівлі і школи і прилеглої території для господарчих потреб, при знайомстві зі школою гостей та новачків і першокласників.
ІІ. Дослідження.
1. Пошук готових будівельних креслень.
2. Вимірювання фактичних розмірів і розмірів, яких немає в будівельних кресленнях.
3. Вибір масштабів для ескізів і макету.
4. Вибір матеріалів, клею тощо.
ІІІ. Продукт.
1. Макет будівлі школи з трьох блоків на жорсткій підставці.
2. Вибір матеріалів для виконання макету не обмежений.
3. Масштаб рекомендований, але може бути обраний інший.
Технологічна карта на виготовлення макету (виконується учнем або бригадою в своїй послідовності):
№ Послідовність виконуваних робіт

Інструменти, матеріали
Висновки.
У ході роботи були одержано такі результати:
1. Виготовлено макет будівлі школи.
2. Я дізнався про:
…………………….
3. Бюджет проекту:
Матеріал Витрати матеріалів Вартість витрат
Пінопласт
Ескізний рисунок
Клей ПВА
Картон

Підставка
Всього Не обмежений
1 лист А4
100 г
Безкоштовний з упаковки (або
5 листів А4)
Фанера – безкоштовна з непотрібних дома матеріалів
- Безкоштовний з упаковки
0 грн. 50 коп.
2 грн.
5 грн.
7 грн. 50 коп.
ІІ. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Складання опорного конспекту.
2. Практична робота по розробці техніко-технологічної документації проекту
Д. з.: Конспект, підбір матеріалів і інструментів для виконання проекту, ескізний

Дата________ Клас ____

Тема 1. Реклама. Елементарні економічні обґрунтування проекту, міні-маркентингові дослідження

Мета: (навчальна) сформувати в учнів поняття «реклама», «міні-маркетинг», дати уявлення щодо економічного обґрунтування проектів,(виховна) на конкретних прикладах виконання проектів виховувати естетичні і естетичні моменти у виконанні реклами і проекту в цілому, (розвивальна) розвивати вміння учнів аналізувати знання й застосовувати їх на практиці.
Унаочнення: підручник (О. М.Коберник та інші, Київ, Літера ЛТД, 2010), робочі зошити.
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
Перевірка готовності учнів до уроку
ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ
Опитування учнів по матеріалу минулого уроку, паралельна перевірка наявності конспектів минулого уроку і виконання ескізного рисунку
ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ
Матеріали цього та наступного міні-модулів дозволять учням уявити про організаційну діяльність, що звичайно супроводжує реалізацію проектів з відповідною практичною роботою по конкретному навчальному проекту
ІV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. Реклама – інформація, що поширюється будь-яким способом, в будь-якій формі і з використанням будь-яких засобів з метою отримання прибутку або іншої вигоди .
2. Реклами – це інформація про особу, фірму, послуги, видовища чи товар і їх популяризація.
3. Функції реклами – залучення клієнтів, збільшення продажів, регулювання збуту.
4. У нашому випадку з навчальним проектом відсутня для його виконання не те що реклама, а і елементарна інформація про подібну виконану роботу .
5. Перед виконанням проекту з’ясовують, наскільки він економічно вигідний, чи є потреба в заміні окремих конструктивних елементів, технології виготовлення виробів і проекту в цілому, використанні матеріалів тощо. Наприклад, зараз на реконструкцію Панамського каналу виділено кілька мільярдів доларів і раціонально використати їх можна тільки при використанні зовсім нових технологій порівняно з технологіями минулих років, а тим більше технології столітньої давності
6. Елементарні економічні обґрунтування проекту.
Матеріал Витрати матеріалів Вартість витрат
Пінопласт
Ескізний рисунок
Клей ПВА
Картон

Підставка
Всього Не обмежений
1 лист А4
100 г
Безкоштовний з упаковки (або
5 листів А4)
Фанера – безкоштовна з непотрібних дома матеріалів
- Безкоштовний з упаковки
0 грн. 50 коп.
2 грн.
5 грн
7 грн. 50 коп.
7. Обґрунтування складних проектів можна знайти в підручнику 10 класу.
8. Маркетинг – це комплексна система управління ринком (підприємствами), основними елементами якої є: товар, ціна, місцезнаходження товару, стимулювання попиту.
9. У нашому випадку про просування інформації щодо результатів виконаної роботи більше зацікавлені споживачі і безпосередньої економічної вигоди розробники не мають. Тому можливе безкоштовне розміщення інформації в Інтернеті.
V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Складання опорного конспекту.
2. Виконання практичної роботи по економічному оцінюванню проекту з використанням підручника на ст.. 139-140 і даних таблиці із подальшим завершенням роботи дома

Дата________ Клас ____

Тема: Технологічна діяльність. Розмічання
Мета: (навчальна) сформувати поняття «технологічна діяльність» і «розмічання», (виховна) на прикладі технологічної діяльності і зокрема розмічання виховувати послідовність і ретельність у виконанні подібних робіт , (розвивальна) розвивати вміння учнів використовувати знання учнями технічних документів, розробляти їх і застосовувати їх на практиці.
Унаочнення: документи, підручник «Технології. 10 клас.» (О. М.Коберник та інші, Київ, Літера ЛТД, 2010), робочі зошити.
ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ ПО РОЗМІЧАННЮ ЕЛЕМЕНТІВ МАКЕТУ
1. Перевірка правильності виконаних ескізів.
2. Узгодження з виконавцями допусків та відхилень у масштабі
Д. з.: Конспект, виконання основних блоків макету без оздоблення

Дата________ Клас ____
Тема 1. Технологічна діяльність. Розмічання. Різання, пиляння, обпилювання
Мета: (навчальна) сформувати понять «різання» і «пиляння, обпилювання», (виховна) на прикладі технологічної діяльності і зокрема розмічання виховувати послідовність і ретельність у виконанні подібних робіт , (розвивальна) розвивати вміння учнів використовувати знання учнями технічних документів і застосовувати їх на практиці
Унаочнення: робочі зошити, інструменти, матеріали
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
Перевірка готовності учнів до уроку
ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ
Опитування учнів по матеріалу минулого уроку, паралельна перевірка наявності конспектів минулого уроку і виконання елементарних економічних обґрунтувань проекту
ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ
На протязі цього та наступного міні-модулів дозволять учні продовжать виконання практичних робіт по конкретному навчальному проекту
ІV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. Розмічання – технологічна діяльність по нанесенню видимих позначок на стандартні заготовки або фактично наявний матеріал.
2. Різання – розрізання матеріалу ріжучими інструментами.
3. Пиляння – технологічна діяльність інструментами типу пилка з розчленуванням матеріалу послідовним вищербленням прорізу .
4. Обпилювання – технологічна діяльність інструментами типу пилка з видаленням непотрібних частин заготовки.
V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Складання опорного конспекту.
2. Виконання практичної роботи по виготовленню частин (деталей) виробу згідно з виконаними технологічними розробками
Тема 2. Технологічна діяльність. Свердління. Токарні роботи. Збирання виробів
ЗП(2-3). Технологічна діяльність. Свердління. Токарні роботи. Збирання виробів
Мета: (навчальна) сформувати понять «свердління» , «токарні роботи», «збирання виробів», (виховна) на прикладі технологічної діяльності виховувати послідовність і ретельність у виконанні практичних робіт , (розвивальна) розвивати вміння учнів використовувати знання учнями технічних документів, розробляти їх і застосовувати їх на практиці.
Унаочнення: робочі зошити, інструменти, матеріали.
ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ (ПРОДОВЖЕННЯ) ПО ВИГОТОВЛЕННЮ ВИРОБУ
1. Виготовлення виробу.
2. Завершення виготовлення основних частин виробу і його складання ( без опорядження).
Д. з.: Конспект, завершення макету без опорядження, підготувати всі документи для захисту

Дата________ Клас ____

Тема 1. Аналіз допущених недоліків. Опорядження. Оздоблення

Мета: (навчальна) виявити недоліки, допущені при виготовленні основних частин макету, визначити можливість їх усунення на кінцевому етапі виготовлення (виховна) на прикладах досягнень і недоліків виховувати послідовність і ретельність у виконанні подібних робіт , (розвивальна) розвивати вміння учнів аналізувати результати виконаної роботи і вміння долати недоліки
Унаочнення: робочі зошити, макет без оздоблення
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
Перевірка готовності учнів до уроку
ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ
Опитування учнів по матеріалу минулого уроку, паралельна перевірка наявності конспектів минулого уроку і виконання основної частини макету
ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ
На протязі цього міні-модулю ми будемо намагатися виявити недоліки, допущені при виготовленні основних частин макетів, визначити можливість їх усунення на кінцевому етапі виготовлення
ІV. АНАЛІЗ ДОПУЩЕНИХ НЕДОЛІКІВ
1. Невідповідність масштабів, зокрема висотних. Заради оптимального вигляду вигляду макета вирішено залишити інший масштаб висоти
2. Відсутність навколо основної частини макету сходинок, вікон, дверей, пропорцій поверхів, кількості вікон тощо .
3. Невідповідність текстів виконаних пояснювальних записок Проекту виготовленим макетам.
4. Аналіз оптимальності використання різних матеріалів в різних макетах.
V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Відкоригувати реальні масштаби в пояснювальній записці в частині висоти.
2. По можливості відкоригувати дрібні деталі макету, застосувати як засіб для цього фотографування; цьому сприяє те, що з дерев навколо школи опало листя. Використати фотографії в наступних проектах, початок яких припадає на ранню весну, коли дерева закривають споруду школи.
3. Коригування текстів пояснювальних записок Проекту.
4. Висновки щодо використання різних матеріалів при виготовленні макету.
5. Практична робота «Корекція конструкторської і технологічної документації»
АП2. Опорядження. оздоблення
Мета: (навчальна) сформувати понять «опорядження» , «оздоблення», (виховна) на прикладі технологічної діяльності виховувати послідовність і ретельність у виконанні практичних робіт , (розвивальна) розвивати вміння учнів використовувати знання учнями технічних документів, розвивати творчу уяву і вміння використовувати її на практиці.
Унаочнення: робочі зошити, інструменти, матеріали.
ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ ПО ОПОРЯДЖЕННЮ І ОЗДОБЛЕННЮ ВИРОБУ
1. Опорядження виробу – остаточне його компонування з основних блоків і деталей перед оздобленням та установка на постійну підставку.
2. Оздоблення виробу – закріплення на виробі декоративного оздоблення або його фарбування.
3. Опорядження виробу.
4. Оздоблення виробу.
Тема 2. Форма та вміст матеріалів проекту.
АП3. Форма та вміст матеріалів проекту.
Мета: (навчальна) сформувати понять «форма» , «вміст» проекту, (виховна) на прикладах матеріалів проекту виховувати послідовність і ретельність у виконанні практичних робіт , (розвивальна) розвивати вміння учнів використовувати знання учнями технічних документів, розвивати творчу уяву і вміння використовувати її на практиці.
Унаочнення: робочі зошити, документи проекту.
ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ ПО ОФОРМЛЕННЮ Й УПОРЯДКУВАННЮ МАТЕРІАЛІВ ПРОЕКТУ
1. Форма проекту – макет на підставці.
2. Вміст проекту – макет як виріб та документація до нього ( головна – пояснювальна текстова записка, креслення, допоміжні матеріали ( конспекти уроків тощо).
3. Практична робота по оформленню і упорядкуванню матеріалів проекту; їх коригування.
Д. з.: Захист проекту, коригування недоліків макету та пояснювальної записки

Дата________ Клас ____
Тема. Захист проекту (комплексної роботи)
Мета: (навчальна) навчити учнів презентувати результати проектної роботи, вміти її захищати (виховна) на прикладах досягнень і недоліків виховувати послідовність і ретельність у виконанні подібних робіт , (розвивальна) розвивати вміння учнів аналізувати результати виконаної роботи і вміння долати недоліки
Унаочнення: робочі зошити, макет, пояснювальна записка
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
Перевірка готовності учнів до уроку
ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ
Опитування учнів по матеріалам минулих уроків, паралельна перевірка наявності конспектів минулих уроків і макету.
ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ
На протязі цього міні-модулю та наступного учні будуть презентувати свою роботу та захищати свій виконаний проект.
ІV. ЗАХИСТ ПРОЕКТУ
1.Відповідність масштабів.
2.Наявність навколо основної частини макету сходинок, вікон, дверей, пропорцій поверхів, кількості вікон тощо .
3. Відповідність текстів виконаних пояснювальних записоку виготовленим макетам.
4. Аналіз оптимальності використання різних матеріалів в різних макетах.
V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
Індивідуальні завдання учням для оперативного завершення оформлення й упорядкування матеріалів проекту
1. Відкоригувати реальні масштаби в пояснювальній записці в частині висоти.
2. По можливості відкоригувати дрібні деталі макету, застосувати як засіб для цього фотографування; цьому сприяє те, що з дерев навколо школи опало листя. Використати фотографії в наступних проектах, початок яких припадає на ранню весну, коли дерева закривають споруду школи.
3. Коригування текстів пояснювальних записок Проекту.
Тема 2. Оцінювання результатів проектної діяльності й виробу
КР3. Оцінювання результатів проектної діяльності й виробу
Мета: (навчальна) провести оцінювання навчальної діяльності учнів протягом семестру та в завершальній частині з виготовленням макету, (виховна) на прикладах матеріалів проекту виховувати послідовність і ретельність у виконанні практичних робіт , (розвивальна) розвивати вміння учнів аналізувати допущені недоліки (помилки) і результати проектної діяльності й виробу .
Унаочнення: робочі зошити, документи проекту.
ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ ПО АНАЛІЗУ ДОПУЩЕНИХ НЕДОЛІКІВ (ПОМИЛОК) І РЕЗУЛЬТАТІВ ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Й ВИРОБУ
1. Учні формулюють свої узагальнюючі думки.
2. Вчитель записує пропозиції учнів по удосконаленню подібної роботи.
3. Вчителів і учні аналізують пропозиції.
4. Вчитель оголошує оцінки по захисту проекту та семестрову оцінку за роботу протягом семестру.
Д. з.: Індивідуальні завдання по завершенню оформлення й упорядкування матеріалів проекта.

Розробки уроків з трудового навчання у 5 класі
за Державним стандартом базової і повної середньої освіти з освітньої галузі “Технології”

РОЗДІЛ 2 .

Тема. Технологічні процеси розмічання та різання матеріалів (5-8 год)

Тема уроку: Організація робочого місця та правила безпечної праці в столярній майстерні. Загальні відомості про виробничий процес та етапи виготовлення виробу.
Мета: Навчити учнів раціонально організовувати робоче місце та дотримуватися правил безпечної праців в столярній майстерні. Сформувати поняття про виробничий процес. Розвивати політехнічний кругозір. Виховувати організованість у роботі, повагу до людей різних професій.
Об'єкт праці: кухонна дощечка.
Оснащення: столярний верстак, масштабна лінійка, кутник, олівець, шаблони зображень дитячих іграшок плоскої форми, зразки кухонних дощечок, заготовки з фанери та ДВП.
Тип уроку: засвоєння нових знань та умінь.

Методичніі рекомендації

Перший урок цієї теми цілком спрямовується на засвоєння нового навчального матеріалу. Структура першого заняття пропонується така:
І. Актуалізація знань учнів та мотивація їхньої навчальної діяльності.
ІІ. Вивчення нового навчального матеріалу:
-ознайомлення учнів з організацією робочого місця в столярній майстерні;
-інструктаж з техніки безпеки.
ІІІ. Практична робота учнів.
ІV. Закріплення навчального матеріалу.
V. Підведення підсумків заняття.
Розпочати вивчення цього заняття доцільно з питання до учнів: “Як ви можете пояснити народну мудрість, яка стверджує, що вік деревини не стільки позаду, як попереду”. За допомогою цього запитання учні мають актуалізувати свої знання, засвоєні під час вивчення попереднього розділу, і пригадати, що деревина - природний матеріал, який застосовується на протязі багатьох віків і набуває все більшого значення тепер, задовольняючи різноманітні потреби людей.
Навчатися обробці деревини учні будуть в столярній майстерні. Треба пояснити учням, що працювати в майстерні треба на своєму робочому місці, яке обладнано верстаком. Далі доцільно розповісти про призначення і будову столярного верстака, показати основні його частини та продемонструвати як перевірити, чи відповідає верстак зросту учня, як затискати в столярному верстаку заготовки, а також як правильно розташовувати на ньому інструменти.
Слід наголосити, що з інструментами треба поводитися обережно і використовувати їх тільки за призначенням. Інструменти й матеріали треба розташовувати на верстаку треба так, щоб їх зручно було брати й зберігати. Ті інструменти, якими користуються частіше, розташовують ближче до себе в зоні витягнутої руки.
Доцільно продемонструвати учням як правильно брати і класти інструменти і дати можливість їм це зробити самим. Звернувши увагу на приклади правильної організації робочого місця, а також допущені учнями типові помилки, треба підвести їх до висновку, що інструмент розташовують справа чи зліва в залежності від того, якою рукою його беруть.
Необережне використання інструментів може привести до травматизму, тому потрібно провести інструктаж з техніки безпеки, попередити про небезпеки, які можуть призвести до травмування в столярній майстерні.
На завершення заняття треба звернути увагу учнів на правила зберігання інструментів та обов'язкове виконання правил безпеки і виробничої санітарії.
.
Тема уроку: Призначення та будова вимірювальних і розмічальних інструментів: лінійки, кутника, складаного метра, рейсмуса. Прийоми вимірювання лінійкою, кутником, складаним метром.
Мета: сформувати уявлення про призначення та будову вимірювальних і розмічальних інструментів. Навчити прийомам розмічання виробів плоскої форми.
Розвивати технічне мислення, творчі здібності учнів.
Виховувати вимогливість до точності вимірювання, акуратність та бережливість.
Об'єкт праці: кухонна дощечка.
Оснащення: столярний верстак, масштабна лінійка, кутник, олівець, циркуль, шаблони зображень дитячих іграшок плоскої форми, зразки кухонних дощечок, заготовки з п'ятишарової фанери розміром 250х200 мм.
Тип уроку: засвоєння нових знань, умінь та навичок..

Методичні рекомендації

Важливість вимірювання підтверджує народна мудрість “Сім раз відміряй, а раз відріж!”. Вона може бути лейтмотивом цього і наступного заняття.
Структура заняття, на якому вивчатимуться технологічні операції вимірювання і розмічання деревини, пропонується така:
І. Актуалізація знань учнів та мотивація їхньої навчальної діяльності.
ІІ. Вивчення нового навчального матеріалу.
- ознайомлення учнів з вимірювальними та розмічальними інструментами, їх призначенням, будовою та прийомами використання;
-інструктаж до виконання практичної роботи.
ІІІ. Практична робота учнів.
- розмічання кухонної дощечки.
IV. Підведення підсумків заняття.
Заняття доцільно розпочати з обговорення з учнями питань, які сприятимуть актуалізації засвоєних знань та мотивації їхньої подальшої навчальної і трудової діяльності:
“Пригадайте, яких правил внутрішнього розпорядку та безпеки праці треба дотримуватися у шкільній навчальній майстерні?”
“Як ви вважаєте, які відомості потрібні для виготовлення будь-якого виробу?”
“Чи обов'язково знати розміри деталей та виробів?”
“Якими інструментами можна вимірювати заготовки та вироби плоскої форми? ”
У процесі бесіди з учнями акцентуємо увагу на тому, що для виготовлення будь-якого виробу потрібно мати відомості про його конструкцію, розміри, форму, матеріал, кількість деталей, з яких складається виріб. Щоб виготовити виріб, на заготовці треба намітити контури його ліній, тобто розмітити заготовку за допомогою вимірювальних та розмічальних інструментів. Потім треба продемонструвати інструменти для вимірювання та розмічання деревини, навести правильні і повні назви інструментів: кутник столярний, масштабна лінійка тощо, пояснити, чому вони так називаються, попередити можливі помилки учнів під час вимірювання, звернути увагу, що відлік на шкалі лінійки не завжди розпочинається від її краю, а від нуля.
Перш ніж провести інструктаж щодо розмічання, треба проаналізувати форму країв заготовки та визначити найрівнішу - базову кромку, від якої найкраще виконувати розмічання.
Потім переходимо до визначення поняття “базова лінія” і демонструємо, як вона проводиться.
Важливо також правильно і своєчасно сформувати в учнів уявлення про припуск на обробку. Полегшити засвоєння учнями цього поняття допоможе застосування наочності: таблиць та заготовок, на яких вчитель показуватиме розмічання виробу.
Треба також повідомити учням, що розмічання великої кількості однакових деталей або деталей, що мають криволінійний контур, здійснюють за допомогою спеціальних шаблонів, які мають вигляд пластин з такими ж обрисами, як і контур виробу. Якщо навчального часу достатньо, можна поставити перед учнями проблемне завдання: “Запропонуйте спосіб, за допомогою якого можна швидко розмітити велику кількість однакових заготовок ”.
Інструктаж до практичної роботи проводимо у такій послідовності:
1. На папері формату А 4 розробити та накреслити у масштабі 1:1 контури кухонної дощечки.
2. Виконати малюнок для оздоблення зворотного боку дощечки
3. Перенести креслення розробленої конструкції на заготовку.
4. За допомогою кальки або копіювального паперу перенести малюнок для оздоблення виробу.
Після виконання учнями розмічання треба пояснити, як перевірити якість розмічання, запропонувати учням перевірити якість розмічання виробу самостійно, а потім оцінити роботу учнів. Оцінювання робіт повинно бути об'єктивним і заохочувати їх працювати ще краще. Інакше поточне оцінювання не матиме смислу.
На завершення заняття треба підвести його підсумки, ще раз звернути увагу на визначення основних понять та послідовність розмічання.
Виготовлення виробу пропонується продовжити на наступному занятті.

Тема уроку: Технологічний процес пиляння фанери та ДВП ножівкою. .
Мета: сформувати в учнів поняття про процес різання та уявлення про технологію пиляння фанери і ДВП, розвивати політехнічне мислення, виховувати культуру праці.
Об'єкт праці: кухонна дощечка.
Оснащення: столярний верстак, зразки кухонних дощечок, заготовки з фанери та ДВП, плакати із зображенням різальних частин інструментів, столярні ножівки.
Тип уроку: комбінований.

Методичні рекомендації

На цьому занятті необхідно сформувати одне з ключових політехнічних понять - про процес обробки матеріалів різанням.
Структуру цього заняття рекомендуємо таку:
І. Актуалізація знань учнів та мотивація їхньої навчальної діяльності.
ІІ. Засвоєння нових знань та формування умінь і навичок.
- ознайомлення учнів з технологією різання деревини, різальними інструментами, їх призначенням, будовою і прийомами використання;
-інструктаж до виконання практичної роботи.
III. Практична робота учнів.
IV. Закріплення та систематизація знань учнів.
V. Підведення підсумків заняття. Прибирання робочих місць.
Враховуючи, що абстрактне мислення у п'ятикласників розвинено ще недостатньо, для формування поняття про різання матеріалів доцільно використати кілька прийомів порівняння з використанням наочних засобів. Порівнюючи зображення різальних частин інструментів для різання деревини - рубанка, стамески, долота учні легко можуть зробити висновок, що хоча інструменти мають різне призначення і будову, їх різальні частини мають схожу форму, яка нагадує клин. Важливо також, щоб учні зрозуміти, що процес різання може відбуватися із зняттям шару матеріалу, і без зняття його, наприклад - розколюванням сокирою. Тому доцільно також продемонструвати плакат із збільшеними зображеннями різальних частин інших інструментів: ножівки, лобзика рашпіля, які мають багато різців.
Важливо, щоб учні зрозуміли, чому ножівки, що застосовуються для різних видів пиляння мають неоднакові зубці. Порівнюючи зображення на таблиці елементів зубців різних ножівок, учні роблять висновок, що кожен зубець полота ножівки є самостійним різцем. Потім можна запропонувати учням вирішити технічне завдання: визначити напрямок робочого руху під час пиляння різними за призначенням пилами.
Перед практичною роботою треба провести інструктаж, під час якого розповісти і продемонструвати учням, як виконати запилювання, яким має бути нахил пилки до поверхні різання, що необхідно зробити для зменшення тертя полотна пилки об заготовку, як перевірити правильність пиляння за розміткою та за допомогою кутника чи шаблона тощо.
Щоб запобіги помилкам під час пиляння, учні мають добре засвоїти наступне: затискати заготовку треба не надто високо, інакше вона розгойдуватиметься або вібруватиме під час пиляння, треба користуватися напрямним бруском і ніколи не спрямовувати полотно ножівки пальцем. Працювати розмірено, не прискорюючи темпу пиляння, під час пиляння використовувати середню частину ножівки, контролювати лінію пропилу з протилежної сторони заготовки. Під час пиляння дуже важливо також слідкувати за розташуванням руки, якою тримають заготовку та правильністю постави, щоб не травмуватися та не зашкодити здоров'ю.
Питанням техніки безпеки під час пиляння деревини на цьому занятті треба приділити особливу увагу. Для цього постійно треба спостерігати за роботою учнів, надавати їм індивідуальну допомогу. У разі виникнення порушень техніки безпеки зупиняти роботу і провести повторний інструктаж.
У кінці заняття необхідно проаналізувати типові помилки, які допускали учні під час пиляння (нерівномірність темпу пиляння, відхилення від лінії розмічання, відколювання частини заготовки в кінці пиляння тощо), порадити як уникати помилок у подальшій роботі та підвести підсумки заняття.
Достатньо часу треба передбачити для упорядкування та прибирання робочих місць.

Тема уроку: Прийоми пиляння лобзиком.
Мета: сформувати в учнів уявлення про технологію пиляння фанери і ДВП, розвивати політехнічне мислення, виховувати культуру праці.
Об'єкт праці: підставна дощечка для пиляння лобзиком.
Оснащення: столярний верстак, лобзики, запасні лобзикові пилочки, шило, заготовки з фанери, технологічна картка дощечки для випилювання лобзиком.
Тип уроку: комбінований.

Методичні рекомендації

Пиляння лобзиком - досить складна для учнів технологічна операція. Разом з тим, на цьому уроці є хороші можливості для розвитку технічного мислення учнів та вироблення навичок самоконтролю. З цією метою доцільно, крім фронтальної застосувати парну форму організації практичної роботи учнів.
Структура цього заняття може бути такою:
І. Постановка і розв'язання запитань проблемного характеру та мотивація навчальної діяльності учнів.
ІІ. Засвоєння нових знань та формування умінь і навичок.
- ознайомлення учнів з призначенням та будовою лобзика, технологією різання лобзиком;
-інструктаж до виконання практичної роботи.
ІII. Практична робота учнів.
IV. Закріплення та систематизація знань учнів.
V. Підведення підсумків заняття. Прибирання робочих місць.
Насамперед, доцільно продемонструвати учням вироби, що мають криволінійну форму (підставки, іграшки тощо) і поставити перед учнями запитання проблемного характеру: “А як випиляти вироби з фанери, що мають складну криволінійну форму? Чи можна випиляти столярною ножівкою вироби криволінійної форми?” Якщо учні не зможуть відповісти на ці запитання, можна запропонувати їм відшукати відповіді в підручнику з трудового навчання. Учні мають здобути чи відшукати відповіді на поставлені запитання і зрозуміти, що потрібен спеціальний інструмент - лобзик.
Вчителеві необхідно розповісти про будову лобзика, показати його частини та особливу увагу звернути на те, як правильно заправляти пилочку лобзика. Треба акцентувати увагу учнів на тому, який напрямок зубців лобзика та продемонструвати необхідні пристрої, що застосовуються при випилюванні лобзиком, зокрема, струбцину і спеціальну підставку, якими заготовка кріпиться до столу.
Доцільно спочатку показати, як виконується випилювання прямолінійних, а потім криволінійних контурів. Це полегшить засвоєння навичок пиляння лобзиком.
Випилюючи лобзиком, учні повинні сидіти прямо, не нагинаючись, лівою рукою притримувати заготовку, а правою тримати лобзик таким чином, щоб пилочка плавно субсидій рівномірно переміщувалася точно по лінії розмітки вертикально вгору і вниз. Випилюючи на прямих частиках контуру деталі, необхідно насовувати лобзик на матеріал, а криволінійні - матеріал на пилочку лобзика з відповідними поворотами.
Потім треба показати прийоми випилювання внутрішніх контурів та процес випилювання кутів.
Перед виконанням практичної роботи доцільно розділити учнів попарно, поставивши завдання: почергово допомагати напарникові навчитися правильно пиляти лобзиком, підказуючи, коли під час пиляння пилочка відхилятиметься від вертикального положення, чи допускатимуться інші порушення. Втрата учнями самоконтролю під час навчання випилюванню лобзиком є найтиповішою помилкою. Учні не помічають, коли пилочка відхиляється від вертикального положення. Для виконання перших вправ запропонований спосіб взаємоконтролю є досить ефективним. За допомогою такого прийому учні швидше навчаються пиляти лобзиком, менше ламають пилочок і виконують завдання якісніше.
Як об'єкт практичної роботи можна запропонувати виготовлення підставної дощечки для випилювання лобзиком. Виконати цю роботу можна за технологічною карткою, яка подається в підручнику, доповнивши поопераційні ескізи відповідними розмірами.
На завершення заняття треба проаналізувати роботу учнів, надати поради, як поліпшити роботу, систематизувати та узагальнити знання учнів, використовуючи запитання, поміщені в кінці параграфа 16 підручника з трудового навчання.

Тема уроку: Свердління отворів.
Мета:сформувати в учнів поняття про процес свердління як один з видів різання, навчити свердлити отвори в деревині, розширювати політехнічний світогляд, виховувати відповідальність за результат роботи.
Об'єкт праці: кухонна дощечка.
Оснащення: столярний верстак, коловорот, ручний дриль, свердла, заготовки для кухонних дощечок, плакати із зображеннями різних видів свердл та різальних частин інструментів.
Тип уроку: засвоєння нових знань та умінь.

Методичні рекомендації

З поняттям “свердління отворів” більшість учнів на цьому занятті знайомляться вперше, і якщо й мають деякі уявлення про отримання отворів, то сформовані вони лише на побутовому рівні. Вчитель має пояснити, що свердління є одним із видів різання. Слід передбачати типові помилки, які можуть допускати учні, зокрема, іноді учні називають отвори “дірками”, вважають, що отвори мають бути тільки круглої форми. Треба звернути увагу дітей на правильне вживання термінології, продемонструвати їм різні види отворів та способи їх отримання. Демонструючи ложкові, гвинтові, центрові і спіральні свердла та їх зображення (таблиця 4 в підручнику) треба звернути увагу учнів, що свердла можуть мати різне призначення, бувають різних форм і розмірів, але всі вони відносяться до різальних інструментів. Перші два з названих видів свердел призначені для утворення невеликих отворів, центрове - для свердління отворів порівняно великого діаметра. Спіральні свердла найбільш універсальні, їх застосовують для утворення отворів різних діаметрів.
Розповідаючи про конструкцію свердла, треба показати учням, що діаметр свердла (у міліметрах) зазначається на його хвостовику. Свердла закріплюють у патроні коловорота, дриля або свердлильного верстата, який учні вивчатимуть пізніше.
Використовуючи плакат, учитель пояснює, що у ручному дрилі обертання свердла забезпечуеться завдяки спеціальному механізмові - зубчастій передачі. За допомогою обертання ручки дриля рух передається патронові. Найпростіша зубчаста передача складається з двох зубчастих коліс, що перебувають у зачепленні одне за одним. Вони можуть бути одного або різних діаметрів, з різною кількістю зубців. Зубчасті колеса, як і гвинти, гайки та інші деталі, використовуються не тільки в дрилі, а й у інших машинах та механізмах. Такі деталі називаються - типовими.
Перед свердлінням треба розмітити центр майбутнього отвору. В деревині розмітку центру отвору можна виконати олівцем або шилом. У цій точці встановлюють свердло під прямим кутом до заготовки. Долонею лівої руки натискають на упор коловорота або дриля, а правою рукою обертають рукоятку. Напрям обертання - за годинниковою стрілкою. Наприкінці свердління натиск на упор, як відомо, треба зменшувати. У зв'язку з цим доцільно поставими учням запитання, яке для учнів може стати проблемним і сприятиме глибшому осмисленню навчального матеріалу: “Чому наприкінці свердління треба зменшувати натиск на упор коловорота (або дриля)?”
Щоб мати рівні краї отвору на виході свердла і захистити кришку верстака від пошкодження, під заготовку закладають дошку і струбциною притискують їх до кришки верстака.
Операція свердління є небезпечною. Тому треба посилити вимоги щодо безумовного виконання правил техніки безпеки та розширити знання учнів про безпеку праці, а саме:
1. Перед свердлінням отворів треба надійно закріпити заготовку і підкласти дошку на столярному верстаку.
2. Свердло має бути закріплене в патроні без перекосів.
3. Не можна тримати коловорот або дриль свердлом до себе.
4. Подачу свердла під час роботи треба здійснювати плавно, без ривків.
5. Натиск на упор коловорота (дриля) на початку та наприкінці свердління повинен бути невеликим, обертання рукоятки - повільним.
6. Стружку з поверхні виробу здмухувати не можна, їх треба змітати спеціальною щіткою.
Треба також ознайомити учнів з тим, що на деревообробних підприємствах цю операцію здійснюють на свердлильних верстатах або за допомогою електросвердлильної машини. Зі свердлінням отворів пов'язана робота столярів, теслярів, складальників виробів, верстатників. Їм важливо знати будову свердлильних верстатів, уміти правильно підібрати свердло для роботи і, в разі потреби, нагострити його. Верстатники повинні вміти вибрати швидкість свердліня з урахуваням породи деревини, її стану і властивостей.
Закріплення вивченого матеріалу, узагальнення та систематизацію знань доцільно провести, ставлячи перед учнями такі завдання і запитання:
Розгляньте різні свердла і назвіть їх види. Покажіть основні частини кожного з них.
Спробуйте обгрунтувати, чому на прикінці свердління натиск на упор і швидкість обертання треба зменшити.
З якою метою перед свердлінням під заготовку підкладають дошку?
Запропонуйте найбільш раціональний спосіб свердління отворів одного діаметра в кількох тонких деталях.
Треба просвердлити кілька глухих отворів однакової глибини. Подумайте, як це зробити?
Які типові деталі застосовано в ручному дрилі?
Яких правил безпеки праці треба дотримуватися під час свердління.

Тема: Обпилювання та зачищання заготовок з фанери.
Мета: засвоєння учнями прийомів обпилювання та зачищання заготовок з фанери, розвиток технічного мислення, виховання акуратності в роботі.
Об'єкт праці: кухонна дощечка.
Оснащення: столярний верстак, рашпілі, драчові напилки, надфілі, абразивна шкірка, заготовки з фанери.
Тип уроку: засвоєння нових знань та умінь.

Методичні рекомендації

Структура цього заняття може бути такою:
І. Актуалізація знань учнів та мотивація їхньої навчальної діяльності.
ІІ. Засвоєння нових знань та формування умінь і навичок.
- ознайомлення учнів з технологією обпилювання деревини, інструментами для обпилювання деревини та прийомами їх використання;
-інструктаж до виконання практичної роботи.
ІII. Практична робота учнів.
IV. Закріплення знань учнів.
V. Підведення підсумків заняття. Прибирання робочих місць.
На початку цього уроку доцільно актуалізувати знання учнів про процес різання, використання для цього різноманітних інструментів. Запропонувати учням назвати відомі їм інструменти для різання.
Для мотивації діяльності учнів доцільно звернути увагу дітей на якість поверхні заготовок після пиляння і порівняти з якістю обробки вже готових виробів. Поставити учням запитання: як досягнути більш високої якості поверхні виробу?
Потім треба пояснити, що є різні способи поліпшення якості поверхні виробу, зокрема, зачищання нерівностей після пиляння, а також заокруглення гострих кутів заготовки можна виконати рашпілем. Треба продемонструвати учням, що під час обпилювання рашпілем ліва рука працюючого повинна лежати на носку інструмента, не охоплюючи його. Звернути увагу, що іструмент повинен бути зі справною ручкою і що на нього треба натискати тільки під час його руху вперед. Також треба продемонструвати як обпилювати фасонні поверхні.
Необхідно окремо зупинитися на питаннях зачищання поверхонь.
Зачищають деталі абразивною (шліфувальною) шкуркою. Основою її є бавовняна тканина або цупкий папір, на один бік яких приклеєні дрібні зерна скла або інших твердих мінералів. Часто абразивом служить наждак. Тому абразивну шкірку часто називають наждачною.
Для зручності роботи шматок абразивної шкурки прикріплюють до дерев'яного бруска. Так її легше і безпечніше тримати в руках.
Треба продемонструвати учням прийоми шліфування шкуркою і запропонувати їм самостійно обпиляти і прошліфувати, спроектовані і виготовлені учнями на попередніх заняттях вироби.
Для глибшого розуміння навчального матеріалу та закріплення знань доцільно поставити учням запитання: Чи можна вважати шліфування одним з видів різання? Чому обпилювати та зачищати фанеру треба вздовж волокон?
Достатньо часу на цьому занятті треба приділити прибиранню робочих місць. Звернути увагу учнів на те, що тирсу і шліфувальний пил з поверхні виробу треба видаляти спеціальною щіткою, ні в якому разі не здувати пил. Після закінчення роботи не зайвим буде нагадати, щоб учні старанно вимили руки з милом, адже це важливо для їх здоров'я.

Трудове навчання 7 клас _

Тема: визначення завдань для виконання проекту. Створення банку ідей

Хід уроку

І. Організаційна частина:

перевірка наявності учнів;
перевірка готовності учнів до уроку;

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів:
Фронтальне опитування учнів.

V. Вивчення нового матеріалу

З чого починають створення банку ідей? Як правило, дизайнери використовують так звану клаузуру.

VI. Практична робота

Складання ескізу виробу

Завдання 2. Складіть ескіз майбутнього виробу.

6.1. Вступний інструктаж

6.2. поточний інструктаж

• слідкувати за дотримуванням вимог, що ставляться перед учнями;

• допомагати учням у разі потреби;

• звертати увагу учнів на типові помилки та хиби під час виконання практичної роботи;

• відзначати правильність навчальних дій учнів.

6.3. Заключний інструктаж

Зробити підсумок практичної роботи, мотивувати його.

VII. Підсумок уроку

7.1. Рефлексія (усвідомлення набутих знань, виконаної роботи) 1. Що нового ви дізналися на уроці?

2. Чи можна скористатись отриманими знаннями у повсякденному житті? Де і за яких умов це може бути?

7.2. Заключна частина:

• виставлення оцінок за роботу на уроці;• домашнє завдання:

2 коментарі:

mixalitski15 січня 2016 р. о 05:32
Автор видалив цей коментар.
ВідповістиВидалити
Відповіді
Анонім16 листопада 2020 р. о 18:45
"Коли мене познайомили з паном Лі Беном (Кредитним директором), я виходив на ринок як перший покупець житла. Мої потреби були дещо іншими, і у мене було багато запитань, перш ніж він надіслав мені мій лист попереднього затвердження , він покликав поговорити зі мною про те, що це означає і що може змінитися. Він зробив мене доступним майже будь-якої години за допомогою електронної пошти та текстових повідомлень, був дуже чуйним та обізнаним. Він також дуже прямий, я пояснив йому, якими були мої очікування щодо часу закриття та інших деталей. Він сказав, що виправдає ці очікування, але перевершив їх. Я так швидко закрив ріелтора, і продавець, звичайно, був у захваті від цього. Але як покупець я оцінив, що я пройшов цей процес коротко, але ретельно. Від попереднього затвердження до закриття - подорож була такою безшовною, і я вважаю себе щасливчиком, бо чув історії жахів про Інтернет. Я рекомендую контактну електронну адресу офіцера з питань кредитування Бен Лі: 247officedept@gmail.com & Whatsapp Номер: + 1-989-394-3740 кожному, хто шукає позику на будь-якому ринку. Все оброблялося в електронному вигляді доцільно та надійно.
ВідповістиВидалити
Відповіді

Додати коментар

Сторінки

Розробки уроків

2 коментарі: