Художнє оздоблення виробів із деревини

Тема:  . Художнє  оздоблення  виробів  із  деревини.

Мета: Навчальна:  поглиблення знань учнів  про види  художнього  оздоблення  виробів  із  деревини.

            Виховна: виховувати  культуру праці , любов  до  праці, вміння  бережливого  ставлення  до  майна.

            Розвиваюча: розвивати вміння  застосовувати  набуті  теоретичні  знання  на  практиці,розвиток просторового  мислення  та естетичних  смаків  в  учнів.   

Об’єкт праці: поличка  навісна ( вішалка  для  одягу).

Дидактичні  засоби:

-                     Плакат „ Види  оздоблення  мозаїкою”

-                     Плакат  " Елементи  геометричного  різьблення”

-        Й.М. Гушулей. Основи деревообробки. Пробний навч. пос для учнів 8-9 класів. К.: "Освіта” , 1996р.

Інструменти, обладнання:  лобзик ( ручний і електричний ), наждачний  папір, токарний і свердлильний  верстат, олівець, лінійка, кутник, копіювальний папір, нож-косяк.

.Тип уроку:  комбінований.

                     Хід  і  зміст  заняття:

 1. Організаційний  момент.

 1. Введення  учнів у  майстерню  після  дзвінка.

2.  Перевірка  присутніх учнів  за журналом.

3.           Перевірка  готовності  учнів  до  заняття (наявність  зошитів, підручників, креслярського  приладів).

4.           Призначення  чергових  за  графіком.

5.           Організація  робочих  місць.

2.                 Повторення  раніше  вивченого  матеріалу.

 На  минулому  уроці  ми  з  вами  розглянули тему, яка  називалась " Складання  технологічної  карти  виробу ”.  А зараз ми  перевіримо те, як ви засвоїли  матеріал   поререднього  заняття.( Форма  проведення – фронтальне  опитування).

1. В чому суть технологічної  карти  на  виготовлення виробу?

2. Яка  її  роль в  процесі  виготовлення?

3.  Які  є види  технологічних  карт?

4. Яка  послідовність  складання  технологічної  карти?

 3.                  Оголошення  теми, мети уроку, мотивація навчальної  діяльності.

 На сьогоднішньому  уроці  ми  з  вами  будемо  поглиблювати  знання  з теми, яка   називається "Художнє  оздоблення  виробів”.   Набути  знання  і  вміння ще знадобляться вам  в  подальшій  трудовій  діяльності.

Отже, переходимо  до  вивчення  нового матеріалу.

 4.      Вивчення  нового  матеріалу.

 За  способом  виконання  узорів, малюнків  є багато  видів  різьблення  по  дереву.

Для  прикрашання  виробів  частіше  застосовують  плоско-рельєфне  різьблення, яке  поділяється  на  геометричне  та  контурне.

Геометричне  різьблення  виконується  у  вмгляді  дво-, три-  і  чотиригранних  виїмок, яуі  утворюють  на  поверхні  візерунок  з  геометричних  фігур – трикутників, квадратів, кіл.( По  плакату).

Найпростішими  елементами  геометричного  різьблення  є  двогранні виїмки  прямолінійної  або  криволінійної   форми, різної ширини і  глибини.  При  повторенні  прямих  виїмок,  розміщених  вертикально або  під  кутом, утворюється  узор, який  називають  драбинкою.

Найбільшого  поширення  в  геометричному  різьбленні  набули  тригранні  виїмки( трикутники ),  різноманітні  за  формою, розмірами  і технікою   виконання.  Трикутники  з  поглибленням  в  основі  можеть  бути  рівносторонніми  або  витягнути  у  вигляді  променів. Комбінації  із  цих  трикутників  утворюють  різноманітні  візерунки: вітейка, змійка, різного  вигляду  виду  сяяння.

Різальним  інструментом  для  різьблення  по  дереву  є  долота  й  стамески. Але  найбільш  загальновживаними  інструментами  є  ножі-косяки  різної  форми, розмірів  та  кута  заточки.

Контурне  різьблення – різновидність  плоско-рельєфного, при  якому  рисунок  утворюється  сполученням  різноманітних  ліній: прямих, ламаних, звивистих. У  зв’язку  з  тим, що  в  цьому  випадку  світлотіні  проявляються  слабо  і  на  чистій  деревині  рисунок  погано  видно, часто  поверхню  спочатку  підфарбовують  у  темний  колір, опоряджують  і  лише  потім  наносять  на  неї  візерунок.

Рисунок  попередньо  переносять  з  оригіналу  на  кальку, а  потім  уже  гострим твердим  олівцем вереводять  на  виріб. Одержаний  контур  знову  обводять  грифулум  або  продряпують шилом.

По  розмітці  прорізують  косяком  і  напівкруглими  стамесками. В контурному  різьбленні  лінії  ввесь  час  згинаються в  різних  напрямках. Тому  інструмент і  руки  різьбяра  постійно  змінюють  своє  положення. Якщо  тримати  інструмент  двома  руками, то можна  працювати  більш  впевнено; це  застерігає  від  поранень  під  час  зриву  стамески.

Контурне  різьблення  в  більшості  випадків  використовують  для  виконання  декоративних  мотивів, наприклад  із  стилізованих  природних  елементів.

 5.      Закріплення  нового  матеріалу.

 А зараз ми  перевіримо те, як ви засвоїли  новий  матеріал.( Форма  проведення – фронтальне  опитування).

1.                Які  є  два  види  плоско-рельєфного  різьблення?

2.                Чим  відрізняється  геометричне  різьблення  від  контурного?

3.                Який  інструмент  викорисковують для  різьби  по  дереву?

 6.      Вступний  інструктаж.

 Вступне  слово  вчителя.  Видача  учням  заготовок, інсрументу. Початок  роботи  згідно  технологічної  карти.

 7.      Самостійна  робота  учнів та  поточний

інструктаж  вчителя.

 Учні  самостійно виконують роботу.

Зміст обходів вчителя:

1-й  обхід: контроль за  дотриманням  правильності виконання  трудових прийомів;

2-й  обхід: : допомога учням у випадку помилки чи ускадненні;

Постійний  контроль  за дисципліною під час  роботи та дотриманням  правил  техніки  безпеки.

 8.      Заключний  інструктаж.

 1.підведення  підсумків  практичної  роботи

2.аналіз  найхарактерніших  помилок  і  недоліків в  роботі  учнів;

3.загальна  характеристика  заняття.

 9.      Підведення  підсумків  уроку.

 Домашнє завдання §-34.

 10.   Прибирання  робочих  місць і  приміщення  майстерні  черговими.

Розробки уроків

Реферат на тему: Писанкарство в Україні

Реферат натему:

Писанки та писанкарство на Україні

Писанка – це неповторне багатство. Його треба берегти, як безцінний скарб! Нам слід пишатися ним перед усім світом.

О.Довженко.

Пташине яйце, розписане мініатюрним орнаментом, називають писанкою. Назва її походить від слова “писати”, тобто прикрашати орнаментом. Оздоблюються писанки геометричним, рослинним зооморфним (риби, птахи, звірі, людина), пейзажним орнаментами, християнськими символами.

Писанка – одна зі стародавніх форм українського народного розпису, у якому наші пращури втілювали свої прагнення, віру.

Писанка – це символ весни, сонця, повернення природи до життя.

Багато народів світу шанували яйце і мали власну атрибутику його возвеличення у багатьох стародавніх народів збереглися перекази, в яких яйце виступає джерелом життя, світла, тепла, навіть зародком усього всесвіту.

Звідки ж пішла традиція оздоблювати яйце в Україні?

Досліджуючи матеріали археологічних експедицій з вивченням трипільської культури (V-ІІ тис. до н.е.), вчені побачили на кераміці орнаментальні малюнки, які дуже нагадують орнамент на сучасних українських писанках.

Так зображена н малюнку богиня Лада дуже нагадує образ Берегині. Їх поєднують благально піднесену догори руки та інші характерні елементи.

На території України писанкарство набуло найбільшого поширення за часів Київської Русі, в Х-ХІІІ ст.

Запроваджуючи християнство на Русі, церква вдало використала язичницькі вірування і народні звичаї, в тому числі й святкування Великодня навесні як пробудження всього живого на землі, що збігалося з християнськими пасхальними святами на честь воскресіння Ісуса Христа.

Звичайне   куряче  яйце  недовговічне,  тому   в    Київській           Русі майстри майоліки у великій кількості виготовляли керамічні розписані яйця, і це дало змогу багатьох поколінням милуватися ними. Найулюбленішим мотивом був мотивом сосонки – яскраво-зеленої травички, що найперша прокидається  після зими і пленяться, сповіщаючи про прихід весни.

Улюбленим кольором майстрів був жовтий та світло-зелений на темному, здебільшого коричневому або чорному тлі. Такі писанки можна побачити у Державному музеї історії України.

Татаро-монгольська навала на Русь припиняє діяльність ремісничого цеху, який р5епродукував українські писанки з глини, що експортувалися в інші країни. У цей період поступово розвивається писанкарство, починається розподіл традицій мистецтва за регіонами. За період ХІІІ до другої половини ХІХ ст. у писанкарстві майже не виникає нових елементів. Найдавніші писанки, виготовлені з курячих яєць, зберігаються в музеях і датовані другою половиною ХІХ – початком ХХ ст. Вони мають характерні ознаки кожного регіону їх виготовлення.

В Україні писанки виконують обрядову, ігрову, декоративну та інші функції. Обрядова функція писанки пов’язана зі святкуванням перших днів Пасхи. Зі свячених писанок починався великодній обід, їх дарували на знак поваги, любові, з побажанням добра. Писанки були своєрідним оберегом у хаті, тому їх намагалися зберегти до наступної весни.

Матеріалом для писанки є пташине яйце. За технікою виконання сучасній писанці передувала крашанка – яйце пофарбоване в один колір рослинними фарбами. Пізніше з’явилася крашанка, яка побутує й до цього часу.

Яйце опускають у фарбу, потім крапають на нього гарячим воском.

Коли віск вихолоне, яйце кладуть у темнішу фарбу. Після цього яйце опускають у гарячу воду, де віск сходить з нього залишивши різної величини і форми крапочки по кольоровому тлі.

Із кінця ХІХ ст. поряд із писанками створюються дряпанки і мальованки.

Дряпанка – це крашанка, на якій орнамент видряпано голкою або металевим стержнем.

Мальованка – це яйце, розписане фарбами за допомогою пензля.

Часто в оздобленні писанок використовують  поєднання двох і більше прийомів розпису ( крашанка, мальованка, дряпанка).

У 80-х роках ХХ ст. до писанкарства звертаються професійні художники, народні майстри старшого покоління. У містах виникають музеї писанок (м. Коломия). Великі експозиції писанок має Львівський музей, етнографії та художніх промислів України – понад 11000 штук з 20 областей України. Українські писанки можна побачити за межами України: в Лондонському королівському музеї, в Санки-Петербурзі в музеї етнографії, в музеях Праги, Кракова.

У наш час мистецтво писанок чарує око розмаїттям орнаментальних мотивів і буянням насичених фарб, викликаючи загальне захоплення.

Писанкарство вважається одним із найцінніших різновидів українського декоративного розпису.

Виховна година: Україна - європейська країна

Україна - європейська країна

   Тема.  Україна – європейська країна.                                             

Мета: ознайомлення учнів з основними державотворчими подіями становлення незалежної України, вивчення основних засад демократичного та суспільного ладу України, її досягнень за останні роки; закріплення знань про державну символіку (Герб, Прапор, Гімн, Основний Закон України – Конституцію); про такі поняття та категорії, як народ, держава, громадянин, громадянські права та обов’язки; зміцнення  громадянських якостей учнів; формування ціннісного ставлення до держави, суспільства, мови, сім’ї, самого себе; почуття особистої відповідальності за долю своєї держави та українського народу. Оформлення:   Конституція України, репродукції краєвидів України, вишитий рушник, вислови, прислів’я, музичні записи. Люблять батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що своя.                                                                                                 Сенека Той, хто не любить своєї країни, нічого любити не зможе.                                                                                                  Д. Байрон Кожному мила своя сторона.                                                                                                Г. Сковорода Свою Україну любіть. Любіть її …. Во врем’я люте. В останню тяжкую минуту за неї Господа моліть.                                                                                                 Т.Шевченко Народ мій є! народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!                                                                                             В. Симоненко Вітчизна – ось і альфа, і омега!                                                                                               Д. Павличко Хто батьківщині добре слугує – вельможних предків не потребує.                                                                              Французьке прислів’я Дзвін шабель, пісні, походи, воля соколина, тихі зорі, ясні води – моя Україна.                                                                                                  В. Сосюра Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була.                                                                                                     П. Тичина І дим батьківщини солодкий.                                                                                       Овдій Шматок землі, ти звешся Україною. Ти був до нас. Ти будеш після нас.                                                                                                Л. Костенко.                                       Хід заняття                 творче завдання «Улюблена Батьківщина». Учитель поділяє дошку на дві половини і просить учнів назвати різні епітети до слів «Батьківщина» і «мати». Наприклад, Батьківщина — щедра, добра, ніжна, любляча, захищаюча. Мати — ласкава, добра, ніжна, любляча, чуйна, співчуваюча. Учні називають слова — учитель записує їх на дошці.             Слово вчителя. Україна — це земля, де ми народилися і живемо, де живуть наші батьки, де жили наші предки. Це наша мати — Батьківщина.             вправа « мікрофон». А як ви відповіли б на запитання: «Маленька Україна чи велика?»             Слово вчителя.            Так, на це запитання важко дати однозначну відповідь. На земній кулі є країни-гіганти, які займають величезну територію,— це Росія, Австралія, Канада, Китай, Сполучені Штати Америки. За кількістю населення до найбільших країн світу належать Китай та Індія. Є на нашій планеті й зовсім маленькі країни — і за площею території, яку займають, і за кількістю населення. Наприклад, князівство Монако займає площу менше за два квадратні кілометри і налічує менше ніж 30 тисяч осіб населення. У масштабах України це невеличке містечко, райцентр.        Україна за світовими мірками і не велика, і не маленька. Однак серед країн Європи (якщо не брати до уваги європейську частину Росії) наша країна має найбільшу територію — 603,7 тис. км. Із заходу на схід вона простягається на 1316 км, а з півночі на південь — на 839 км. За кількістю населення вона посідає п’яте місце в Європі після таких країн, як Німеччина, Італія, Англія і Франція.           В Україні проживає 47,5 млн осіб. Майже три чверті з них — українці. Крім того, живуть у нас представники більш ніж ста інших національностей. А мільйони українців живуть в інших країнах світу.                  виступ учня-читця. 1-й учень На білому світі є різні країни, Де ріки, ліси і лани… Та тільки одна на землі Україна, А ми її доньки й сини. Усюди є небо, і зорі скрізь сяють, І квіти усюди ростуть… Та тільки одну батьківщину Ми маєм …її Україною звуть.                   Слово вчителя.  Так, у кожного одна батьківщина і кожний має любити її. Давайте зараз поговоримо про те, що являє собою наша Україна, що є в неї визначного, знаменитого, милого і рідного; за що її можна любити.                  виступ учнів-читців. 2-й учень. Україна — це прекрасна, чудова земля, яка розкинулася на тисячу кілометрів із заходу на схід і на сотні кілометрів із півночі на південь. 3-й учень. На такій величезній території й велика різноманітність природи: тут є і гори, і низовини, і височини, і балки, і яри, і багато-багато великих і малих річок. 4-й учень. Наша Україна розташована в центрі Європи. Географічний центр Європи знаходиться поблизу с. Ділове Рахівського району Закарпатської області. Через усю Україну з півночі на південь протікає могутній Дніпро — одна з найбільших річок Європи. На берегах Дніпра розкинувся красень-Київ — столиця нашої держави. З півдня Україну омивають моря — Чорне й Азовське. На заході здіймаються у небо вершини Карпат, а на півдні роз-кинулися Кримські гори. Густі ліси на півночі — це Полісся. А далі на південь природні пейзажі поступово змінюються, переходячи у вільні степи. Ось така дивовижна природа нашої України. 5-й учень. Довжина державного кордону становить 7700 км. Україна межує з сімома країнами. (Назвіть ці країни). Південну частину омивають води Чорного і Азовського морів, де проходять водні кордони з азіатськими країнами. (Назвіть їх). Україна – єдина країна Європи, яка має стільки близьких сусідів. Україна складається з різних регіонів: Буковина, Волинь, Полісся, Таврія, Карпатські гори, Донбас…      Але серед них найкраще, наймиліше те місце, де ми народилися і виросли.              Бесіда.            Кожна людина — патріот своєї держави, її свідомий громадянин. Як ви розумієте значення слова «патріот»? (Патріот — це людина, яка любить свою вітчизну, віддана своєму наро­дові.) А що означає слово «громадянин»? (Громадянин — той, хто належить до постійного населення якої ­небудь держави, користується її правами і виконує обов’язки, встановлені законами цієї держави. Кожний справжній громадянин — це патріот, який працює на благо своєї країни, бореться за її незалежність, щастя і процвітання.) Чи може школяр відчувати себе справжнім громадянином своєї вітчизни, її патріотом? Що для цього треба робити? (Головне завдання школярів — оволодівати знаннями, щоб у майбутньому давати користь своїй країні.)   6-й учень. Фактично Україна стала буферною державою між країнами Західної Європи і Російською федерацією на сході. Сучасне геліополітичне положення України в Європі визначає її винятково важливу роль у розв’язанні ключових економічних і політичних проблем усього континенту. Україна володіє найбільшою транзитною енергетичною мережею в Європі – через територію нашої держави проходять три з дев’яти транспортних коридорів. 40% її національного експорту спрямовано до європейських держав. 7-й учень. Наш шлях у майбутнє – це шлях, яким іде Об’єднана Європа. Ми з її народами належимо до однієї цивілізації, поділяємо одні цінності. Історія, економічні перспективи, інтереси людей дають чітку відповідь на запитання – де нам шукати свою долю. Наше місце – в Європейському Союзі. Наша мета – Україна в Об’єднаній Європі. У Європі - історичний шанс Українии розкрити свої можливості. Кожен крок до Європи – це нові можливості для мільйонів Українців. Ще недавно вступ до Європейського союзу багатьом здавався дуже далекою перспективою. Але вільні європейські народи не раз прискорювали час. Символами швидких змін стали уламки Берлінської стіни, круглий стіл у Варшаві і наш Майдан у Києві. Україна відкрила історію Європи третього тисячоліття. Ми – вже не «узбіччя» Європи. Ми знаходимося у центрі Європи.          Лише в єдності сила Європи. Просто на очах Україна збагатила палітру Європи новим відтінком. На черзі - нові яскраві барви. Бо нема нічого більш творчого і потужного, ніж переможна свобода. Вона створила Європу і в ній її майбутеє.            Руханка. ( Вправа виконується сидячи. Діти виконують певні рухи). Наша Україна багата на ліси, пшеничні поля, чисту воду. ·         Якщо ви знаєте, що треба берегти природу, економити чисту воду, - дайте один одному руку. ·         Якщо ви вважаєте, що кожен повинен любити і піклуватись про нашу Батьківщину – Україну, - сплесніть у долоні. ·         Якщо ви вивчаєте рідну мову, дбаєте про її чистоту, бережете українську пісню, - сплетіть руки вгорі. ·         Якщо ви впевнені, що треба з повагою ставитись до Герба, Прапора і Гімну, -встаньте. Учитель. Я хочу, щоб ви пригадали відомі вам прислів’я, приказки про країну. Поєднайте початок та кінець висловів: ·         Свій край, як рай,                                    а чужа країна, як домовина. ·         Кожному мила                                         своя сторона. ·         Рідна земля                                               і в жмені мила. ·         Людина без Батьківщини -                     як птах без гнізда. ·         Рідна країна – мати,                                 чужа – мачуха. ·         Кожний край має                                      свій звичай.             Слово вчителя. Послухайте байку Леоніда Глібова «Бджола і мухи». Хтось Мухам набрехав, Що на чужині краще жити, Що слід усім туди летіти, Хто щастя тут не мав. А Мухи разом задзижчали: Наслухались дві Мухи того дива. «Тут,— кажуть,— доля нещаслива, Покиньмо, кумо, Україну — Нехай їй хрін! Та помандруймо на чужину, Аж до веселих тих долин, Де доля кращая вітає І, може, плаче, нас ждучи… Зими там, кажуть, не буває,— Гуляй, безпечно живучи!» Так одна Муха-цокотуха Базікала з кумою вдвох,— Коли поглянуть на горох — Сидить Бджола та мовчки й слуха. «Здоровенькі були! — Обидві Мухи загули.— От добре, що зустрілись з вами… Ануте й ви збирайтесь з нами!» На це Бджола сказала їм: «Шкода! Я рідну Україну Не проміняю на чужину, Нехай це щастя вам самим». «Ось годі, не кажіть! Жили ми тут — добра не знали, Бодай би так не жить! Не то пани, селяни — Усяке шкодить нам; Щодня таке життя погане,— Колись так буде й вам!» «Ні, я цього не сподіваюсь,— Сказала їм Бджола.— Мені шаноба скрізь була, Бо я без діла не тиняюсь, А вам — Однаково, що тут, що там: Ви ні на кого не жалкуйте; Обридло тут — туди мандруйте На втіху павукам».              Запитання до учнів. Чому не застаріла байка, написана понад сто років тому? Як би ви спробували переконати мух?          Україна – наш спільний дім. Тож маємо дбати всі, щоб були в ній добробут і лад, мир і злагода, вічна краса.Усі ми повинні усвідомити: своє, рідне – не тільки хата й подвіря, а й вулиця, село чи місто, де ти живеш, ліс і річка, степ і море. Україна з надією дивиться в завтрашній день, чекає на вас, завтрашніх господарів життя. Ви потрібні  їй мудрі, умілі, дбайливі і людяні. 8-й учень. Розквітай, прекрасна Україно!                    Рідна земле, матінко моя.                    Хай лунає мова солов’їна,                    Пісня неповторная твоя. 9-й учень. Хай смереки, ясени,тополі,                    Квіти, луки,трави і сади.                    Шепчуть вірші щедрі, добрі,                    Вільні, чисті, із джерельної води.                Заключне слово вчителя. Кожна людина — це патріот своєї держави, її свідомий громадянин. Ви — громадяни України, і саме вам належить її майбутнє. То ж своїми знаннями, працею, здобутками підносіть її культуру, своїми досягненнями славте її. Будьте гідними своїх предків, любіть рідну землю так, як заповідав великий Тарас, бережіть волю і незалежність України, поважайте свій народ і його мелодійну мову.

«СУЧАСНИЙ УРОК - СПІЛЬНА ТВОРЧІСТЬ УЧИТЕЛЯ ТА УЧНІВ»

Можливості уроку невичерпні та сила його чарівна.   Кожен урок — це крок до дозрівання інтелекту учня,   цеглина в основі чарівного будинку на ім'я Розвиток   і Знання, без яких неможлива розумна,   діяльна людина-творець.   Роль потенціалу уроку у розвитку творчих здібностей учнів      Усе найголовніше та найважливіше для школяра відбувається на уроці, оскільки за роки свого навчання він відвідає майже 10 тисяч занять і не менш як 98 % робочого часу вчителя буде присвячено саме уроку: його плануванню, проведенню, модернізації, рефлексії над ним тощо.       Гарна школа починається з уроку. Від нього залежить усе: культура, доброзичливість у взаєминах між учнями, вчителями і батьками. Час вносить корективи в структуру й типологію уроку, в методи і засоби навчання, однак авторитет самого заняття настільки високий і міцний, що не підлягає сумнівам навіть найсміливіших критиків... Саме тому ми звертаємося нині до уроку як основної форми навчання зі спробою розглянути всю його багатогранність і багатоаспектність як єдину процесуальну систему.     Зрозуміло, що уроки в умовах гуманізації навчання, в умовах співробітництва (вчитель — учень) потребують величезної підготовчої праці, великих знань, якщо хочете, готовності душі. Форма уроку найсправжнісінького, творчого педагога не заважає, а допомагає йому в його праці, підвищенні якості навчання.      Сучасний урок, якісний урок, якісна освіта — всі ці питання постійно перебувають у полі уваги не тільки вчителів: вони хвилюють випускників, їх обговорюють батьки, роботодавці, висуває держава як одну з головних проблем забезпечення якісної освіти. Ми, вчителі, маємо усвідомити: щоб освіта була якісною, педагогічну діяльність слід спрямовувати не тільки на засвоєння учнями знань, предметних умінь і навичок, а й на засвоєння ними способів, методів і прийомів, на розвиток здібностей у пізнанні нового, незнайомого, на створення умов для розвитку самостійності та набуття ще в шкільному віці досвіду вирішення проблеми, реалізації своїх намагань як в освітній діяльності, так і загалом у суспільстві.      Виходячи з нових реалій і потреб суспільства, ми розуміємо та відчуваємо на практиці: особливістю сучасності стає те, що людина для самореалізації в суспільстві має набути вміння самостійно, усвідомлено робити вибір, активно діяти та природно сприймати зміни, вміти структурувати свій життєвий простір і вчитися протягом життя.     Ми постійно тримаємо в полі зору це питання, проводимо моніторинги навчання учнів , аналізуємо їх. Результати досліджень свідчать, що незначний відсоток старшокласників у школі все ж таки не відчуває зацікавленості в навчанні. Тому педколектив школи намагається створити всі умови для засвоєння школярами знань, для самостійної їх діяльності. Хочу підкреслити, що знання ми покладаємо в основу, вони виступають підґрунтям для самодіяльності. Ми ставимо за мету виховати в учителів навички роботи зі знаннями, бо це розвиває їхні здібності.       Зміст навчання сам по собі, без спеціального формування прийомів розумової праці, не може автоматично розвивати інтелект учнів. Він є лише передумовою, підґрунтям для розвитку мислення. Тому колектив учителів школи наповнює процес навчання діяльністю та спрямовує на становлення свідомості й особистості.       Учити дитину пізнавати свій внутрішній світ, СВОЇ потенціальні можливості, пізнавати світ іншої людини, вживатися в оточення, пізнавати реальність — це стало невід'ємною складовою освітньої діяльності вчителів школи.        Ми вже давно зрозуміли, що процес, в якому поєднується, накопичення знань і саме пізнання, творить людину, яка вміє діяти, співчувати, розуміти свою причетність до того, що відбувається навколо неї, розуміти інших, бути толерантною, відповідальною, накопичувати досвід вирішення проблем, знаходити компроміс.        Проведені моніторинги діяльності вчителів з різних питань задля виявлення того, як освітяни сприймають і розуміють складову якісної освіти, як вони створюють умови для її впровадження показали такі результати: 1. Більшість учителів надають найбільшого значення знанням, умінням, навичкам і вважають, що у своїй повсякденній діяльності вони найбільш успішні саме в цій сфері. 2. Друге місце посідають педагоги, переконані, що компетентність учителя має важливе значення в системі складових якісної освіти; вони досягають успіхів саме в розвитку педагогічної компетентності. 3. Третє місце посідають учителі, які вважають, що вони забезпечують особистісний інтелектуальний розвиток учня. 4. Майже 70 % освітян приділяють особливу увагу розвитку вміння самостійно здобувати нові знання. Тобто ми побачили, що такі важливі компоненти якісної освіти, як самостійність, самоосвітні навички перебувають ще в зоні сповільненого розвитку в деяких учителів.        Ми розуміємо, що інноваційні підходи до організації навчально-пізнавального процесу допоможуть нам подолати розрив між освітою та вимогами життя, дозволять істотно активізувати розумову та пізнавальну діяльності учнів, підвищать інтерес до навчальних предметів.       Нині вітчизняні та зарубіжні вчені поряд із традиційними уроками пропонують й інші форми організації навчального процесу: інтегрований урок, лекційно-семінарські або лекційно-практичні заняття, проектні заняття, творчі майстерні, автономне навчання та творчу роботу учнів. Пошуки нових типів уроків і нових форм організації навчальної діяльності учнів характерні й для нашої щколи.       Для сучасного уроку в колегіумі характерними ознаками є: • гуманітарний потенціал і гуманізація навчання; • варіативність і гнучкість структури уроку; • спрямованість уроку на особливість учня; • системний підхід до архітектури уроку та процесу навчання; • спрямованість уроку на головне — генералізацію навчання; • повне засвоєння нового матеріалу на уроці; • оптимізація форм роботи на уроці; • економія часу в шкільному навчанні.       Сучасний урок — це урок демократичного спрямування. Ми його проводимо не так для учнів, як разом з ними, навчаємо не тільки словом, а й організованою справою.        Традиційними вимогами до сучасного уроку є те, що на заняттях учні повинні наводити приклади із життя, робити порівняння, висновки, працювати з підручником, здійснювати експеримент, заносити дані до таблиць, виконувати вимірювання та розрахунки, складати конспект уроку, висувати гіпотези, звертатися до свого практичного досвіду. Більшість учителів нашого колегіуму дуже відповідально ставиться до підготовки уроків. Кожен із них намагається урізноманітнити форми роботи так, щоб кожна дитина відчула необхідність своєї присутності на занятті, щоб у кожного учня виховати любов до свого предмета, бажання вчитися та самовиховуватися. А результат залежить від особистості вчителя, рівня його майстерності.          Критерієм нашої з вами фахової підготовки має стати рівень загальної культури та специфічні педагогічні характеристики: розуміння принципу природовідповідності, що враховує природні задатки дитини, закономірності її розвитку, добре володіння методикою, розуміння дитячої психології, опанування цілісного світобачення.        Отже, сучасний урок — це перш за все урок, на якому створено реальні умови для інтелектуального, соціального, морального становлення особистості учня, що дозволяє досягти високих результатів у навчанні.